Родина cornaceae (dumort.) Dumort. В Україні (система, біологічні особливості, народногосподарське значення)

Проте багато систематиків до і після Вангеріна не підтримували такої системи роду і, вважаючи рід поліморфним, висловлювалися за поділ його на декілька більш природних (Small, 1903; Rydberg, 1906 – цит. за (Пояркова, 1950) ; Nakai, 1927, 1909; Britton and Brown, 1943; Hutchinson, 1942, 1967, 1973; Санадзе, 1946; Hara, 1948, 1979; Пояркова, 1950, 1951; Verdcourt, 1958; Ferguson, 1966, 1977; Тахтаджян, 1966, 1987; Ерамян, 1971; Holub, 1981; Zhu, 1984; Трифонова, Зубкова, 1991; Ембатурова, 1998).

На основі аналізу літературних даних, що є результатами морфологічних, анатомічних, каріологічних, хемотаксономічних та палеоботанічних досліджень видів Cornaceae, ми вважаємо обґрунтованим виділення у її складі 7 родів: Afrocrania Hutch. (1 вид), Bothrocaryum (Koehne) Pojark. (2 види), Сhamaeperyclymenum Hill. (3 види), Сornus L. (4 види), Сynoxylon (16 видів), Swida Opiz (28 видів), Yinquania Z. Y. Zhu (1 вид). Проте є кілька спірних питань, які заслуговують окремого розгляду. Зокрема, складна синоніміка в назвах окремих видів роду Swida. Згідно з Міжнародним кодексом ботанічної номенклатури (1996) та на основі історичного аналізу становлення назв, доведено пріоритетність застосування назв: Swida stricta (Lam.) Small (над C. foemina Mill.) та S. sericea (L.) Holub (над Cornus stolonifera A. Michaux, Thelycrania stolonifera (A. Michaux) Pojark., Swida stolonifera (A. Michaux) Rydb.). Саме такі назви є пріоритетними і повинні застосовуватися для позначення цих видів.

ОБ'ЄКТИ, УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Об'єкти досліджень. Об'єктами наших досліджень були рослини родини Cornaceae колекційних фондів Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України (НБС НАНУ), Ботанічного саду імені О. В. Фоміна Київського національного університету імені Тараса Шевченка (БСКНУ), Нікітського ботанічного саду – Національного наукового центру Української академії аграрних наук. Також були обстежені деревні та чагарникові насадження парків, скверів, вулиць м. Києва і приміської зони, полезахисних лісосмуг, приватних садиб у містах і селах Тернопільської, Вінницької, Хмельницької, Черкаської, Чернігівської областей та природні популяції свидини кров'яної (Swida sanguinea (L.) Opiz) та дерену справжнього (Сornus mas L.) у цих областях (експедиційні дослідження).

Основні дослідження інтродукованих та аборигенних видів Cornaceae проведено у 1993 – 2001 роках у Києві на території НБС НАНУ та БСКНУ – всього за 16 видами і 2 садово-декоративними формами Cornaceae, які належать до різних систематичних груп: 12 видів і 2 форми роду Swida, 2 види роду Cornus, по 1 виду родів Bothrocaryum та Cynoxylon.

Систематичне визначення рослин проводили за працями W. Wangerin (1910), N. Britton and H. Brown (1943), G. Hegi (1975), G. Krussman (1976), F. Mercel (1988), C. A. Meyer (1846), A. Rehder (1949), C. S. Sargent (1961), J. Sojak (1962), J. S. Wilson (1964), Д. П. Воробйова (1968), Г. Е. Гроссета (1958), Ю. Я. Єліна (1984), К. Санадзе (1946, 1951), C. C. Cтанкова, В. І. Талієва (1957), визначниками вищих рослин Сахаліну і Курильських островів (1974) та України (1987), довідниками “Деревья и кустарники СССР” (1960, 1966), “Деревья и кустарники, культивируемые в УССР” (1986), “Деревья и кустарники” (1974), а також за гербарними матеріалами Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України, Ботанічного інституту імені В. Л. Комарова РАН (м. Санкт-Петербург), НБС НАНУ. Морфологічний опис видів і систематичну інтерпретацію зроблено на основі гербаріїв Ботанічного інституту імені В. Л. Комарова, Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного, НБС НАНУ та живого колекційного матеріалу.

За період досліджень визначено видовий склад, таксаційні показники та вік рослин, а також походження зразків.

Умови проведення досліджень. Виходячи з того, що більшість об'єктів дослідження знаходиться в НБС НАНУ, розташованому у м. Києві, наведена коротка фізико-географічна характеристика його території.

Методика проведення досліджень. Фенологічні спостереження для визначення сезонного ритму розвитку видів Cornaceae проводили за “Методикой фенологических наблюдений в ботанических садах СССР” (1975) та за “Методикой фенологических наблюдений при геоботанических исследованиях” (1954). Феноспектри складали за методикою М. Є. Булигіна (1982). Онтогенез рослин вивчали згідно з “Рекомендациями по изучению онтогенеза интродуцированных растений в ботанических садах СССР” (1990). Динаміку приросту пагонів вивчали шляхом лінійних вимірів довжини 20-ти пагонів з інтервалом 7 днів з використанням відповідної методики (Учёты, наблюдения, анализы, обработка данных в опытах с плодовыми и ягодными растениями, 1987). Вивчення залежності процесів росту річних пагонів і зимостійкості рослин проводили за методикою Л. І. Сергєєва та ін. (1961). Органотворчі процеси у бруньках відновлення вивчали згідно з рекомендаціями Ф. М. Куперман (1977). Зимостійкість рослин оцінювали за 8-бальною шкалою обмерзання, запропонованою С. Я. Соколовим (1957). Посухостійкість у польових умовах визначали за методом Г. Н. Єремєєва (1964) та оцінювали за шкалою С. С. П'ятницького (1961). Рясність цвітіння і плодоношення визначали за модифікованою шкалою цвітіння і плодоношення В. Г. Каппера (1930), запропонованою О. А. Калініченко (1970). Природне