Раціональність у науковому та позанауковому знанні: контекст комплементарності

Предмет:

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

justify;">Астрономія і астрологія мають певну спільну цікавість до руху небесних тіл, проте характер впливу цього руху, конфігурації небесних тіл мають в своїй основі різну природу. Для астрономії природно говорити про цей вплив термінами фізики і тут цілком пасують добре нам відомі фізичні одиниці вимірювання (маси, тяжіння, швидкості і т.п.). В яких же одиницях вимірюється астрологічний вплив планет, зодіакальних знаків невідомо. В астрологічних підручниках та трактатах цього немає. Астрологи говорять про сильний, слабкий, сприятливий, несприятливий вплив небесних тіл, але якихось фіксованих числових значень немає. Хоча виділяють цілу низку аспектів, яка зумовлена саме величиною кута між небесними тілами: напівсекстиль дорівнює 30, напівквадратура дорівнює 45секстиль дорівнює 60 і т.д. відповідно ці аспекти здійснюють певний вплив, одні з них визначаються як слабкі (напівсекстиль, напівквадратура) інші як сильні. Окрім цього аспекти поділяються на сприятливі (тригон, текстиль, напівсекстиль), злощасні (четверть, опозиція) та невизначені (кон’юнкція). В численних астрологічних виданнях можна віднайти цілком впорядкований, навіть систематизований, матеріал стосовно впливу тих чи інших аспектів планет у відповідних знаках зодіаку.

Астрологічне прогнозування не здійснюється в повній відповідності до правил логіки умовиводу, а це в свою чергу дає нам право говорити про невідповідність раціональності астрології одному з головних показників раціональності наукової. Тож не зважаючи на виявлені певні спільні риси між раціональністю астрології та науковою раціональністю необхідно констатувати й їх принципову відмінність в здійснені прогностичної функції. Відхід астрології в реалізації прогнозування від строгих правил логіки, суб’єктивізація цього процесу не дозволяє астрології отримати статус науки. З позицій новоєвропейської науки астрологія не може витримати перевірки критерієм жорсткого детермінізму.

Дещо по-іншому астрологія постає в світі наукової парадигми, що формується. Думка про неможливість довгострокових однозначних прогнозів, через фундаментальну нестабільність світу лише грає на виправдання астрології, оскільки світ розвивається і породжує нові структури, які ще невідомі на сьогодні, і які суттєво змінюють ті структури, що їх породили.

У підрозділі 3.3. “Раціональна оцінка позанаукових підходів щодо вивчення проблеми свідомості” з'ясовується специфіка підходів щодо вивчення магії: космологічний (пояснення невідомого через відоме, використовується логічний прийом аналогія, тут магія розглядається як реалізація об'єктивних можливостей, які закладені в природі й самій людині. По суті космологічне пояснення магії – це шлях її безжалісного витіснення з культури), соціокультурний (структурно подібний до космологічного, веде до висновку, що магічне ставлення до світу неможливо викорінити), магічний (пізнання магії шляхом життя в магічній культурі, погляд на неї з середини, магічна творчість).

Одна із головних особливостей магії в тому, що вона не може бути повністю пояснена з позиції традиційної науки, хоча людська історія свідчить про те як частина магічного знання перейшла в розряд наукового. Таке ставало можливим внаслідок розширення меж науки (емпіричного матеріалу, теоретичного базису), проте завжди залишається щось таке, що не може бути переведено в загально значимі форми.

Незважаючи на те, що магія не може бути остаточно описана засобами науки все частіше вчені звертаються до уявлень, що існують в магічному знанні при спробі вирішення проблеми виникнення свідомості. Оскільки основний постулат матеріалістичного і механістичного світогляду про те, що свідомість притаманна тільки живим організмам і вимагає високо розвинутої центральної нервової системи все частіше піддається сумніву різними вченими та численними емпіричними фактами доводиться припускати необхідність зміни тієї наукової парадигми в якій здійснюється на сьогодні спроби пояснення феномену свідомості.

Співставлення різних форм пізнання світу дозволило виявити наявність спільних та відмінних характеристик раціональності в науковому та позанауковому знанні. Результатом такого співставлення постала порівняльна таблиця, в якій відображено характеристики, що притаманні певним формам пізнання (модерне природознавство, астрологія, алхімія, релігія, магія, міф, повсякденне знання), вказано їх особливість. Для всіх форм пізнання характерне прагнення до обґрунтованості та доказовості, але їх критерії достатньо відмінні, вони визначаються насамперед тими принципами внутрішньої несперечливості, що лежать в основі певної пізнавальної форми.

ВИСНОВКИ

1. Феномен раціональності є однією з найважливіших складових людської культури, яка виявляє надзвичайно потужний вплив на переважну більшість видів людської діяльності. Раціональність не обмежується лише відповідністю таким критеріям як доказовість, аналітичність, критичність, тому що раціональність не є лише синонімом розумності. Взагалі б тоді не варто було вводити зайвий термін, раціональність швидше постає як певний смисло-життєвий принцип людського буття. Таке значення терміну раціональність дуже близьке до вихідного поняття з якого постала латинське ratio, тобто до грецького логоса.

2.Раціональність історично мінлива, і наукова раціональність в тому числі. Відзначимо, що ті дослідники, які говорили про незмінність раціональності, до певної міри теж праві, оскільки протягом історичних змін раціональності спостерігаються певні незмінні її елементи. Це напевно і робить можливим говорити і про раціональність античності, і середньовіччя та інших епох, про раціональність як єдиний феномен в його різновидах. Історичні типи раціональності, що були історично раніше, вже не можуть відновити своє панівне становище в наступні часи. Певні елементи, ідеї повертаються до активного функціонування, але не більше.

3.Неадекватне наповнення конкретним змістом поняття раціональності та сповідування такого стану на практиці веде до криз людської культури, як в пізнавальному, так і в смисложиттєвих планах криза певного типу чи виду, криза раціональності зумовлюється тим, що конкретний набір принципів і правил, якими керується в своїй діяльності