Змістовний модуль 1

Для гірських і передгірських річок зовнішня межа водоохоронної зони визначається з урахуванням геоморфологічних та гідрологічних умов, а також селевих та зсувних явищ. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як  і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як  правило, збігається  з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води.

У водоохоронній зоні дотримується режим регульованої господарської діяльності. На території водоохоронної зони забороняється: використання стійких та сильнодіючих пестицидів; розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; скидання неочищених стічних вод з використанням балок, кар'єрів, струмків тощо.

В окремих випадках у водоохоронній зоні може проводитися добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погодженням з  органами Мінприроди, Держводгоспу. Видобування піску та гравію проводиться на підставі дозволів, що видаються в установленому законодавством порядку.

Об’єктами перевірок органів Держводгоспу, які здійснюють контроль за раціональним використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і видів господарської діяльності, які розташовані на землях водного фонду (крім земель водного фонду, зайнятих морями та островами на них); водогосподарські споруди та пристрої, які регулюють режими використання водних ресурсів та дотримання правил експлуатації цих споруд і пристроїв; дотримання режимів роботи  водосховищ та водогосподарських систем; об’єкти, які звітують про використання вод за формою державної статистичної звітності 2-ТП (водгосп); роботи, пов’язані з будівництвом гідротехнічних споруд, днопоглибленням, видобуванням корисних копалин, прокладанням кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, іншими водоймами, болотами, а також  островами; прибережними  захисними смугами уздовж морів, річок і навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Перелік об'єктів, що контролюються місцевими (басейновими) органами Держводгоспу України, визначається спільно з вiдповідними органами Державної екологічної інспекції Мінприроди України.

Відповідно до статті 13 Водного кодексу України та Положення про Державний комітет України по водному господарству, затвердженого Указом Президента України від 14 липня 2000 р., Держводгоспу надано право перевіряти у випадках, передбачених законодавством, на підприємствах, в установах і організаціях дотримання вимог водного законодавства України.

До системи органів, які здійснюють контроль за раціональним використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів, входять:

1)у центральному апараті Держводгоспу України - Управління комплексного використання водних ресурсів (далі - Упрводресурсів) та Управління експлуатації водогосподарських систем;

2)Республіканський комітет по водному господарству Автономної Республіки Крим;

3)басейнові управління водних ресурсів та їх територіальні органи;

4)обласні виробничі управління водного господарства та меліорації та їх структурні підрозділи (управління зрошувальних систем, управління меліоративних систем і водного господарства, управління водного господарства, управління меліоративних систем і протипаводкових споруд, управління осушувальних систем);

5)Управління каналу Дніпро-Донбас;

6)Управління головного Каховського магістрального каналу;

7)Управління каналів Інгулецької зрошувальної системи;

8)Управління Північно-Кримського каналу;

9)Управління каналу Дніпро-Інгулець.

Посадові особи, яким надано право здійснювати контроль та розглядати справи про адміністративні правопорушення, підпорядковані і підзвітні керівникові відповідного органу Держводгоспу, у якому вони працюють.

При виконанні своїх повноважень органи Держводгоспу взаємодіють з Державною екологічною інспекцією та її територіальними органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Основними завданнями органів Держводгоспу є здійснення контролю за раціональним використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів, що включає в себе контроль за:

1) забезпеченням права державної власності на води;

2) наявністю та станом водоохоронних споруд та обладнання;

веденням обліку використання води та скидами речовин, що забруднюють, у водні джерела і наявністю відповідної апаратури та систем контролю;

3) дотриманням правил експлуатації водогосподарських споруд і пристроїв;

4) дотриманням умов дозволів на спеціальне водокористування;

5) дотриманням установлених режимів роботи водосховищ та водогосподарських систем;

6) виконанням заходів з охорони вод від забруднення, засмічення та виснаження при здійсненні господарської діяльності на водозборах, у водоохоронних зонах та прибережних захисних смугах річок, водосховищ, озер та інших водних об'єктів;

7) дотриманням порядку та режиму використання земель водного фонду;

8) виконанням заходів щодо безпечного водокористування у зонах впливу атомних електростанцій.

До основних функцій органів Держводгоспу відносять  контроль за дотриманням підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності та господарювання, громадянами, а також іноземними юридичними і фізичними особами:

- правил експлуатації водогосподарських споруд (об'єктів), пристроїв, систем, водосховищ і водойм, що використовуються як водосховища;

- норм (лімітів) і правил водокористування і водовідведення та встановленого режиму використання вод;

- правил ведення водокористувачами первинного обліку кількості вод, що забираються із водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості вод;

- правил забудови та господарського освоєння земель у зонах можливого затоплення та