Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Раціональність у науковому та позанауковому знанні: контекст комплементарності

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
33
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
 
ТЕКЛЮК Анатолій Іванович
 
УДК 165.172
 
РАЦІОНАЛЬНІСТЬ У НАУКОВОМУ ТА ПОЗАНАУКОВОМУ ЗНАННІ: КОНТЕКСТ КОМПЛЕМЕНТАРНОСТІ
 
Спеціальність 09.00.09 – філософія науки
 
АВТОРЕФЕРАТ
Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
 
Чернівці – 2007
 
Дисертацією є рукопис.
Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Ратніков Володимир Сазонович, професор кафедри філософії Вінницького національного технічного університету.
Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Парахонський Борис Олександрович, завідувач відділом глобальної безпеки та європейської інтеграції Національного інституту проблем міжнародної безпеки при РНБО України; кандидат філософських наук, доцент Чорний Іван Павлович, доцент кафедри філософії
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. 
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: Чернівці, вул. Л.Українки, 23.
 
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
 
Актуальність теми дисертації. В ХХ ст. надзвичайно виразно проявилась залежність розвитку суспільства в усіх його сферах від науки, яка принесла багато позитивних моментів, але і чимало негативних. То ж у цьому випадку дуже важливо є знаходження шляхів мінімізації негативного впливу науки, бо, напевно, людство не може відмовитись від науки. Хоча зараз спостерігається падіння престижу науки, скорочуються асигнування на фундаментальні дослідження, не тільки в країнах колишнього СРСР, а й у всьому світі, стає прийнятним принижувати її роль у суспільстві. Все це відбувається на фоні підвищення в суспільстві зацікавленості у вірі, міфологічній формі свідомості, архетипічних структурах і паранормальних явищах, метафоричності та символічності мислення і т.п. У філософії та методології науки все настирливіше утверджується ідея мінливості, релятивності підвалин науки, стилю мислення і канонів раціональності.
Тож питання про природу раціональності – не чисто теоретичне, а передусім життєво-практичне. Індустріальна цивілізація – це цивілізація раціональна, ключову роль у ній відіграє наука, яка стимулює розвиток нових технологій. І актуальність проблеми раціональності викликана зростаючою тривогою про перспективи сучасної цивілізації в цілому, не кажучи вже про подальші перспективи розвитку науки і техніки. Кризи, які породжені індустріальною цивілізацією, і передусім екологічна – ось що в кінцевому підсумку стоїть за сьогоднішнім широким інтересом до проблеми раціональності.
Не тільки сьогодні, але і в першій половині ХХ століття проблема раціональності була предметом розгляду багатьох філософів: А. Бергсона, М. Вебера, Е. Гуссерля, М. Гайдеггера, К. Ясперса та інших. Багато в чому саме ці мислителі визначили той кут зору, під яким проблема раціональності обговорюється і сьогодні, а саме як формотворчий принцип природи, суспільства, індивіда.
Проте сьогоднішнє обговорення питання про раціональність має свою специфіку: воно змістилось у сферу власне філософії науки, що не могло не внести нових важливих акцентів у характер обговорення цієї проблеми. І на початку ХХ століття, і в 30-40 роки наука виступала як зразок раціональності. Сьогодні ж навпаки лунають такі заяви, що ймовірно було європейською помилкою встановлення занадто тісного зв'язку раціонального й раціональності з наукою європейського походження. Тобто мова йде про те, що раціональність і науковість не одне і те саме, і, що їх поєднання має негативні наслідки.
Але окрім позиції розмежування раціональності і науки в філософії дедалі більше визнаною і прийнятною є позиція їх поєднання. До того ж тут йдеться не просто про раціональність, а про раціональність наукову. Вона означає співвіднесеність пізнання із зразками, стандартами логічними і методологічними нормами. Раціонально організована наукова діяльність в принципі керується критеріями доказовості та обґрунтованості і повинна приводити до істинного значення. Непримиренні критики науки і взагалі раціонального підходу до світу в основу свого негативізму щодо наукової раціональності кладуть те, що наукова діяльність здійснюється на основі певних норм і водночас долає їх рамки. Ця суперечність на їх думку обмежує пізнавальні поривання людини.
Ми можемо спостерігати, як все частіше виникають кризові явища в науково-пізнавальній діяльності, і головним чином у зв'язку з труднощами виправдання і прийняття теоретичних систем, що постають (наприклад, у сучасній космології, нелінійній фізиці, фізиці мікросвіту), а також з підвищенням рівня їх загальності та абстрактності. Ця проблематика стає актуальною завдяки впливу на методологію науки традицій гуманітарних наук, а також все зростаючого тиску на науку і наукове співтовариство з боку позанаукових форм знання. Тому гостро постає питання про співвіднесеність наукових і позанаукових форм мислення.
Стан теоретичної розробки проблеми. У роботах дослідників останніх років, присвячених проблемі раціональності стверджується, що раціональності як і будь-яка пізнавальна діяльність людини, історично обумовлена, відносна, суперечлива, а звідси йде визнання багатоманітності історичних типів раціональності та її форм. Таку позицію знаходимо в працях І. Касавіна, Г. Майнберга, Т. Ойзермана, З. Сокулер, та інших.
Серед численної філософської літератури, яка більшою або меншою мірою стосується раціональності виділяють три провідні традиції в трактуванні раціональності:
1) класична – раціональність як щось незалежне від епохи, умов, незмінне;
2) методологічна (тут йдеться передусім про наукову раціональність) – раціональність розуміється як певний загальнозначущий метод дослідження або норматив для оцінки і перевірки наукових тверджень, тобто це формула якої повинен дотримуватися вчений;
3) соціокультурна - раціональность як
Фото Капча