Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Роль Михайла Грушевського у заснуванні народного училища ім. С. Ф. Грушевського

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
15
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Роль михайла грушевського у заснуванні народного училища ім. С. Ф. Грушевського
 
Петро СКРИПНИК
У статті вивчається роль Михайла Грушевського у заснуванні народного училища ім. С. Ф. Грушевського у Києві, підкреслюється значення освітнього закладу для формування національної свідомості й розповсюдження визвольних ідей серед української молоді на початку XX століття.
Ключові слова: Михайло Грушевський, міністерство освіти, національно-визвольний рух, історична пам ’ять.
Серед об’єктів, пов’язаних із родиною Грушевських, вартий уваги будинок на Куренівському проспекті, 164, споруджений на кошти батька Михайла Грушевського – Сергія Федоровича. Згідно із заповітом останнього, складеним 17 березня 1892 року, передбачалося, що капітал, яким володів Сергій Грушевський повинен зберігатись у державних відсоткових паперах в конторах або відділеннях банку до моменту досягнення процентного приросту 200 тис. руб. Відтак одну половину належало розподілити порівну між членами сім’ї, а другу – «употребить на открытие или в г. Киев или в г. Владикавказ одного начального мужского бесплатного училища в ведомстве Народного Просвещения моего имени, при чем часть определенного мною на этот предмет капитала должна быть употреблена на постройку дома под училище или покупку для него дома, а остальные (из ста тысяч) деньги должны быть положены на вечные времена в Государственный банк, с тем, чтобы проценты от капитала должны идти на пожалование законоучителя и учителя, на бибилиотеку и учебные пособия, и на содержание дома и прочие расходы в размере штата начального Министерства Народного Просвещения училища» .
Після смерті спадкодавця 27 січня 1901 року почалася робота з реалізації проекту. Активність виявили як члени родини, насамперед Михайло Грушевський, призначений «душеприказчиком» для виконання волі покійного, так і чиновники Міністерства освіти. Та якщо родичі бажали виконати заповіт, то попечителів Київського й Кавказького навчальних округів більше цікавив фінансовий бік справи. Вони мали на меті заволодіти капіталом у 100 тис. руб., розпорядившись ним не відповідно до заповіту, а на власний розсуд. Листування міністерства з цього питання, серед самих чиновників і з Михайлом Грушевським, почалося у квітні 1902 року. 3 квітня директор народних училищ Терської області звернувся до сина спадкодавця для з’ясування місця відкриття училища і часу одержання суми, вказаної в заповіті. У листі-відповіді від 9 квітня 1902 року учений повідомив, що «члены семейства нашего для открытия училища имени С. Ф. Грушевского предпочитают Киев» .
23 жовтня 1903 року Михайло Грушевський звернувся до київського міського голови з пропозицією виконати заповіт батька і відкрити в Києві народне училище його імені. У відповідь його поінформували про рішення Міської Думи від 31 жовтня 1903 року: «Заслушав предложение Ваше, Городская Дума единогласно постановила: а) выразить от ее имени глубокую благодарность наследникам покойного Действительного Статского Советника Сергея Федоровича Грушевского за избрание г. Киева для учреждения в нем указанного завещанием училища на пожертвованный им капитал; б) поручить Городской Училищной Комиссии немедленно приступить к обсуждению вопроса о выборе под означенное училище соответственного места и вообще об осуществлении воли завещателя, входя по сему предмету в сношение, через Городского голову с душеприказчиком, профессором Михаилом Сергеевичем Грушевским» . В окремому листі від 20 грудня 1903 року міський голова висловив подяку Михайлові Грушевському за корисну для розвитку освіти ініціативу: «... имею честь принести Вам и в лице вашем, Милостивый государь, наследникам покойного отца Вашего глубокую благодарность Киевского общественного Управления за великодушное решение расширить просветительные учреждения древнего Киева, в котором жива еще память о полезной деятельности на поприще учебной и учебно-литературной отца Вашего, основанием городского народного училища, которое навсегда увековечит дорогое Вам и Киеву имя Вашего отца» .
Надалі належало узгодити місце розташування і терміни відкриття училища. На доручення Думи Училищна комісія на засіданні 25 червня 1904 року дійшла висновку:
«1) Что наиболее подходящим местом для предполагаемого к открытию училища имени С. Ф. Грушевского является Приорский участок г. Киева, в той его части, которая носит название Западинцы, жители которой давно уже ходатайствуют об открытии народного училища, так как в настоящее время детям школьного возраста приходится делать огромные расстояния для посещения наличных городских школ в этом районе [... ].
При разработке сметы по приобретению усадьбы и сооружению школьного здания, а также сметы по содержанию школы постановили исходить из такого расчета, что на первое назначить 35 тысяч, а на второе 65 тысяч.
Просить председателя комиссии принять на себя труд составления подобных проектов смет на осуществление завещания д. с. с. Грушевского» .
Водночас у серпні 1904 року до Міського управління надійшла заява від купця Лесіна з пропозицією продати свій маєток на потреби народного училища на пільгових умовах. Розміри й розташування об’єкта цілком задовольняли училищну комісію, яка вирішила, що садибу Лесіна можна легко пристосувати до потреб закладу, і порушила перед Міською Думою питання про придбання маєтку за 16 тис. руб. Проте безрезультатно: постанова училищної комісії про придбання садиби сім разів подавалася до Міської Думи, але розглянута не була. А Лесін, не дочекавшись позитивного рішення, продав маєток іншій особі за вищою ціною .
3 квітня 1905 року Михайло Сергійович Грушевський повідомив міському голові, що «по реализации купонов I/III с. г. и покупке бумаг из
Фото Капча