Регіональні аспекти безробіття в Україні

При цьому одночасно зі скороченням чисельності зареєстрованих безробітних зростає потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць (вакантних посад). Якщо на початок поточного року число вакантних місць становило 48, 6 тис., то на початок серпня потреба підприємств у робочій силі дорівнювала 79, 7 тис. осіб.

На думку експертів, скорочення зареєстрованого безробіття пов'язано як з появою у весняно-літній період додаткових робочих місць у сфері торгівлі, будівництві, послуг населенню, так і з кроками Уряду, спрямованими на створення сприятливих умов для ведення підприємницької діяльності, появи нових робочих місць [17, c. 13].

На початок 2013 року чисельність економічно активного населення (вік від 15 до 70 років) в Україні становила 22, 012 млн. осіб.

Рівень безробіття в Україні за методологією Міжнародної організації праці (МОП) за підсумками 2012 року становив 1, 657 млн. осіб, або 8, 1% від працездатного населення.

Як зазначають експерти, відмінність даних Держкомстату та МОП пов'язана з деякими відмінностями методик розрахунків рівня безробіття. Так, в Україні офіційно безробітними вважаються всі особи, що звернулися в Держслужбу зайнятості та знаходяться на обліку як безробітні. Водночас за методологією МОП ними вважаються всі особи працездатного віку (від 15 до 70 років), які не мають роботи.

У той же час експерти Мінсоцполітики підкреслюють, що в Україні громадяни 15-16 років навчаються в середніх школах, у віці 16-22 років – у коледжах і вищих навчальних закладах, жінки у віці від 55 до 70 років, а чоловіки з 60 до 70 років є пенсіонерами і переважно не працюють.

Виходячи з цього, методика МОП не дає коректного уявлення про рівень безробіття в Україні, підкреслюють вони.

В цілому, рівень світового безробіття, за прогнозами МОП, у цьому році може вирости з 197 млн до 202 млн чоловік [6].

За даними Eurostat, на початок червня 2013 р. частка безробітних у країнах єврозони зросла до 12, 1% від загальної кількості працездатних громадян. Порівняно з травнем 2012 р. число безробітних зросло в 17 країнах ЄС і знизилося в 10 країнах ЄС. Найістотнішим зростання безробіття виявився на Кіпрі (з 11, 4% до 16, 3%), в Греції (з 22, 2% до 26, 8%) та Словенії (з 8, 6% до 11, 2%). Найбільше кількість безробітних знизилася в Латвії (з 15, 5% до 12, 4%), Естонії (з 10% до 8, 3%) і Литві (з 13, 3% до 11, 7%). Найменший рівень безробіття був зареєстрований в Австрії (4, 7%), Німеччині (5, 3%) і Люксембурзі (5, 7%), найбільший – в Іспанії (26, 9%) [6].

 

 

У класичній теорії існує поняття «класичного безробіття», яке є наслідком занадто високої ставки заробітної плати щодо тієї, яка врівноважувала б попит на робочу силу та її пропозицію і зафіксована, наприклад, профспілками. Висока ставка заробітної плати примушує роботодавців скорочувати попит, а власників робочої сили пропонувати її в кількості, яка перевищує потребу.

Розрізняють також безробіття фрикційне, структурне та циклічне. Фрикційне виникає тоді, коли частина людей добровільно змінює місце роботи, частина шукає нову роботу після звільнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу, а частина, особливо молодь, уперше шукає роботу. Коли всі ці люди знайдуть роботу або повернуться на стару після тимчасового звільнення, інші «шукачі» роботи й тимчасово звільнені працівники замінять їх у загальному фонді безробітних. Тому, хоча конкретні люди, які залишились без роботи з цієї або іншої причини, змінюють один одного з місяця в місяць, цей тип безробіття не зникає [12, c. 123].

Отже, термін «фрикційне безробіття» застосовується до тієї категорії людей, які шукають роботу чи сподіваються її знайти в недалекому майбутньому. Визначення «фрикційне» точно відбиває суть явища: ринок праці функціонує неефективно і не приводить у відповідність кількість робітників і робочих місць [13, c. 4-6].

Фрикційне безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним, тому що частина працівників, тимчасово втративши роботу, переходить з низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на вище оплачувану і більш продуктивну. Це означає вищі доходи для працівників і більш раціональний розподіл трудових ресурсів, а отже, і більш реальний обсяг національного продукту.

Деякі автори пов'язують фрикційне безробіття з інституційним. Причини інституційного безробіття пов'язані з інститутами ринку праці. Серед них можна виокремити такі:

- відсутність доступної та вичерпної інформації про вакантні робочі місця;

- високі виплати по лінії соціального страхування (нерідко люди зацікавлені в отриманні допомоги по безробіттю, тому що вона є не набагато меншою від попередньої заробітної плати) часто призводять до збільшення кількості безробітних;

- встановлення мінімальної заробітної плати має двоякий вплив на якісний та кількісний склад робочої сили. З одного боку, введення високого мінімуму заробітної плати може призвести до того, що підприємець, який має потребу в робочій силі, не може найняти її, тому що не має змоги гарантувати виплату цього мінімуму, хоча при цьому працівники виявляють бажання працювати за нижчу заробітну плату. З іншого боку, якщо мінімальна