Розвиток і становлення топографії головних компонентів коренів легень людини в пренатальному періоді онтогенезу

Практичне значення одержаних результатів. Дані про закономірності розвитку головних бронхів та легеневих судин протягом внутрішньоутробного періоду онтогенезу та у новонароджених людини, варіанти їх топографії, є морфологічною основою для удосконалення існуючих та розробки нових методів хірургічного лікування патологічних процесів в ділянці воріт легень, а також для антенатальної профілактики та діагностики вад розвитку. Одержані відомості можуть бути використані в навчальному процесі та при написанні монографій, навчальних посібників та підручників з ембріології, нормальної анатомії, топографічної анатомії та оперативної хірургії, дитячої хірургії, де описується розвиток та становлення топографії головних компонентів коренів легень людини в пренатальному періоді онтогенезу.

Особистий внесок здобувача:

1. Самостійно провів всі дослідження коренів легень та їх головних компонентів у зародків, передплодів, плодів та новонароджених.

2. Безпосередньо приймав участь у розробці та впровадженні матеріалів до раціоналізаторських пропозицій з особистим внеском до 50%.

3. Особистий внесок у друкованих роботах із співавторами – від 15% до 30%.

4. Самостійно провів вибірку та статистичну обробку отриманих даних.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались на засіданнях Чернівецького обласного наукового товариства анатомів, гістологів та ембріологів (1995, 1996, 1997), спільних засіданнях кафедр топографічної анатомії та оперативної хірургії, нормальної анатомії Буковинської державної медичної академії (1996, 1997, 1998) та на двох підсумкових конференціях професорсько-викладацького складу Буковинської державної медичної академії (1996, 1997).

Результати дослідження використовуються в навчальному процесі на кафедрах топографічної анатомії та оперативної хірургії, нормальної анатомії, анестезіології і дитячої хірургії, факультетської хірургії Буковинської державної медичної академії, кафедрах нормальної анатомії Івано-Франківської та Тернопільської державних медичних академій, на кафедрі нормальної анатомії, оперативної хірургії та гістології Ужгородського державного університету та Сумським клінічним онкологічним диспансером в хірургічному лікуванні хворих на рак легень.

Публікації. Результати дисертації викладені у 12 друкованих роботах, з них: 4 – у фахових наукових виданнях, 8 – у збірниках наукових праць, матеріалах і тезах доповідей конференцій.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 169 сторінках машинописного тексту і складається із «Вступу», та чотирьох розділів: 1 – «Сучасні уявлення про морфогенез і становлення топографії головних компонентів коренів легень в пренатальному періоді онтогенезу людини (огляд літератури) «, 2 – «Об'єкти та методи дослідження», 3 – «Власні дослідження розвитку та становлення топографії головних компонентів коренів легень», 4 – «Обговорення результатів дослідження», а також «Висновків» і «Списку використаних джерел», що містить 269 робіт, з яких 171 авторів країн СНГ та 98 – іноземних. Дисертація ілюстрована та документована 65 фотографіями з мікро- та макропрепаратів, реконструкцій, рентгенограм, 6 таблицями і 5 діаграмами.

 

 

Об'єкти та методи дослідження. Вивчено 137 препаратів зародків, передплодів, плодів та новонароджених людини. Матеріал для дослідження одержували з Чернівецьких акушерсько-гінекологічних клінік. Використані також серії зрізів з музею кафедри нормальної анатомії Буковинської державної медичної академії. Препарати плодів вагою понад 500 г., а також новонароджених вивчали безпосередньо у патологоанатомічному відділенні Чернівецької обласної клінічної лікарні.

Вік об'єктів дослідження визначали за таблицями А. А. Заварзина (1939), Б. М. Пэттена (1959), А. Г. Кнорре (1967), Б. П. Хватова і Ю. Н. Шаповалова (1969) на підставі вимірювання тім'яно-куприкової (ТКД) та тім'яно-п'яткової (ТПД) довжини.

Препарати плодів та новонароджених спочатку вимірювали, а потім фіксували у 10-12% розчині формальдегіду протягом 2-3 тижнів, після чого їх зберігали у 3-5% розчині формальдегіду.

Застосовано комплекс сучасних методів дослідження, що включає вивчення серій гістологічних зрізів, звичайне та тонке препарування під контролем мікроскопа МБС-10, ін'єкцію судин та бронхів з наступним препаруванням, рентгенографією та корозією. З метою вивчення положення, форми, топографо-анатомічних співвідношень структур коренів легень упродовж раннього періоду розвитку використали методи виготовлення пластичних і графічних реконструкційних моделей, який дозволяє вивчати анатомічні утворення в об'ємному зображенні.

Результати досліджень. Закладка бронхопульмональної системи відбувається на 4-му тижні розвитку (зародок 4, 5 мм ТКД). Трахеопульмональний зачаток представлений непарним мішкоподібним випином вентральної стінки глоткової кишки і має вигляд бруньки, верхній полюс якої звужений, а нижній різко розширений. Основна маса зачатка представлена мезенхімою, всередині якої розміщується епітеліальна трубка, проксимальний кінець якої сполучається з передньою кишкою, а дистальний закінчується сліпо.

В кінці 4-го тижня (зародок 5, 0 мм ТКД) дистальний кінець трубки поділяється на два канали, які також закінчуються сліпо – зачатки правого та лівого головних бронхів. Стінка їх представлена стовпчатим багаторядним епітелієм, розташованим на чітко вираженій базальній мембрані. Ззовні до неї прилягає мезенхіма, в якій виявляються поодинокі острівці внутрішньорганного кровотворення.

На п’ятому тижні (зародки 7, 0-8, 8 мм ТКД) закладка легень утворює два випинання, які розміщені по обидва боки від кишкової трубки (майбутнього стравохода) і спрямовані латерально та дорсально. Цей етап можна вважати початковим у формуванні легень як парного органа і, відповідно, першим етапом становлення їх коренів, до складу яких входить тільки головний бронх.

В кінці 5-го тижня відбувається розгалуження правого головного бронха. Це свідчить про те, що ентодермальна закладка легень дещо випереджає в своєму розвитку мезенхімну і, відповідно, відіграє провідну роль у формуванні бронхопульмональної системи. В