«Редагування навчальної літератури» (на матеріалі підручника з української мови для 9-го класу за редакцією М. І. Пентилюка)

2. Визначення місця розміщення ілюстрацій за текстом. Важливо, аби ілюстрації були максимально «прив'язані» до тексту. Ця вимога є абсолютною для шкільних підручників. Тут зображення і пояснювальне його слово чи фраза мають однозначно збігатися. Для підручників ВНЗ ця вимога є бажаною. Нерідко видавці, аби не мати мороки з різноформатним ілюстративним рядом за текстом, вміщують його окремими блоками (чи аркушами) всередині або наприкінці книги. Такий підхід може бути виправданим тоді, коли подані ілюстрації доповнюють суть викладеного матеріалу. У випадках же, коли фотографії конкретизують, поглиблюють розповідь, їхнє місце безперечно повинно бути саме на відповідних сторінках тексту.

Оформлення елементів видання

Оскільки висновок є найбільш значущою частиною блоку, його, як і початок, часто виділяють мовними і шрифтовими засобами [Ярема 2003, с. 173].

Важливою частиною кінцівки блоку є композиційний вузол – текст, що забезпечує перехід до наступного блоку.

Пов’язаність тексту сприймається читачем завдяки взаємовідносинам параграфів, абзаців у параграфах, речень в абзацах, коли кожна з цих частин безпосередньо випливає з попередньої, або вишиковуються в один ряд із нею.

Ритмічність у викладі – закономірне чергування повторюваних елементів одного типу – полегшує процес сприймання та розуміння і водночас дає читачеві особливе естетичне задоволення [Різун 1996, с. 73 ].

Що нижчий рівень кваліфікації читачів, то меншим повинен бути обсяг табличного матеріалу в повідомленні.

Кожна ілюстрація повинна мати підпис: вказаний різновид ілюстрації, її нумераційну й тематичну назви [Ярема 2003, с. 146 ].

Що вища кваліфікація читачів, тим складнішими (за ступенем абстрагування) можуть бути ілюстрації. Що нижча кваліфікація читачів, то простішими повинні бути ілюстрації.

На ілюстраціях дозволено залишати такі написи: позначення проекцій; пояснення до стрілок; межі середовища; написи біля осей координат. Усі ці написи роблять великими літерами без крапки в кінці [Партико 2001, с. 276 ].

Додаткові відомості подають після вертикального пробілу з абзацу. Після останнього елемента підпису крапку не ставлять [Партико 2001, с. 288 ].

Покажчики треба укладати для офіційної (ділової), наукової, інформаційної, виробничої (технічної), навчальної та довідкової літератури.

Покажчик є обов’язковим у виданні, обсяг якого перевищує 15 авт. арк.

Покажчики слід подавати окремо для вокабул кириличного, латинського, грецького та готичного алфавітів [Партико 2001, с. 290 ].

Що нижчою є кваліфікація реципієнтів, то коротшими повинні бути елементи переліку.

У змісті навпроти рубрик слід ставити номери сторінок, на яких в основному тексті вони розташовані.

Рубрики змісту повинні бути копіями рубрик у тексті повідомлення, а номери сторінок – точно вказувати на розташування кожної рубрики в повідомленні [Партико 2001, с. 188 ].

У науковій, технічній, навчальній та довідковій літературі зміст слід розташовувати на початку видання, а в усіх інших видах – у кінці.

У посиланні на одиницю композиції слід вказати її назву і порядковий номер. У посиланні на таблицю слід вказати слово табл. та її порядковий номер. У посиланні на формулу слід подати слово формула чи його синонім (рівняння, нерівність, функція, вираз тощо), а далі у круглих дужках – порядковий номер. У посиланні на ілюстрацію слід подати слова рис., мал., фото, схема тощо, а далі – порядковий номер. У посиланні на бібліографічний опис слід подавати у квадратних дужках порядкові номери зі списку літератури, а при потребі – ще й номер сторінки [Ярема 2003, с. 180].

Для посилань на додаток слід вказати слово додаток і його порядковий номер. Основний текст не повинен повторювати назву компонента, на який посилаються (таблиці, ілюстрації, додатка тощо) [Партико 2001, с. 211 ].

Отже, робота редактора над структурою підручника чи навчальним посібником можна розділити на два етапи: ознайомлення з авторським оригіналом з метою зіставлення його із навчальною програмою та чітке структурування майбутнього видання.

 

У даному розділі проаналізовано підручник видавництва «Освіта» за загальною редакцією М. І. Пентилюк «Українська мова».

Однією з переваг аналізованого підручника є його майже стовідсоткова відповідність навчальній програмі. Мовна змістова лінія реалізується в п’яти розділах: «Повторення вивченого у 8 класі» (3 год.), «Синтаксис і пунктуація» (6 год.), «Складне речення» (30 год. – така кількість навчальних годин зумовлена тим, що це основна тема цього року, яка включає 22 параграфи й саме над вивченням дев’ятикласниками складносурядного та складнопідрядного речень зосереджена основна увага), «Складне синтаксичне ціле» (7 год.), «Повторення та систематизація вивченого» (3 год.).

Мовленнєва змістова лінія в підручнику представлена широким спектром завдань та творів, цікавих рольових ігор, які дають змогу учням розвивати зв’язне мовлення, вчитися логічно будувати розповідь та формулювати думку. Різноманітні алгоритми сприяють візуальному запам’ятовуванню матеріалу та грамотності відповіді.

 

 

Верховна Рада України 6 липня 2010 року ухвалила Закон «Про внесення змін до законодавчих актів України з