Розробка та впровадження національної системи масових електронних платежів

 Для вдосконалення платіжної системи України шляхом переводу СЕП на нову технічну платформу Національним банком у 1996-1997 рр. використано 2, 9 із 3, 2 мільйонів доларів США Інституційної позики Світового Банку. 

 

Таблиця 1

Основні кількісні показники функціонування СЕП у 1994-1998 рр. 

РікЗагальна кількість платежів за рік, млн. шт. Загальна сума платежів за рік, млн. гривень

199445, 8258846

199559, 6288850

199668, 1479265

199776, 1565805

199882, 5387254

 

Доходи від експлуатації системи електронних платежів за 1995-1998 рр. склали 116, 7 млн. грн., або близько 66 млн. дол. США. 

Запроваджена система електронних розрахунків не має аналогів у країнах колишнього СРСР і наближається до рівня відповідних систем розвинених країн Європи і світу. 

Впровадження системи електронних платежів дозволило одержати такі принципові результати: прискорення здійснення розрахунків та обігу коштів, що дало змогу вивільнити близько 5% грошової маси; зменшення документообігу приблизно на 20%; суттєве зниження вірогідності фальсифікації міжбанківських розрахункових документів, завдяки чому знизилася прихована емісія, пов’язана з надходженням до обігу коштів, отриманих за підробленими документами; посилення контролю за станом грошової маси в державі, зниження збитків держави та підприємців від низької швидкості виконання розрахунків та використання підроблених платіжних документів; підвищення можливостей комерційних банків і Національного банку України контролювати здійснення платежів. 

Електронні платіжні системи, що діють нині в Україні, використовують платіжні доручення та платіжні вимоги. При проектування СЕП за основу взятий зміст паперового доручення. Інші системи електронних розрахунків України (внутрішньобанківські системи, системи «клієнт-банк») повинні забезпечувати зв’язок із СЕП, а тому формати та зміст електронних документів, що використовуються в цих системах, мають забезпечувати повноцінний інтерфейс цих систем із СЕП. Отже, в документах цих систем повинні бути передбачені всі реквізити для того, щоб вони могли бути перетворені у формат платіжних документів СЕП із наданням усієї необхідної для СЕП інформації. 

Платіжні системи є невід'ємною складовою асортименту послуг, що пропонують банки своїм клієнтам. Оскільки клієнти суттєво відрізняються один від одного за умовами і характером виробництва, менеджменту тощо, то умовах конкуренції банки повинні розробляти спеціальні ділові та ринкові стратегії використання платіжних послуг, вирішуючи, чи спроможні вони конкурувати в обмеженому секторі ринку платіжних послуг і пропонувати клієнтам більш широкий їх набір. 

В розвинених країнах світу традиційні безготівкові платіжні інструменти (чеки, платіжні доручення тощо) досить розповсюджені, однак останнім часом усе ширше впроваджуються системи масових (споживчих) платежів із використанням сучасних технологій. Останнім словом платіжної системи є система масових платежів за товари та послуги за допомогою пластикових карток. У цих системах задіяні кредитні картки, дебетні картки або «електронні гаманці». До цієї ж групи належать картки для отримання грошей з банківських автоматів. 

Незважаючи на деякі відмінності, основні вимоги до власників карток і ознаки систем досить подібні, аби виділити їх в окремий клас платіжних систем. Зокрема, спільними рисами можна вважати карткову технологію, необхідність проведення ідентифікації користувача, перевірки чинності трансакції тощо. 

Розроблена в дисертаційній роботі схема організації роботи з платіжною карткою, перелік реквізитів, права та обов’язки учасників платіжної системи тощо чітко визначають нормативні та інструктивні параметри функціонування системи і можуть бути прийняті до практичного використання. 

Окремі банки можуть самостійно створювати внутрішні одноемітентні та багатоемітентні платіжні системи та емітувати для застосування в межах дії цих систем платіжні картки. У разі створення банками внутрішньої багатоемітентної платіжної системи нормативні документи, що регламентують її діяльність, взаємовідносини між учасниками, банківські ідентифікаційні номери учасників та бухгалтерська модель взаєморозрахунків мають бути узгоджені з Національним банком України в 30-денний термін до початку емісії платіжних карток. 

Зручність карткової системи розрахунків для користувача полягає, перш за все, в тому, що йому не потрібно мати при собі велику суму готівки при відвідуванні магазинів. Крім того, наявність карток дозволяє запобігти певних формальностей, пов'язаних з видачею банківських чеків. 

Друга перевага карток, яка всебічно розглянута в роботі, полягає у можливості отримання кредиту. В картковій системі розрахунків кредит надається покупцю автоматично, без спеціального звернення в банк. У момент купівлі використовується кредитна лінія, причому ліміт її повинен відновлюватися в міру погашення боргу. Покупець користується кредитом без стягнення відсотків протягом певного терміну. Крім того, він може за бажанням відстрочити виплату боргу за межі пільгового періоду, сплачуючи банку відсотки. 

Ще одна перевага карткових розрахунків – отримання користувачем інформації від банку в такій формі, що він може перевірити кожну трансакцію і висунути претензії в разі неправильного її оформлення. 

Трансакції з використанням платіжних карток відкрили нові перспективи фінансового обслуговування клієнтів і, відповідно, розширили можливості отримання банківського прибутку. Банки стягують комісійні та відсотки як з власників карток, так із торговельників. Так, банк-еквайр одержує від торговельників дисконт для оплати торговельних рахунків, а також має можливість використовувати для своїх операцій кошти, що зберігаються торговельниками на рахунках у банку. Крім того, банк може продавати торговельнику послуги, знижуючи при цьому ставку дисконту і надаючи йому додаткові пільги. 

Як засвідчило дослідження, з метою підвищення ефективності використання банківських автоматів, банкам доцільно об’єднувати свої мережі та