Розвиток координаційних здібностей у баскетболістів 13-14 років з вадами слуху

 Отримано дані кореляційного зв’яку між показниками координаційних здібностей, фізичної підготовленості та функційних можливостей спортсменів з вадами слуху, які свідчать про можливість застосування в навчально-тренувальному процесі методу сполученого розвитку фізичних якостей та координаційних здібностей. 

У четвертому розділі «Програма розвитку координаційних здібностей у баскетболістів 13-14 років з вадами слуху» подано планування річного циклу підготовки, побудова програм мезоциклів та мікроциклів підготовки юних баскетболістів з вадами слуху, спрямованих на розвиток координаційних здібностей, та результати динаміки координаційних здібностей у баскетболістів під впливом розробленої методики. 

Нами було взято за основу двоциклове планування: в першому макроциклі підготовчий період − це 80% навчально-тренувального процесу, змагальний – 7%, перехідний – 13% від загального обсягу запланованої роботи; у другому макроциклі тривалість підготовчого періоду була 55%, змагального – 11%, перехідного – 33%. 

Основою розроблених мезоциклів були блочні системи розвитку координаційних здібностей, що дало змогу чітко спланувати оптимальну динаміку навантажень, раціональне сполучення різних методів та засобів підготовки. 

У першому та другому макроциклах було визначено по п’ять мезоциклів і кожен характеризувався спрямованістю розвитку видів координаційних здібностей залежно від специфіки та ступеня складності їх розвитку (табл. 2, табл. 3). 

Навчально-тренувальні заняття у кожному мікроциклі характеризувалась: 

- спрямованістю (на розвиток кінестезичної чутливості, стійкості рівноваги, регуляції просторово-часових та динамічних параметрів руху, спроможності орієнтуватися в просторі, координованості рухів, сенсорної реактивності) ; 

- величиною навантаження; 

- спеціалізованістю навантаження (виконання вправ з м’ячем та без м’яча) ; 

- взаємодією з партнером (виконання вправ з партнером та без нього) ; 

- тривалістю заняття (60-90 хв.). 

 

Таблиця 2

Модель програми розвитку в першому макроциклі координаційних здібностей у баскетболістів 13-14 років з вадами слуху 

 

Моделі тренувальних блоків для експериментальної групи баскетболістів з вадами слуху передбачали неспецифічні та специфічні вправи з використанням спеціально підібраних рухових ігор для баскетболу, спрямованих на розвиток координаційних здібностей. 

Послідовність застосування блоків впродовж одного заняття, різних за спрямованістю, визначалась специфікою нервово-м’язового впливу тих чи інших вправ. Блоки вправ на розвиток сенсорної реактивності та кінестезичної чутливості, які потребують значного напруження сенсорних механізмів та стійкої уваги, застосовувалися в підготовчій частині та в першій половині основної частини заняття, коли організм спортсмена ще не досяг високих показників втоми. Вправи на розвиток рівноваги застосовувалися для вирішення основних завдань. Вправи на розвиток координованості рухів, розвиток здібності до орієнтації в просторі виконувалися наприкінці основної та на початку заключної частини тренувального заняття. 

Вправи виконувалися з відносно невисокою інтенсивністю, що зумовлено як обмеженими технічними можливостями, так і невисоким рівнем фізичної підготовленості, зокрема, координаційних здібностей у юних баскетболістів з вадами слуху. 

Відсоткове співвідношення вправ на розвиток координаційних здібностей складало 21−26% від загального часу навчально-тренувального заняття. 

 

Таблиця 3

Модель програми розвитку в другому макроциклі координаційних здібностей у баскетболістів 13-14 років з вадами слуху 

 

 

Тестування розвитку координаційних здібностей у баскетболістів з вадами слуху контрольної та експериментальної груп відбувалось у три етапи: 1 етап − до початку експерименту; 2 етап – по завершенні першого макроциклу та 3 етап – по завершенні експерименту. 

Показники просторово-часових та динамічних параметрів рухів вірогідно покращилися в експериментальній групі (р<0, 001), а в контрольній відбулися незначні зміни:

− показники дистанційних кидків (рис. 2-а) в експериментальній групі після першого та другого макроциклів покращилися на 3, 87 балів та на 5, 16 балів відповідно; протягом усього експерименту результати покращилися на 9, 03 балів (p<0, 001). У контрольній групі вірогідних змін не відбулося (р>0, 05). 

− показники в тесті «Човниковий біг з оббіганням набивних м’ячів» (рис. 2-б) вірогідно покращилися в експериментальній групі протягом всього експерименту на 1, 01с (p<0, 01), а в контрольній групі вірогідних змін не відбулося (р>0, 01). 

− показники тесту «Ведення м’яча рукою під час бігу зі зміною напрямку руху» (рис. 2-в) в експериментальній групі свідчать про вірогідний приріст після першого та другого макроциклів − на 0, 57 с та на 0, 45 с (p<0, 05) відповідно, і після експерименту склав 1, 02 с (p<0, 01), а в контрольній групі вірогідних змін не відбулося (p>0, 1). 

− показники тесту передачі баскетбольного м’яча на швидкість і точність (рис. 2-г), свідчать, що в контрольній групі вірогідних змін не виявлено (p>0, 1), а баскетболісти експериментальної групи покращили свої показники протягом всього експерименту на 1, 55 балів (p<0, 01). 

Динаміка здібності орієнтуватися в просторі баскетболістів контрольної та експериментальної груп протягом експерименту подана табл. 4: 

− у тесті «Біг до пронумерованих м’ячів» відбулося вірогідне покращення швидкості пересування гравців в експериментальній групі після першого макроциклу на 0, 6 с (p<0, 05) та після експерименту – на 0, 57 с, протягом всього експерименту можна відмітити вірогідне покращення в показниках в експериментальній групі на 1, 17 с (p<0, 01), а в контрольній вірогідних змін не відбулося (p>0, 1). 

Визначення статичної рівноваги протягом всього експерименту у спортсменів із вадами слуху експериментальної та контрольної груп показали, що: 

− результати