Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Раціональність у науковому та позанауковому знанні: контекст комплементарності

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
33
Мова: 
Українська
Оцінка: 

чотирирівневу структуру раціональності: цільовий рівень (здійснюється цілепокладання, визначається мета до якої прагнуть), методичний рівень (набір методів для досягнення бажаної мети), алгоритмічний рівень (порядок дій для досягнення мети), суб’єктний рівень (наявність розуму). Така структура раціональності дозволяє використати її як своєрідний „спільний знаменник” для поєднання різних форм знання.

4. Продемонстровано, що постмодернізм у філософії та його тенденції в науці є виявом обмеженості пізнавальних можливостей класичної наукової раціональності та вимогою її трансформації (лібералізація критеріїв), що може призвести до втрати продуктивності цієї ідеї і навіть до відмови від категорії істини. 
5. Обґрунтовано, що ідея нестабільності є визначальною рисою нової наукової парадигми, а відтак і нової наукової раціональності, яка надає можливість осягати нові пізнавальні горизонти, нові зрізи реальності, які характеризуються такими рисами як становлення, нелінійність, нестаціонарність, нестійкість.
6. Виявлено залежність сплесків певного виду позанаукового знання із незадовільним науковим поясненням (або й ігноруванням) відповідних явищ реальності 
7. Встановлено негативний вплив ідей пізньої схоластики про всесильного і всезнаючого Бога (що веде до Лапласівського детермінізму) на формування нової наукової раціональності. 
8. Продемонстровано, що раціональність астрології, яка відзначається нежорстким детермінізмом, потужним математичним апаратом постає як приклад перехідного стану між науковим і позанауковим знанням 
Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Спираючись на проведений аналіз у дисертаційному дослідженні з позанаукових форм знання і особливостей наукової раціональності створюються методологічні підстави для плідного доповнення різного виду знань, яке дало б найбільш повну картину дійсності. Створюються засади для неупередженого вивчення різноманітних феноменів позанаукового знання, що веде до широкого діалогу культур, який в свою чергу виступає запорукою гармонійного розвитку людської цивілізації.
Матеріали дисертації можуть слугувати основою для розробки курсів та спецкурсів з філософії, філософії науки, культурології, релігієзнавства тощо.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. В дисертаційному дослідженні обґрунтовано концепцію комплементарності наукових і позанаукових форм знання на основі структур раціональностія, яка постала як результат самостійної роботи дисертанта в процесі роботи над дисертацією. 
Апробація результатів дисертації. Головні теоретичні положення та висновки дисертації були предметом обговорення на наукових, науково-методичних, науково-практичних конференціях: “Проблеми сучасного гуманізму і духовності в контексті науково-технічного поступу” ( Вінниця, 1996), “Проблеми раціональності наприкінці ХХ століття” (Харків, 1998), “Творчість як спосіб буття дійсного гуманізму ” (Київ, 1999), “Шляхи та проблеми входження освіти України в світовий освітянський простір” (Вінниця, 1999), “Гуманістична місія освіти” (Вінниця,2000), „Фундаментальне знання і нові виміри раціональності: єдність епістемологічного і соціокультурного аспектів” (Вінниця, 2003), „Гуманізм та освіта” (Вінниця, 2004), „Бренное и вечное: образы мифа в пространствах современного мира” (Великий Новгород, 2004), „Дні науки філософського факультету-2006” (Київ, 2006), „Випадковість у сучасному світі: діалог науки, релігій, культур” (Вінниця, 2007).
Найважливіші результати дисертаційного дослідження використовувались у педагогічній практиці дисертанта з курсів філософії, релігієзнавства та етики (1998-2006рр.), а також обговорювалися на теоретичних семінарах кафедри філософії Вінницького національного технічного університету.
Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано чотири статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та сім тез у матеріалах конференцій.
Структура дисертаційного дослідження. Структура дисертаційного дослідження відображає його характер, мету й зумовлена логікою викладення, у відповідності до якої воно складається зі вступу, трьох розділів (10 параграфів), висновків і переліку використаної літератури. Загальний об’єм роботи складає - 167 сторінок. Список цитованої літератури нараховує 256 найменування.
 
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
 
У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, характеризується ступінь її наукової розробленості, окреслюються теоретичні засади роботи, формулюються її новизна та положення, що виносяться на захист, визначається теоретична і практична значимість дисертації, рівень апробованості та викладається її структура.
Викладаються основні засадничі принципи на яких досліджується заявлена тема та окреслюється коло джерел, що використовувались в ході аналітичної роботи над проблемою раціональності в позанауковому знанні, висвітлюються головні вихідні методологічні положення на яких здійснюється дане дисертаційне дослідження. Серед найважливіших зазначаються принципи об’єктивності, історичності, системності. Обґрунтовується необхідність широкого використання компаративістського методу для забезпечення адекватного й повного висвітлення спільних і відмінних рис раціональності в науковому та позанауковому знанні. Розглядаються окремі роботи, що присвячені проблемі раціональності, які відіграли важливу роль у висвітлені цієї проблематики та створили сучасне бачення цілого ряду питань пов’язаних з раціональністю. З цього приводу особливої уваги надається роботам К. Поппера, М. Вебера, Х. Патнема, Т. Куна, І. Лакатоса, П. Фейєрабенда, В. Стьопіна, М. Мамардашвілі, С. Кримського, І. Касавіна, В. Лекторського, І. Добронравової, В. Лук’янця, З. Сокулер, В. Поруса та інших.
У розділі 1 “Від поняття раціональності до моделі світобудови” аналізується природа раціональності, причини зміни типів раціональності, їх специфіка відносно один одного.
У підрозділі 1.1. “Раціональність як поняття і як проблема” присвячений з'ясуванню змісту поняття раціональність; зазначається, що серед широкого кола дослідників немає чіткої однозначної позиції з цього приводу. Одна з головних складностей у визначенні раціональності є суто логічна, тобто раціональність неможливо визначити через рід і видову відмінність, не менш складно це зробити і шляхом генетичного визначення. В такому разі найчастіше використовують прийоми, що заміщують визначення. Однак не дивлячись на всі ці складнощі можна виділити певну спільну основу поняття раціональності. Взагалі, раціональність – це уявлення про те, як потрібно діяти, щоб досягти бажаної мети.
Фото Капча