Розвиток банківської системи України в умовах фінансово-економічної кризи 2008-2009 рр.

Предмет:

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

кризи стало швидке зниження курсу гривні – впродовж осені 2008 р. вона знецінилася щодо долара на 42% (курс встановився на відмітці 6, 87 грн. /дол.). Інтервенції на валютному ринку здійснювалися нерегулярно і в недостатньому обсязі, тому ніяким чином не завадили стрімкому зниженню курсу національної валюти. У грудні падіння гривні стало обвальним і 17 грудня 2009 р. гривня встановила історичний антирекорд: на міжбанківському ринку курс зріс до 9, 40-9, 80 грн. за долар. В обмінниках готівковий долар купували за курсом 9, 8, продавали ж за 10, 510, 7 грн. За євро банки пропонували 12, 5-14 грн., а продавали європейську валюту за 15-15, 5 грн. [5, с. 8]. Відсутність адекватної реакції з боку НБУ на фактичний крах національної грошової одиниці дратувала населення і зводила з розуму експертів. Прем’єр на брифінгу 18 грудня 2009 р. звинуватила НБУ та президента В. Ющенка в проведенні спланованого обвалу гривні з метою отримання спекулятивних доходів і пограбування населення. Все, що відбувалося з гривнею, вона назвала наслідком операцій Нацбанку, підтримуваних кількома найбільшими банками. На її думку, більша частина коштів, виділена урядом на рефінансування проблемних установ, спрямовувалася на валютний ринок для закупівлі доларів безпосередньо у НБУ за курсом, нижчим від ринкового. Таким чином, наприклад, банк “Надра”, отримав рефінансування в обсязі понад 7 млрд. грн., скупив валюту і заробив на падінні гривні півмільярда доларів. Низка експертів підтримувала цю думку. Хоча частина з них вважала, що керівництво НБУ через свою непрофесійність просто втратило контроль над ситуацією, але більшість прямо звинувачувало його в зумисності таких дій. Вони мотивували свої звинувачення тим, що різка девальвація гривні одночасно слугувала кільком цілям: була необхідна для збільшення доходів експортерів (що стояли на боці президента), для підриву довіри населення до уряду Ю. Тимошенко і для того, щоб заробити на коливаннях курсу і пільговому рефінансуванні. Вперте небажання В. Ющенка ініціювати звільнення голови НБУ В. Стельмаха (попри наполегливі прохання депутатів) та спроби пропрезидентських ЗМІ перекласти всю вину на уряд лише підкріплюють цю версію. Як би там не було, різка критика і обвинувачення НБУ з боку прем’єр-міністра призвели до швидкого покращення ситуації на валютному ринку: вже 19 грудня банки купували долар за 7 грн. і продавали за 9 [5, с. 8]. Але в результаті цих гойдалок дуже постраждали прості люди – їхні заощадження в гривні знецінилися майже вдвічі, на фоні стрімкого росту цін на продукти харчування і пальне реальні доходи населення скоротилися на третину. В результаті різко впала довіра до влади як такої і до вітчизняних банків – за даними соцопитувань, в кінці 2008 р. 48% респондентів підтримували відставку уряду [6], а рівень довіри до банків знизився до рекордних 8, 5%.

Відповідно, нема нічого дивного в тому, що кризові явища в економіці та відплив іноземної валюти з України завдали тяжкого удару вітчизняній банківській системі. Варто підкреслити, що до вересня 2008 р. вона працювала більш-менш стабільно, бо чинники, що стали першопричиною світової кризи, не були надто вагомими в нашій країні і тому майже не вплинули на функціонування банків. Україна не мала розвиненого фондового ринку і проблеми масового неповернення іпотечних кредитів (які до того ж становили всього 15% ВВП, а не 75%, як у США) [2]. Але поступово наслідки глобальної кризи докотилися й до нашої держави і вдарили по вітчизняних банках. В умовах прогресування кризових явищ в світовій економіці, постійного підвищення недовіри народу до більшості банків та банківської системи в цілому, відтік коштів з рахунків, залучення депозитів банками з жовтня 2008 р. значно зменшилось, виникла велика напруга на фінансовому ринку. За умов економічної нестабільності і відсутності надій на швидке поліпшення ситуації, вкладники почали масово знімати гроші з рахунків. Через це подальше здійснення банками кредитної і депозитної діяльності було значно ускладнене. У результаті у більшості українських банків знизилися показники ліквідності і платоспроможності, тобто вони стали неспроможними розрахуватися за взятими на себе зобов’язаннями [7, с. 4]. З метою запобігання відпливу коштів населення з банківської системи банки почали поступово збільшувати процентні ставки, але це не призвело до значного поліпшення ситуації. В цілому, за 4 квартал 2008 р. – 1 квартал 2009 р. населення вилучило понад 23% депозитів з банківської системи. Загалом, можна констатувати, що протягом 20082009 р. банківський сектор розвивався в умовах відпливу депозитів і погіршення якості активів [8, с. 3]. Одними з перших із великими проблемами зіштовхнулися 3 банки – Укргазбанк, “Родовід Банк”, “Київ”. Не оминула криза й Промінвестбанк – один з найбільших банків України, що посідав шосте місце за активами й раніше тричі визнавався банком року). Конфлікт акціонерів і керівництва установи спричинив паніку серед вкладників, які за кілька днів зняли з рахунків близько 3 млрд. грн. Рефінансування у розмірі 5 млрд. грн., надане НБУ наприкінці вересня 2008 р., не допомогло стабілізувати ситуацію і в жовтні в банку була запроваджена тимчасова адміністрація. Вже в грудні 2008 р. відбувся його продаж російському Внешэкономбанку. Події довкола Промінвестбанку спричинили кризу довіри населення до всієї банківської системи. Дуже швидко в Україні з’явилася ціла низка проблемних банків: “Укрпромбанк”, “Інпромбанк”, “Іпобанк”, “АРМА”, “Володимирський”, “Столиця”, “Трансбанк”, “Надра”, “Дністер”, “Энерпя”, “Київ”