Раціональність у науковому та позанауковому знанні: контекст комплементарності

4. Раціональність класичної науки, яка має в своїй основі математичне природознавство сприймається як противага середньовіччю в цілому і християнству зокрема. Але без нього була б неможлива новоєвропейська наука. "Раціональний ірраціоналізм" християнства посприяв становленню новоєвропейської науки. Саме в лоні християнської думки постали ідеї лінійності часу, а за цим і руху, як такого, що стало основою нової фізики, а відтак і нового бачення світу загалом. Християнство привнесло ідею актуальної нескінченості в суспільну свідомість, а потім вона отримала своє належне місце в наукових побудовах. Окрім позитивних моментів християнського впливу, були і негативні. Ці моменти дуже істотні, оскільки вони визначили той негативний бік новоєвропейської науки, що сьогодні став головною мішенню критики науки. Мається на увазі установка, що людина цар природи і має повне право використовувати її на власний розсуд, а наука є той засіб, який в цьому їй має допомогти. І ця наука в повністю відстороненою від суб'єктивності, вона лише холодно констатує те, що є і те, що відбувається.

5. Великі (широкомасштабні) кризи раціональності по своїй суті є кризами певного ставлення людини до навколишнього середовища, з іншого боку відповідний тип раціональності визначає саме таке ставлення людини. Найяскравіший негативний приклад новоєвропейського типу раціональності, що виріс як було продемонстровано на засадах математичного природознавства, це екологічна криза. Вона породжена сучасною індустріальною цивілізацією, яка перетворила природу просто в матерію. 

6. Пошук нової раціональності або пошук нової, суттєво відмінної від попередньої, наукової парадигми по своїй суті є пошуком нової „екологічної ніші” людини. Пошук цієї ніші для людини – це пошук нового типу енергозабезпечення, який неможливий на засадах старої раціональності, сучасна екологічна криза не може бути подолана, поки ми не знайдемо можливості зжити ту парадигму мислення, яка з'явилась в ХVІІ-ХVIIІ ст.

7. Феномен нестабільності постає у якості визначального чинника в розумінні світу і людського суспільства, ідея нестабільності є визначальною рисою нової наукової парадигми, а відтак і нової наукової раціональності, яка надає можливість осягати нові пізнавальні горизонти, нові зрізи реальності, які характеризуються такими рисами як становлення, нелінійність, нестаціонарність, нестійкість.

8. Сучасні наукові теорії в галузі фізики стають певною мірою схожі на різного роду містичні уявлення, хоча і не стають по своїй суті містичними або утворюють свої концепти на основі дещо іншого пізнавального інструментарію, ніж в містицизмі.

9. Постмодернізм у філософії і його тенденції в науці є виявом обмеженості пізнавальних можливостей класичної наукової раціональності та вимогою її трансформації (лібералізація критеріїв), що може призвести до втрати продуктивності цієї ідеї і навіть до відмови від категорії істини.

10. Раціональність має загальну чотирирівневу структуру: цільовий рівень (здійснюється цілепокладання, визначається мета до якої прагнуть), методичний рівень (набір методів для досягнення бажаної мети), алгоритмічний рівень (порядок дій для досягнення мети), суб’єктний рівень (наявність розуму, там де його немає не можна говорити про раціональність). Така структура раціональності дозволяє використати її як своєрідний „спільний знаменник” для поєднання різних форм знання. Оскільки є спільна для більшості форм знання структура, то вона може забезпечити створення цілісної картини світу.

11. Позанаукове знання містить в собі структури раціональності як і наукове знання, завдяки цій раціоналізації є можливість його використання як доповнюючого компонента до наукового знання. На прикладі астрології (модель нежорсткого детермінізму), релігії (концепція лінійного часу в християнстві), магії (підходи в розумінні свідомості, психіки людини) продемонстровано взаємовпливи наукового й позанаукового знання, які дають своєрідні імпульси для розвитку різного роду підходів у пізнанні світу.

 

 

1. Роль дохристиянських вірувань у культурі українського народу // Вісник Київського університету. серія: філософія. політологія. соціологія. психологія. К.,1993.-с.25-32 (0,5 д.а.) – у співтоваристві з Суярком В.

2. Рациональное и иррациональное в религиозном опыте// Проблема раціональності наприкінці ХХст. Матеріали V Харківських міжнародних Сковородинівських читань. 29-30 Вересня 1998. Харків,1998.

3. Християнство як світоглядна основа наукової творчості// Матеріали 5-ї міжнародної науково-практичної конференції “Творчість як спосіб буття дійсного гуманізму”. 13-14 травня 1999р. К.,1999.

4. Людська творчість і боже творіння в осмисленні середньовічних філософів // Вісник Вінницького політехнічного інституту, 1999, №1.-с.91-96 (0,5 д.а.)

5. Раціональність гуманітарного та технічного знання.// Шляхи та проблеми входження освіти України в світовий освітянський простір. Збірник доповідей міжнародної науково-практичної конференції. Вінниця, 8-9 червня 1999р. Вінниця, 1999.

6. Нужен ли европейской науке китайский мистицизм? // Вісник Харківського університету. Серія: теорія культури і філософія науки. Харків, 2000. – с. 209-216 (0,5 д.а.)

7. Проблема синтезу західної та східної парадигми пізнання // Філософська думка, 2000, №2. – с. 145-156 (0,5 д.а.)

10. Доповнювіаність наукового і позанаукового пізнання.// Гуманістична місія освіти. Збірник доповідей науково-практичної конференції. Вінниця, 6-8 червня 2000р. Вінниця, 2000.

9. Раціональність, наука і постмодернізм // Постмодерн: переоцінка цінностей. Вінниця: Універсум – Вінниця, 2001. – с.288-302 (0,5 д.а.)

10. Особливості раціональності астрології.// Sententiae. 2004. Спецвипуск №1. Феномен раціональності

11. Класична раціональність та гуманізм.// Гуманізм та освіта. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної