Розвиток координаційних здібностей у баскетболістів 13-14 років з вадами слуху

 

Таблиця 4 

Динаміка протягом експерименту спроможності до орієнтації в просторі у баскетболістів 13-14 років з вадами слуху ( ± S) 

 

 

- результати методики Бондаревського (із заплющеними очима) експериментальної групи після першого макроциклу вірогідно покращилися на 3, 37 с (p<0, 01), а в контрольній лише на 1, 44 с (p<0, 05) ; після другого – на 1, 33 с та на 0, 27 с відповідно. Протягом всього експерименту спостерігається вірогідний приріст у показниках експериментальної групи на 4, 7 с (p<0, 001), а в контрольній групі вірогідних змін у показниках не відбулося – лише на 1, 47 с (p<0, 01).

- результати проби Ромберга після першого етапу свідчать про вірогідний приріст у показниках і в експериментальній, і в контрольній групах: на 3, 29 с (p<0, 01) та на 1, 38 с (p<0, 05) відповідно. Після другого етапу у гравців експериментальної групи спостерігається вірогідне покращення показників на 1, 84 с (p<0, 05), а в контрольній групі вірогідних змін не відбулося (р>0, 05). Протягом експерименту в експериментальній групі відбуваються вірогідні зміни на 5, 13 с (p<0, 001), в контрольній групі вірогідних змін не відбулося – на 1, 47 с при (p>0, 01).

Результати рівня координованості рухів протягом усього експерименту свідчать про позитивну динаміку показників в експериментальній групі (табл. 5) : 

- показники тесту «Десять вісімок» у баскетболістів експериментальної групи вірогідно покращилися після першого та другого етапів дослідження на 1, 06 с (p<0, 05) та на 0, 71 с (p<0, 05) відповідно, і в цілому за експеримент приріст склав 1, 77 с (p<0, 01), а в контрольній групі вірогідних змін не відбулося (p>0, 1). 

- показники тесту «Три перекиди вперед» покращуються після першого макроциклу в експериментальній групі на 0, 61 с (p<0, 05) і на 0, 31 с (p<0, 05) після другого макроциклу. Протягом експерименту показник швидкості виконання завдання вірогідно змінився в експериментальній групі на 0, 92с (p<0, 01), в контрольній групі вірогідних змін не відбулося (p>0, 1). 

Результати показників сенсорної реактивності змінювалися протягом експерименту в експериментальній та контрольній групах (табл. 6) : 

 – отриманні результати тесту «Ловіння лінійки» свідчать, що після закінчення першого макроциклу простежується вірогідне покращення показників в експериментальній групі – на 5, 6 см (p<0, 01), наприкінці експерименту на 1, 83 см (p<0, 05) порівняно з результатами після першого макроциклу. Після експерименту результати вірогідно покращилися на 7, 43 см (p<0, 01), а в контрольній вірогідних змін не відбулося (р>0, 05). 

 

Таблиця 5

Динаміка рівня координованості рухів юних баскетболістів з вадами слуху протягом експерименту ( ± S) 

 

Результати показників рівня кінестезичної чутливості протягом експерименту в експериментальній та контрольній групах: 

- показники в тесті «Перекладання фішок» в експериментальній групі після закінчення першого макроциклу вірогідно покращуються – на 1, 14 с (p<0, 01), а в контрольній групі вірогідного приросту даних не відбулося – на 0, 24 с (табл. 6). 

 

Таблиця 6

Динаміка рівня сенсорної реактивності та кінестезичної чутливості юних баскетболістів контрольної та експериментальної груп з вадами слуху протягом експерименту ( ± S) 

 

 

Отримані дані після другого макроциклу вказують на тенденцію покращення показників у спортсменів в експериментальній групі на 1, 11 с (p<0, 001), в контрольній групі такої тенденції не спостерігається (p>0, 1). Протягом всього експерименту показники в експериментальній групі вірогідно змінюються на 2, 25 с (p<0, 001), в контрольній групі не було вірогідного покращення – на 0, 34 с (p>0, 1). 

Отже, отримані результати свідчать про ефективність розробленої програми, яка спрямована на розвиток координаційних здібностей у баскетболістів з вадами слуху. 

П’ятий розділ «Аналіз та узагальнення результатів дослідження» присвячений аналізу отриманих у дисертаційній роботі даних, які свідчать, що впровадження розробленої програми в річний цикл підготовки, спрямованої на розвиток координаційних здібностей, позитивно вплинуло на їх динаміку. 

Під час проведення досліджень було визначено вихідний рівень координаційних здібностей, підібрані найефективніші засоби планування навчально-тренувального процесу, взаємозв’язок з показниками фізичної підготовленості та функційними можливостями спортсменів. 

Отже, під час дослідження отримано три групи даних. 

1. Вперше: науково обґрунтовано та розроблено програму побудови занять, спрямовану на розвиток координаційних здібностей у юних баскетболістів з вадами слуху; запропоновано систему визначення розвитку координаційних здібностей у спортсменів з вадами слуху, які спеціалізуються в баскетболі; 

2. Підтверджено дані про те, що планування тренувального процесу треба здійснювати на підставі врахування нозологічних особливостей функційного та психічного станів, рухових можливостей спортсменів-інвалідів (Н. Валєєв, Л. Захарова, Н. Ганзіна,