Розвиток виробництва м'ясопродуктів на підприємствах переробної промисловості

Черкаська область є одним з типових регіонів, що входять до складу м'ясної промисловості України. Тут, як і в цілому по Україні, спостерігається спад виробництва м'яса і м'ясопродуктів, зменшується поголів'я тварин як в сільськогосподарських підприємствах так і у населення.

Обсяги продукції, яка пройшла переробку і просувається до споживача у вартісному виразі складають лише 35% вартості всієї м'ясної продукції. Водночас, специфіка структури основних фондів (будівлі і споруди 70, 2%, транспортні засоби -6, 4%), а також низький технічний рівень виробництва, потребують значних інвестицій.

Спад виробництва готової продукції формує низькі індекси фондовіддачі. Так у 2001р. порівняно з 1991р. вона знизилася на 84 відсоткових пунктів. Власними силами здійснити технічне переобладнання багатьом м'ясопереробним підприємствам регіону не вдається, оскільки платежі до бюджету вилучають значну частину прибутку. Із останнього на виробничий розвиток направляється тільки 17% (у 2001р.). Розподіл виручки від реалізації м'яса по Черкаській промисловій компанії показав, що в промисловість надходить тільки 10%, а в сільське господарство – 49, 9%.

Встановлено, що маса прибутку у виробництві м'яса після організаційно-правового реформуванні сільськогосподарських підприємств регіону зменшилася на 33, 7млн. грн.. При цьому собівартість 1 ц. Продукції, щорічно, за останні 5 років по живій масі великої рогатої худоби збільшувалася на 45, 81 грн. (21, 9%), а по свиням – на 69, 81грн. (17, 4%). Реалізаційна ціна відповідно на 57, 5 грн. (45, 6%) і 94, 87 грн. (41, 9%). Більш високі темпи приросту реалізаційної ціни на яловичину і свинину призвели до зниження збитковості. Якщо собівартість виробництва, наприклад, 1 ц свинини і ціна її реалізації будуть рівні і складуть, наприклад, 475, 7грн., то виручка від реалізації покриє тільки затрати. При підвищенні ціни 1 ц живої ваги свинини до 550 грн. (на 15, 6%) утвориться прибуток в сумі 3, 76 млн. грн.., а рівень рентабельності становитиме 15, 6%.

У третьому розділі “Шляхи розвитку виробництва продукції м'ясної промисловості в умовах ринкових перетворень” розроблено напрями удосконалення сировинної бази м'ясопереробки, обґрунтовано економіко-технологічні і організаційні параметри малого підприємства, та розкрито заходи поліпшення інвестування і удосконалення управління якістю продукції.

Глобальною вимогою конкурентоспроможного виробництва м'ясопереробних підприємств є ліквідація дефіциту сировини. Оскільки базовим ресурсом сільгосптоваровиробників є земля, то посилення концентрації виробництва тваринницької продукції в сільськогосподарських підприємствах ринкового типу, до оптимальних розмірів, є основою умовою збільшення сировинних ресурсів. В роботі визначено підходи до економічного обґрунтування інтенсивного вирощування: яловичини на фермах в 100 і 200 корів, свинини на фермах 40-100 основних свиноматок.

Для особистих селянських і фермерських господарств розроблені опорні модулі для вирощування свиней (на 10 основних та 10 перевіряємих свиноматок).

Встановлено, що розширення продажу поросят фермерськими і особистими селянськими господарствами за рівнем рентабельності є найвигіднішими. Але за масою прибутку, оскільки він переміщується у відгодівлю, господарствам краще вирощувати товарну свинину. Найважливіші заходи, що спрямовані на подальший розвиток м'ясо-сировинних ресурсів у прогнозованій перспективі мають бути такі: зниження собівартості приросту живої маси тварин на основі дотримання технологічних параметрів середньодобових приростів на вирощуванні і відгодівлі, та забезпечення повноцінними кормами; розробка і впровадження інвестиційних проектів із застосуванням ресурсозберігаючих технологій; встановлення стабільних технологічних і економічних зв'язків між сільськогосподарськими і переробними підприємствами; формування економічних інтересів всіх учасників технологічного циклу виробництва м'яса і м'ясопродукції; узгодження розміщення галузей тваринництва і підприємств переробної промисловості в межах адміністративних районів і економічних зон; будівництво у селах невеликих м'ясопереробних підприємств.

Згідно із запропонованим в роботі підходом, одним із багатьох можливих, потужність малого переробного підприємства слід визначати виходячи з наявності сировинних ресурсів на відстань транспортування не більше 50 км. або терміном перевезення до години (втрати живої маси тварин 1, 2 – 1, 4кг на голову). В основу економічного обґрунтування покладено переробне підприємство потужністю 1 т готової продукції за зміну. Таке підприємство може щоденно переробляти 1, 525 т, (в рівних пропорціях), яловичини і свинини в забійній вазі за середньою закупівельною ціною 8, 25 грн. за 1 кг. Річний асортимент виробництва готової для реалізації продукції складає: варені ковбаси – 20 т, сосиски – 18 т, напівкопчені ковбаси – 180 т, сирокопчені ковбаси – 36 т, копченості – 30т, ліверні ковбаси – 20т, супові набори 64т.

При постійному завантаженні малого підприємства сировиною на 98-100% воно матиме 835 – 873 тис. прибутку в рік і при рівні рентабельності виробництва 14, 2 – 14, 7% окупність інвестицій становитиме 4, 5 – 4, 7 років.

В дослідженнях зазначається, що реалізація ковбасних виробів потребує сегментації ринку, створення торгівельної марки, використання вакуумної упаковки. Кожен виріб повинен мати власне ім'я.

Споживачів для подальшого маркетингу у виробництві м'ясопродуктів пропонується ділити на менші групи що визначаються спільними характеристиками. Наприклад, жінки, що мають місячний дохід до 200 грн. і ті, що мають більший. Зважаючи на те, що тільки близько 10% населення України має високу купівельну спроможність, то виробникам м'ясопродуктів потрібно виявляти “улюблені” магазини для жінок з різними доходами.

Важливо відзначити, що в сьогоднішніх умовах механізм ціноутворення на тваринницьку продукцію і ресурси, що