Родина Блудових: уболіваючи за долю жінки

Отже, постать графа Д. М. Блудова, його дії та бажання, заслуга у зміцненні православ'я на противагу католицькому засиллю, тісно вплелася в історію Волині. Життя його було нелегким, з численними випробовуваннями морального плану. У молодості – вільнодумний літератор, учасник відомого літературного товариства «Арзамас», членами якого були Батюшков, В'яземський, Жуковський, сам Пушкін. Серед кола його друзів було чимало майбутніх декабристів. Однак після придушення повстання Блудов зрадив вчорашні ідеали, зрікся товаришів. Після багатьох років роздумів граф став одним з найпрогресивніших і найнаполегливіших реформаторів у команді Олександра І. Останнім акордом його довгого життя було проектування, вірніше відродження (адже братства існували й раніше) своєрідних просвітницьких центрів, які б поширювали б й підтримували б російський дух, об'єднали б навколо себе церкву та монастирі, навчальні заклади, друкарні і таким чином ставали б оплотом православ'я на противагу католицькому засиллю. Цим самим граф Д. М. Блудов довів, що можна й потрібно служити Богу й вітчизні, приносити реальну, а не примарну користь для її зміцнення та збагачення. На ті часи діяльність Блудова щодо поширення освіти серед жіноцтва, повернення до православних традицій була досить необхідною, прогресивною, спрямованою на майбутнє.

Заповіт батька був священним для його близьких, а думка про жіноче училище так запала в душу Антоніни Дмитрівни, що вона негайно взялася за її втілення. Оскільки ще за життя батько настільки перейнявся турботами про

Волинь, що навіть придбав у цьому краю маєтності, то донька у повітовому містечку Острозі вирішила створити Кирило-Мефодіївське братство. Вибір на Остріг впав не випадково, адже у минулому він був оплотом культури й православ'я, резиденцією князів Острозьких.

Відроджуючи братство як перевірений засіб боротьби православ'я проти католицизму, графиня розраховувала на підтримку зі сторони прогресивної громадськості, особливо придворного світу, однак, як зазначає М. В. Родевич, з яким листувалась Антоніна Дмитрівна, лише небагато з них погодились прийняти участь у фундуванні благородної справи просвітительства окраїнного народу. Митрополит Московський Філарет, напередодні своєї смерті у 1867 році пожертвував 25 крб. на користь братства, благословивши таким чином цю благородну справу. Придворні дами й фрейліни теж долучились і внесли по 50 крб. для започаткування фонду братського капіталу [2, 101-102]. Таким чином Батюшкова, Дашкова, Долгорукова, Карамзіна, Панська, Тютчева, Шереметьева та інші відомі благодійниці стали «будівельницями» далекого Острозького братства. Список благодійників очолив сам Олександр II, який вніс 19 тис. крб.. на користь Кирило-Мефодіївського братства у місті Острог.

До складу братства, як свідчить устав, входили: старші братчики і сестри, «будівники» і «будівельниці», місцеві, тобто острозькі братчики і сестри, прості члени. Старші братчики і сестри повинні по можливості намагатися підтримувати матеріальне становище братства. Ті, які ставали «будівельниками» і «будівельницями» вносили по 50 крб. Усі кошти записувалися у загальну книгу братства, яка зберігалась у графині Б л удової (копія – у братській церкві міста Острог). Усі особи, крім старших братчиків і сестер, вступаючи у братство зобов'язані були щорічно вносити від 20 коп. до 1 крб., не більше, щоб не обтяжувати свого становища [2, 102-103]. Щороку усім братчикам надсилався детальний звіт про використання коштів.

Усі братчики й сестри раз на рік з'їжджалися в Острог 11 травня для пр-слуховування літургії та молебню святим Кирилу й Мефодію, а також і Пантлеймону-цілителю (хто не міг приїхати – відвідував церкву при будинку графів Шереметьєвих у Петербурзі). Під час зустрічей обговорювались поточні проблеми, знайомились із справами, читали різноманітну кореспонденцію, вирішували нагальні питання. Усіма справами керувала рада місцевих братчиків і сестер, однак щороку один із старших братчиків (або його довірена особа) був зобов'язаний побувати у містечку, прожити тут не менше двох тижнів з метою ознайомлення зі станом справ усіх закладів братства [2, 104].

Таким чином Антоніна Дмитрівна Блудова зуміла втілити помисли батька. Більше того, вона, відчувши в цій справі своє справжнє покликання й угодне Богу діло, вклала в неї не тільки душу й сили, а й значну частку свого власного статку.

Менш, ніж через два роки після затвердження статусу братства (1865 р.) значними зусиллями попечительки графині А. Д. Блудової, завдяки пожертвуванням високопоставлених осіб були відкриті й почали активно діяти такі заклади братства:

‒у 1876 році закінчене будівництво й освячена церква св. Кирила та Мефодія. У церкві на той час був простий дубовий іконостас, відповідний підбір ікон і предметів, що переконували в тому, що церква – святе й тихе молитовне місце, розкоші тут недоречні;

‒безкоштовна лікарня, заснована на честь покійного цесаревича Миколи Олександровича;

‒сільський пансіон, тобто будинок для тих селянських дітей, які закінчили навчання в початкових школах і бажали продовжити освіту в Острозькій прогімназії;

‒притулок для богомольців, які приходили помолитися та поклонитися іконам;

‒бібліотека, у якій можна було ознайомитися з книгами переважно по руській історії; бібліотечна зала слугувала місцем засідань Острозької братської ради;

‒пансіон пані Гиревської, який був притулком для тих учениць, які не мали в Острозі ні батьків, ні родичів, і за браком коштів не могли бути розміщені у самому училищі;

‒і, нарешті,