Розвиток і становлення топографії головних компонентів коренів легень людини в пренатальному періоді онтогенезу

Верхні легеневі вени займають найбільш переднє положення в корені легені. Верхньочасткова легенева вена справа та зліва розміщується в передньоверхній ділянці воріт легені, попереду від гілок легеневої артерії.

Нижні легеневі вени займають найнижче положення серед компонентів кореня легені.

Ліва верхня легенева вена в чотирьох спостереженнях утворювалась від злиття трьох стовбурів. На одному препараті (плід 170, 0 мм ТПД) ми спостерігали формування її з чотирьох стовбурів.

Відстань між верхніми та нижніми легеневими венами справа та зліва різна – стовбури лівих легеневих вен розміщені ближче один до одного, ніж правих.

Структура компонентів коренів легень людини після семи місяців вже морфологічно підготовлена до переходу від префункціонального до функціонального стану.

В останні місяці пренатального розвитку спостерігається лише рівномірне збільшення всіх розмірів вивчаємих структур (див. рис. 1), суттєвих змін в їх топографії та синтопії не спостерігається.

У новонароджених розміри коренів легень зростають незначно у порівнянні з плодами Х місяця, найчастіше спостерігається наступне взаєморозташування їх компонентів:

- в корені правої легені верхнє положення займає бронх, нижче від нього знаходиться легенева артерія з частковими гілками, ще нижче – верхня, а потім – нижня легеневі вени;

- в корені лівої легені найбільш часто легенева артерія розміщується над бронхом. В більшості випадків нижче від артерії розташована верхня легенева вена, потім бронх, і ще нижче – нижня легенева вена.

У передньозадньому напрямку синтопія компонентів коренів легень новонароджених для обох сторін однакова: ближче до передньої межі воріт знаходиться верхня легенева вена, позаду та зверху від неї – легенева артерія, потім – бронх. Нижня легенева вена розміщується на одному рівні з головним бронхом, причому справа вона віддалена, а зліва – прилягає до нижньої поверхні останнього, чим пояснюється різниця у формі воріт легень – ворота правої легені набувають вигляду коми, а лівої – щілини або овалу.

Легеневі судини новонароджених мають майже горизонтальний напрямок, розгалуження артерій та злиття вен наближене до воріт легень.

Результати наших досліджень свідчать, що основні риси топографії головних компонентів коренів легень новонароджених максимально наближаються до дефінітивних, але варіантність у взаємовідношенні вивчаємих структур та інтенсивне формоутворення свідчать, що ці процеси в пренатальному періоді розвитку не закінчуються.

 

 

1. Закладка бронхопульмональної системи у вигляді непарного випинання вентральної стінки глоткової кишки відбувається у зародка 4, 5 мм ТКД (4-й тиждень розвитку).

2. Ворота легень з єдиним компонентом – головним бронхом визначаються наприкінці 6-го тижня розвитку (зародки 10, 0-11, 0 мм ТКД) на присередній поверхні органа.

3. Розвиток легеневих судин йде в двох взаємопротилежних напрямках: з одної сторони – в закладку легень вони вростають ззовні, з іншої – утворюються з мезенхіми органів. Зв'язок між внутрішньо- та позалегеневими судинами встановлюється на сьомому тижні розвитку.

4. Послідовність появи головних компонентів кореня легені зумовлює характер їх взаєморозташування в воротах органа: ближче до головного бронха і уздовж нього розміщена легенева артерія, а вени займають набільш переднє і нижнє положення.

5. На 7-му тижні розвитку спостерігається майже симетричне взаєморозташування головних компонентів воріт правої та лівої легені: над головним бронхом розміщується легенева артерія, верхня легенева вена займає переднє положення, а нижня – нижнє.

6. У передплодів встановлюється асиметричне взаєморозміщення головних бронхів та легеневих судин, що зумовлює появу варіантів і деяких рис дефінітивної їх топографії: в корені правої легені верхнє положення займає верхньочасткова гілка легеневої артерії, в корені лівої легені – стовбур легеневої артерії; легеневі вени займають найбільш переднє та нижнє положення.

7. На 5-му та 12-му тижнях, а також протягом IV та V місяців розвитку відбувається інтенсивне зростання розмірів воріт легень та компонентів їх коренів, уповільнення – упродовж VII-VIII місяців. Ці періоди нерівномірного росту супроводжуються процесами ускладнення будови бронхів та легеневих судин, і тому є критичними з точки зору можливого виникнення вроджених вад дихальної системи.

8. Легені та компоненти їх коренів морфологічно готові до функціонування починаючи з VIII місяця розвитку.

9. Основні риси топографії головних компонентів коренів легень новонароджених максимально наближаються до дефінітивних, але варіантність у взаєморозташуванні вивчаємих структур та інтенсивне формоутворення свідчіть, що ці процеси в пренатальному періоді розвитку не закінчуються.

 

 

1. Цигикало О. В. Сучасні відомості про аномалії та варіанти розвитку легень людини// Буковинський медичний вісник. – 1997. – Т. 1, №1. – С. 122-127.

2. Цигикало О. В. Рідкісні вади розвитку легень та судин середостіння// Вісник проблем біології та медицини. – 1997. – №30. – С. 371-175.

3. Цигикало О. В. Топографо-анатомічні особливості головних компонентів коренів легень новонароджених// Вісник проблем біології та медицини. – 1998. – №8. – С. 125-131.

4. Цигикало О. В. Розвиток легень та головних компонентів їх коренів в ранньому ембріогенезі людини// Науковий вісник Ужгородського університету, серія «Медицина». – 1998. – №5. – С. 34-35.

5. Цигикало О. В. Формування легеневих вен людини в ранньому періоді онтогенезу// Хист. – 1997. – №1. – С. 205-208.

6.