Реалізація альтернативно - проблемного підходу в історичній освіті засобами інноваційного навчання

Останнім часом все відчутнішим стає вплив на методику навчання історії західноєвропейського та північноамериканського досвіду роботи за лабораторним методом, якому притаманна більша ґрунтовність дослідження джерела, насамперед його верифікація, поєднання дослідницької діяльності з груповою роботою, яскрава презентація результатів, залучення дискусійних методів тощо. Щодо вітчизняного досвіду найбільш чітко даний підхід простежується у змісті посібника «Історія епохи очима людини. Україна та Європа у 1900 – 1939 роках» та методичних матеріалах до нього [15]. Посібник побудовано таким чином, що він максимально може сприяти організації навчання за лабораторною системою: відсутній авторський текст як такий, натомість подані блоки документів, запитання на виявлення в них відкритої та прихованої інформації, алгоритми (пам’ятки) аналізу історичних джерел. Виходячи з того, що обсяг матеріалу занадто великий, проведення дослідження, яке б охопило всі джерела, неможливе. З огляду на однотипність джерел, у цьому немає потреби. Тому варіанти виконання роботи будуть пов'язані з дослідженням учнями одного джерела в класі або вдома, індивідуально чи в групі. Учні можуть користуватися пам'яткою до аналізу подібних джерел, яка подається у посібнику «Історія епохи очима людини» [16, с. 22 − 23]:

1. Що це за документ, вид документа.
2. Хто є автором / авторами документа (приватна особа, офіційна, анонім)?
3. Яка політична, національна, етнічна, службова приналежність автора?
4. Чи є у документі інформація, яка підтверджує, що він базується на особистому досвіді чи на причетності автора до згадуваних подій?
5. Чи був автор очевидцем того, що сталося?
6. Чи є в документі які-небудь факти?
7. Коли зявилося джерело? Чи був документ написаний у той час, коли сталася подія, відразу після неї чи декілька днів, тижнів, місяців чи навідь років тому?
8. Автор просто повідомляє про ситуацію, передає інформацію або описує те, що сталося, чи ж документ містить також погляди, висновки і рекомендації?
9. Чи намагається автор дати обєктивний і осмислений опис того, що сталося?
10. Чи є в документі які-небудь твердження чи фрази, які б свідчили про уподобання автора протии якої-небудь групи людей чи точки зору?
11. Чи є в тексті факти, що дозволять нам вважати цей документ достовірним джерелом інформації?

Автори посібника пропонують здійснювати аналіз джерела переважно вдома (як навчальний проект), а на уроці здебільшого відводити час на дискусії та презентації проектів. Такий підхід веде до поєднання в роботі з посібником різних моделей навчання: лабораторної, проектної та дискусійної. 

Реалізувати принцип альтернативно - проблемного підходу як змістового принципу історичної освіти, користуючись матеріалами посібника, наприклад, до теми «Україна на початку ХХ ст.» можна за допомогою дебатів під назвою «Учнівський парламент» [17]. Група об’єднується у 2 – 3 «політичні партії». За бажанням, вони можуть дати назви (УРП, УДП) і визначити спрямованість партії. Запропонуйте кожній партії створити свій законопроект: назва та основний зміст того, що планується, якщо він буде прийнятий. Запишіть ці положення на окремому аркуші для перегляду інших груп. Запропонуйте членам кожної партії продивитись законопроекти, що склали інші партії. Запросіть партії протягом десяти хвилин обдумати стратегію захисту власного законопроекту і можливості атаки законопроектів інших партій. Через деякий час починається засідання парламенту. Роль спікера виконує викладач. Він оголошує розгляд кожного законопроекту. Учні проголошують промови на захист (по 2 промови) та в заперечення законопроектів (по одній від групи). По закінченні виступів відбувається голосування за і проти представлених законопроектів. По завершенні роботи необхідно обговорити, чого учні навчились під час цієї вправи. Таким чином, робота з історичними документами завжди має бути спрямована на формування умінь та навичок, які давали б змогу учням самостійно здобувати знання з різноманітних джерел та творчо використовувати їх у подальшій діяльності, тобто бути компетентними. 

Отже, виконуючи завдання реалізації принципу альтернативно-проблемного підходу до змісту історичної освіти у процесі навчання історії, вчитель має усвідомлювати, що йому, передусім, слід орієнтуватися не тільки на конкретне історичне знання, а на сенс пізнання минулого, на ту роль, яку покликана виконувати історія як гуманітарна наука. Історія повинна постати перед учнем не як набір фактів і подій, а як процес безперервної соціальної творчості людини, як його рух до власної волі. Людина має бути розкрита як суб'єкт історичного процесу. Основним результатом історичної освіти мають стати здатність учня оцінювати актуальні проблеми дійсності під кутом зору історії і ставлення до історичного минулого як найбільшої цінності. Тому дослідникам слід звернути увагу на подальшу розробку тих проблем методики навчання історії, які пов’язані з інтерпретаціями як історичної інформації, так і самих джерел, в яких вона вміщена.

 

 

1. Концепція та програми викладання історії України в школі (проекти): матеріали ІV та V наради з моніторингу шкільних підручників історії України / Упорядкування та редакція Н. Яковенко, Л. Відмідь. – К.: ВД «Стилос», 2009. – 90 с.
2. Власов В. Історичне джерело в арсеналі дидактичних засобів: чи здатна методика подолати втому від історії ? / В. Власов // Історія в школах України. – 2009. − № 4. – С. 3 – 8.
3. Страдлінг Р. Викладання історії Європи XX століття. Видавництво Ради Європи / Р. Страдлінг. - [Б. м.], [Б. р]. − 277 с.
4. Комаров Ю. Використання історичних джерел у викладанні історії / Ю. Комаров // Історія України. – 2004. - № 36. – С. 10 – 16.
5. Страдлінг Р. Багаторакурсність у викладанні історії. Посібник для вчителя [Електроний ресурс] / Р. Страдлінг. – Режим доступу: www.coe.int/.../MultiperspectivityUkrainian.pdf
6. Власов В. Історичне джерело в арсеналі дидактичних засобів: чи здатна методика подолати втому від історії ? – Вказана праця.
7. Рекомендації Rec (2001) 15 про викладання історії в ХХІ столітті в Європі. Рада Європи; Комітет Міністрів: Ухвалена Комітетом Міністрів 31 жовтня 2001 р. Електронний ресурс. – Режим доступу: http:www.coe.int /T/F/Coop%E9ration culturelle /Education/
8. Пометун О.І. Навчання історії без пристрастей і пересудів / О. Пометун // Історія в школах України. – 2002. - № 4. – С. 7 – 11.
9. Пометун О.І. Навчання історії без пристрастей і пересудів – Вказана праця.
10. Боровець І. Стратегії змісту шкільної історичної освіти у Європейському союзі [Електроний ресурс] / І. Боровець. – Режим доступу: irbis-nbuv.gov.ua/
11. Комаров Ю. Використання історичних джерел у викладанні історії – Вказана праця.
12. Пометун О.І. Навчання історії без пристрастей і пересудів.– Вказана праця.
13. Сущенко І. Дебати в школі. Як навчити учнів аргументації та публічного мовлення?: [посіб. для вчителів]. – Тернопіль: Видавництво Астон, 2006. – 128 с.
14. Власов В. Історичне джерело в арсеналі дидактичних засобів: чи здатна методика подолати втому від історії ? – Вказана праця.
15. Історія епохи очима людини. Україна та Європа у 1900 – 1939 роках: [Навч. пос.] / Ю. Комаров, В. Мисан, А. Осмоловський та ін. – Київ: Ґенеза, 2004. – 256 с.
16. Історія епохи очима людини. – Вказана праця.
17. Сущенко І. Дебати в школі. Як навчити учнів аргументації та публічного мовлення? – Вказана праця.

 

Анотація. У статті розглянуто методичні аспекти впровадження сучасними дослідниками альтернативно-проблемного підходу як змістового принципу історичної освіти засобами інноваційного навчання. 

Аннотация. В статье рассмотрены методические аспекты внедрения современными исследователями альтернативно - проблемного подхода как содержательного принципа исторического образования средствами инновационного обучения.

Abstract. In the article the methodological aspects of the introduction of modern scholars alternative problem-semantic approach as the historical formation of innovative learning tools.