Розвиток вікової психології

У молодшому шкільному віці дитині доводиться пройти всі перипетії відносин, насамперед з однолітками. Тут, у ситуаціях формальної рівності (всі однокласники і ровесники), зіштовхуються діти з різною природною енергетикою, різною культурою мовного і емоційного спілкування, різною волею і почуттям особистості. Такі зіткнення набувають виражених експресивних форм. Все різноманіття складових міжособистісного спілкування лягає на кожну дитину з силою справжніх реалій соціальної взаємодії людей. Початкова школа поміщає раніше захищену родиною, з малим особистим досвідом спілкування дитину в ситуацію, де насправді, у реальних відносинах, слід навчитися відстоювати свої позиції, свою думку, своє право на автономність – своє право бути рівноправним у спілкуванні з іншими людьми. Саме характер мовного і експресивного спілкування визначить міру самостійності і ступінь вільності спілкування дитини серед інших людей.

У молодшому шкільному віці відбувається перебудова відносин дитини з однолітками. Як вказував Л. С. Виготський, історія культурного розвитку дитини до результату, що може бути визначений «як соціогенез вищих форм поведінки». Тільки у глибинах колективного життя виникає індивідуальна комунікативна поведінка. Початок навчальної діяльності по-новому визначає відношення дитини з однолітками. Реально існує дві сфери соціальних відносин: «дитина-дорослий» і «дитина-діти», які сфери взаємодіють між собою через ієрархічні зв'язки.

Соціальна активність молодшого школяра у школі проявляється в поведінці, спрямованій на підтримку і виконання правил, обов'язкових для школяра, у прагненні допомогти виконувати ці правила своєму одноліткові. Соціальна активність дитини розвивається разом з її психічною активністю, коли під керівництвом дорослого розкривається самосвідомість дитини.

Підлітковий вік – період життя людини від дитинства до юності в традиційній класифікації (від 11-12 до 14-15 років). У цей найкоротший за часом період підліток проходить великий шлях у своєму розвитку: через внутрішні конфлікти з самим собою і з іншими, через зовнішні зриви і саморозуміння він може знайти відчуття особистості.

У підлітковому віці, як відомо, спілкування з однолітками набуває виняткового значення. У відносинах вихідної вікової рівності підлітки відпрацьовують способи взаємин, проходять особливу школу соціальних відносин. У своєму середовищі, взаємодіючи один з одним, підлітки вчаться рефлексії на себе і однолітка. Взаємна зацікавленість, спільне розуміння навколишнього світу і один одного стають самоцінними. Спілкування виявляється настільки привабливим, що діти забувають про уроки і домашні обов'язки. Зв'язки з батьками, настільки емоційні у дитячі роки, стають не настільки безпосередніми. Підліток тепер менше залежить від батьків, ніж у дитинстві. Свої справи, плани, таємниці він довіряє вже не батькам, а знайденому другові. При цьому у категоричній формі відстоює право на дружбу зі своїм однолітком, не терпить ніяких обговорень і коментарів з приводу не тільки недоліків, але й достоїнств товариша. Обговорення його особистості у будь-якій формі, навіть у формі похвали, сприймається як замах на його право вибору, його свободу. У відносинах з однолітками підліток прагне реалізувати свою особистість, визначити свої можливості у спілкуванні. Щоб здійснювати ці прагнення, йому потрібні особиста свобода і особиста відповідальність, і він відстоює цю особисту свободу як право на дорослість. При цьому стосовно батьків підліток, як правило, займає негативну позицію.

Успіхи у середовищі однолітків у підлітковому віці цінуються найбільше. У підліткових об'єднаннях, залежно від загального рівня розвитку і виховання, стихійно формуються свої кодекси честі. Звичайно, у цілому норми і правила запозичуються з відносин дорослих, однак при цьому суворо контролюється те, як кожний відстоює свою честь, як здійснюються відносини з погляду рівності і свободи кожного. У таких групах високо цінуються вірність, чесність і караються зрадництво, порушення даного слова, егоїзм, жадібність і т. д.

Нормативність у підліткових групах формується стихійно, контроль за нею здійснюється у максималістських формах. Якщо підліток підвів, зрадив, покинув, він може бути побитий, йому можуть оголосити бойкот і залишити на самоті. Підлітки суворо оцінюють однолітків, які у своєму розвитку ще не досягли рівня самоповаги, не мають власної думки, не вміють відстоювати свої інтереси. Перераховані підліткові орієнтації у спілкуванні, звичайно ж, у цілому збігаються з орієнтациями дорослих, однак оцінка вчинків однолітків іде більше максималістично і емоційно, ніж у дорослих.

При всій орієнтації на утвердження себе серед однолітків підлітки відрізняються крайнім конформізмом у підлітковій групі. Один залежить від усіх, прагне до однолітків і часом готовий виконати те, на що його підштовхує група. Група створює почуття «Ми», яке підтримує підлітка і зміцнює його внутрішні позиції. Дуже часто підлітки для посилення цього «Ми» використовують автономну групову мову або автономні невербальні знаки, у цьому віці підлітки починають носити одного стилю і вигляду одяг, щоб підкреслити свою причетність до групи.

У неформальних підліткових об'єднаннях формується (або запозичується зі старших за віком угруповань) своєрідний сленг або арго – слова або вирази, які вживаються певними віковими групами і соціальними прошарками. Сленг надає ефект посилення почуття «Ми» тим, що скорочує дистанцію між співрозмовниками через ідентифікацію всіх членів групи загальними ознаками спілкування. Мова підлітків може бути суцільно сленговою, але може мати в обороті