«Редагування навчальної літератури» (на матеріалі підручника з української мови для 9-го класу за редакцією М. І. Пентилюка)

Дати учневі або студентові певну систему знань.

Допомогти йому легко засвоїти навчальну дисципліну.

Активізувати творчий матеріал.

Сприяти формуванню особистісних начал.

Предмет навчального видання – спеціально відібрані в деякому обсязі й адаптовані відповідно до читацької адреси знання, що характеризують основи науки й практичної діяльності.

Структура підручників та навчальних посібників включає:

- зміст (перелік розділів) :

- вступ (або передмова) ;

- основний текст;

- питання, тести для самоконтролю;

- обов’язкові та додаткові завдання, приклади;

- додатково-інформаційні дані для розв’язання задач (таблиці, схеми тощо) ;

- апарат для орієнтації в матеріалах книги (предметний, іменний покажчики) [Тимошик 2012, с. 294 ].

Отже, зміст навчальної літератури повинен передбачати педагогічний вплив на того, кого навчають.

 

 

Цільове призначення навчальних видань – забезпечення процесу навчання, сприяння засвоєнню знань в умовах певної системи освіти, підготовки й перепідготовки кадрів. Вони частково виконують також виховну функцію.

Навчальні видання виконують наступні функції:

• комунікативну;

• інформаційну;

• пізнавальну;

• розвиваючу;

• виховну;

• організаційну;

• систематизуючу;

Зупинимося на цих функціях докладніше.

Комунікативна функція забезпечується показом зв'язків і відносин різного роду, проявляючи для читача місце й роль усякого об'єкта і явища в процесі вічного розвитку, видозміни, взаємодії елементів дійсності. Звідси – динамізм змісту, зв'язок його з минулим і із сучасним станом описуваних питань [Партико 2001, с. 22 ].

Інформаційна функція реалізується за рахунок передачі тому, якого навчають, певного обсягу інформації. Ця функція спрямована на те, щоб сформувати в того, якого навчають, певний тезаурус понять і характеристик про об'єкти, предмети, явищах навколишнього світу, про місце суб'єкта в цьому світі, про методи й способи оволодіння інформацією [Партико 2001, с. 22 ].

Пізнавальна функція навчальної літератури характеризується тим, що кожна дисципліна, кожен навчальний предмет припускає освоєння певної системи знання. Знання повинні бути ранжирувані, причому на найбільш важливі, значимі для даної дисципліни знання, повинне бути звернене спеціальна увага [Партико 2001, с. 23 ].

Розвиваюча функція орієнтована на наступність досвіду суспільних відносин, суспільної свідомості, культури й виробництва, знань про перетворення й охорону навколишнього середовища [Партико 2001, с. 23 ].

Функція виховання пов'язана з формуванням світогляду, з побудовою системи етичних й естетичних норм суб'єкта, спрямована на оволодіння оцінними критеріями стосовно вчинків, явищам, на розширення границі соціалізації індивіда. Функція, що виховує, характеризується конкретно-історичними умовами, має соціальні підстави й орієнтована на певну категорію тих, яких навчають. Реалізація даної функції пов'язана із впливом на духовні потреби, емоційно-вольову й діючу-практичну сфери того, якого навчають [Партико 2001, с. 24 ].

Організаційна функція навчальних видань виконується кожним окремим виданням і всією системою цих видань. Вона реалізується забезпеченням послідовності вивчення й викладання дисциплін, відбиттям їхнього взаємозв'язку й взаємодії, тим, що кожне видання орієнтоване на строго певну категорію читачів і враховує можливості сприйняття змісту й особливості впливу навчальної книги [Партико 2001, с. 25 ].

Систематизуюча функція забезпечує цілісність навчання, систему знань і подань [Партико 2001, с. 27 ].

У категорію тих, які навчаються, входить на певних етапах практично все населення. Суспільство зацікавлене в тім, щоб всі були охоплені різними формами навчальної роботи, щоб інформаційна культура в цілому мала найбільш високі показники. Читачі представлені різними групами тих, яких навчають, (учні шкіл, вузів, системи підвищення кваліфікації) і навчальних (учителі шкіл, викладачі вузів й ін.).

Отже, читацька адреса – важлива характеристика навчальної літератури, що визначає особливості інформації й обсяг знань, що включають.

 

 

Виділяють чотири групи видань, методика редакторської підготовки яких ураховує цільове їхнє призначення й характер інформації.

Навчальні плани й навчальні програми становлять групу програмно-методичних видань. Методичні вказівки, рекомендації становлять групу учбово-методичних видань. Підручники, навчальні посібники, конспекти й тексти лекцій становлять групу навчальних видань. Практикуми, збірники завдань і вправ, хрестоматії, книги для читання становлять групу допоміжних видань [Тимошик 2012, с. 291 ].

Програмно-методичні видання визначають мету й завдання, структуру, зміст дисциплін, обсяг матеріалу по окремих питаннях, послідовність їхнього розгляду.

Навчальний план – документ, що регламентує навчальний процес. У ньому визначаються форми й види навчання, порядок, строки теоретичних, практичних і лабораторних занять, домашніх завдань, самостійних робіт, курсових і дипломних проектів, форми й види контролю знань, час проведення іспитових іспитів, заліково-екзаменаційних сесій по дисциплінах.

Навчальні програми (типові, тимчасові, робітники) – видання, що визначають зміст й обсяг знань, умінь, навичок, якими необхідно опанувати за певний проміжок часу.

Програмно-методичні матеріали управляють відповідною системою навчальної літератури.

Учбово-методичні видання – методичні вказівки, методичні керівництва, що містять матеріали за методикою викладання навчальної дисципліни, вивчення курсу, виконання контрольних робіт, курсових і дипломних проектів у вузах, по організації самостійної роботи студентів [http//www. public. ua. net].

Навчальні видання – підручник, навчальний посібник, курс лекцій, конспект лекцій [Тимошик 2012, с. 294 ].

Підручник – основне навчальне видання по