Родина Блудових: уболіваючи за долю жінки

Князь Адам Чарторийський разом з волинським поміщиком Фадеєм Чацьким, під чиїм сильним впливом він власне й перебував, приймали усі можливі міри для зміцнення католицизму, використовуючи для цього освіту. Рід Чарторийських, що походить від литовського князя Киригелло, до 1598 року сповідував православну віру, якій зрадив тільки Георгій. Батько Адама Чарторийського, вже будучи католиком, довгий час симпатизував Росії, лише з 1792 року став її затятим ворогом [1, 49]. Завдяки зусиллям князя Адама Кременецький ліцей став суто польським навчальним закладом, у якому більшість учнів були католиками (уніатів і православних було дуже мало), уроки Закону Божого вели католицькі монахи, інші предмети вели поляки. Викладання ж російської мови привело до того, що навіть ті, хто нею володів – забули [3].

Уже з перших днів свого правління імператор Микола І для з'ясування стану справ і настроїв відрядив у південно-західний край міністра внутрішніх справ графа Д. М. Блудова. Дмитро Миколайович був у числі найдовіреніших осіб при імператорі. Вперше інспектуючи долучені до Росії так звані «исконно русские древние земли», «Волынь – колыбель православ'я», Д. М. Блудов бачив глибоке коріння польсько-католицького тиску, полонізацію місцевої шляхти, знав, що в сім'ях розмовляють польською, а «проста руська мова» (так граф визначив українську мову) вживається для спілкування з селянами та простолюдинами. Під час огляду земель Д. М. Блудов навіть отримував від священиків південно-західного краю листи, написані польською мовою [1, 51].

Думки про духовне просвітительство народу, зміцнення православної віри, глибоке переконання в тому, що людина без віри (православної) не може жити, якщо ж вона втрачається, людину поглинає безвихідь та відчай, лише віра забезпечує орієнтацію в реальному й духовному світах, сприяє впевненості та утвердженню її ідеалів і земного успіху – все це поступово викристалізувалось у голові графа Блудова. Він бачив та розумів, що спасіння й охорона православ'я знаходяться у безпосередній залежності від освіти й духовного розвитку молодого підростаючого покоління, особливо жіноцтва, майбутніх матерів і вихователів дітей, у яких, переконаний Блудов, повинно бути тверде усвідомлення того, що їх предки – православні, а земля, на якій вони живуть – «издревле русская»[1, 57].

Подорожуючи Волинню, граф Д. М. Блудов мав змогу спостерігати, що навчання і виховання православних дітей відбувалось у тяжких умовах: дочки шляхти, чиновників, навіть подекуди й священників змушені відвідувати, а іноді й жити, в польських пансіонах. Розмірковуючи над цією проблемою, Дмитро Миколайович зробив з цього правильний і далекоглядний висновок: виховання дівчини – завтрашньої матері – це виховання цілого прийдешнього покоління. Хто вклав свою віру й слово в душу матері, той пожинатиме плоди в душах дітей. Єдиний вихід із ситуації, що склалася, граф вбачав у відкритті жіночого російського училища, до якого приймалися б представниці будь-яких верств населення лише за однієї умови – православне віросповідання.

Серед великого кола знайомих Дмитра Миколайовича Блудова, які оцінили його дії на користь зміцнення та збагачення вітчизни, поширення ідей православ'я, був протоієрей посольської церкви у Вєні М. Ф. Раєвський, який вперше озвучив думку про створення церковного братва або спілки для взаємодопомоги усім православним християнам, де б вони не знаходилися б, особливо якщо вони самотні, без підтримки [1, 58]. Блудов, відвідуючи Смоленську губернію, неодноразово обговорював ідею створення церковного братва з єпископом Антонієм. У бесідах вони дійшли згоди щодо важливості створення такого братства, однак обмежити його вплив підтримкою жіночих училищ. [1, 59]. Зокрема, єпископ Антоній говорив: «Освіта наша... прийняла односторонню спрямованість і відокремлювала нас так довго від минулого і від єдності слов'янської, що навіть церква забула перших вчителів наших; і в теперішній час, коли людство повинно природно прийти до усвідомлення необхідності навчання і шкіл, час нам всім звернутися до нашого минулого..., звернутися до істинного.. зв'язку між усіма прошарками народу – до нашої віри, до нашої церкви, до наших слов'янських проповідників, які пов'язують нас з усіма слов'янами. Час поставити нашу народну й національну освіту під знамена Св. Кирила і Мефодія» [4, 41]. Тоді ж були намічені основи братського церковного уставу.

Ідея створення православного братства встигла лише викристалізуватися у голові графа Блудова, лягти проектом на папір в кінці 1863 року (до речі, першим, хто підписав цей проект статуту був міністр народної освіти О. В. Головін), як 18 лютого 1864 року граф Дмитро Миколайович помер. Щиро переконаний у рятівну для утвердження православ'я дію школи, напередодні смерті граф говорив своєму духовнику: «Думка про жіночі училища на заході постійно переслідує мене; вона займає і втішає мене довгими безсонними ночами» [1, 58].

Слід зазначити, що батьківські плани просвітництва на Волині запали в душу його дочці Антоніні, глибоко набожній і жертовній людині. За життя батько неодноразово висловлював графині А. Д. Блудовій свої думки про необхідність створення з метою зміцнення й укріплення православ'я церковного братства імені св. Кирила та Мефодія. Всього за дві години до смерті граф Блудов своїй дочці казав: «... надіюсь, що такі училища влаштуються...