Оцінка діяльності Національного банку України

Завершальним етапом аналізу валютних операцій є розрахунок відносних показників дохідності та витратності. Це:

– питома вага валютних доходів у загальному обсязі доходів банку;

– питома вага валютних витрат у загальному обсязі витрат банку;

– доходи від валютних операцій на 1 грн валютних активів;

– доходи від валютних операцій на 1 грн активів банку, всього;

– доходи від валютних операцій на одного працівника валютного відділу (управління) ;

– валютні витрати в розрахунку на 1 грн залучених ресурсів в іноземній валюті.

Використання відносних показників дохідності та витратності дає змогу зробити порівняльний аналіз ефективності роботи з валютою різних банків та їхніх структурних підрозділів (філій). Перелічені показники повинні аналізуватись у динаміці для оцінки загальної тенденції їх зміни.

 

 

Головною метою системи валютного регулювання в 2011 р., як і в попередні роки, було забезпечення стабільності валютного ринку України, в тому числі курсової стабільності, сприятливого динаміки ефективного обмінного курсу та зростання золотовалютних резервів НБУ, що створило умови для досягнення цілей монетарних програм та економічного зростання. Одночасно НБУ використовував заходи щодо запобігання відпливу валютних коштів за кордон.

Аналіз застосування в Україні різних форм валютного регулювання дає можливість зробити такі висновки. По-перше, найбільший вплив на розвиток подій на внутрішньому валютному ринку (на обсяги торгів інвалютою, рух капіталів, курс національної грошової одиниці, і т. п.), а також на стан зовнішньої торгівлі України мали валютні обмеження та регулювання режиму валютного курсу.

По-друге, активна дисконтна політика держави в сфері валютного регулювання була неможливою. Значною мірою це пов'язано з тим, що руху іноземного капіталу до України перешкоджала нестабільність національної економіки. Одночасно першочергового рішення вимагали внутрішньогосподарські проблеми (питання розвитку національного виробництва, виходу економіки з кризової ситуації, припинення економічного спаду і т. п.).

Можна зробити висновок, що курсова стабільність в Україну в 2007-2011 р. р. забезпечувалася наступними чинниками:

– Забезпечення номінальної курсової стабільності;

– Стабільність реального ефективного обмінного курсу;

– Зростання обсягів міжнародних резервів НБУ.

Таким чином, основним результатом політики стабільності курсу в 2000-2003 р. р. є забезпечення її позитивного впливу на макроекономічні показники шляхом:

– Зниження інфляції;

– Зростання реальних доходів населення і стимулювання внутрішнього споживчого попиту;

– Зниження процентних ставок, збільшення обсягів кредитів, інвестицій та стимулювання внутрішнього інвестиційного попиту;

– Підтримки стабільності реального ефективного курсу гривні та створення сприятливих умов для українських експортерів, що забезпечило стимулювання зовнішнього попиту для української економіки.

Враховуючи аналіз практики сучасного валютного регулювання в Україні, можна прийти до висновку, що основними напрямами вдосконалення діючої системи валютного регулювання є:

– Гнучкість політики курсоутворення;

– Вирішення питання щодо репатріації українських капіталів і створення сприятливого інвестиційного клімату для нерезидентів;

– Дедоларизація економіки;

– Поповнення золотовалютних резервів країни і зниження ризику їх знецінення;

– Створення стійкого позитивного сальдо платіжного балансу;

– Удосконалення системи інституційного забезпечення валютного законодавства.

Важливим у сучасних умовах є і підвищення рівня прозорості системи валютного регулювання в Україні. Наприклад, основні напрямки грошово-кредитної політики, які розробляються НБУ і визначають завдання щодо розвитку системи валютного регулювання на поточний період, не завжди відомі широким колам громадськості, на відміну від державного бюджету України. Неясність цілей і завдань грошово-кредитної і валютної політики на перспективу, а також часті зміни норм відповідного законодавства значно ускладнюють планування суб'єктами підприємницької діяльності їх ділової активності.

Звичайно, процес підвищення рівня прозорості системи валютного регулювання може відбуватися у передбачених державою межах. Тобто відомості, які містять державну таємницю, публікуватися не повинні. Тим не менш, цілі і завдання курсової політики, заходи з регулювання руху капіталів, режиму функціонування валютного ринку, шляхи поповнення золотовалютних резервів і основні напрями їх використання в поточному періоді повинні бути відомими населенню Україна. Це також значно підвищить рівень співпраці НБУ з іншими державними органами з питань валютного регулювання.

Створення діючої системи валютного регулювання в Україні неможливо осмислення досвіду інших держав світу, яка існує в країні практики, а також перспектив розвитку цієї системи.

 

 

1. Банки та банківські операції: Підручник для вузів / Під ред. Є. Ф. Жукова. -М. : Банки і біржі, ЮНИТИ, 1997.

2. Банківська справа: Справ. посібник / під ред. Ю. А. Бабичевій, М. 1993.

3. Біла О. Г., Юсипович О. І. Валютний ризик торгового підприємства / / Фінанси України. – 2003. – № 10. – С. 98-102.

4. Белінська Я. В. Стабільний реальний валютний курс гривні як необхідна умова економічного зростання в Україні / / Актуальні проблеми економіки. – 2002. – № 7. – С. 27-30.

5. Блащук Ю. О. Комерційний банк як агент валютного контролю / / Фінанси України. – 2001. – № 4. – С. 132-141.

6. Блащук Ю. О. Валютний контроль: міжнародний досвід і національні тенденції / / Вісник НБУ. – 2001. – № 4. – С. 28-30.

7. Блінов А. У королівстві, де все тихо й доладно... / / Бізнес. – 2003. – № 35. – С. 60-62.

8. Боровський В. Н. Центральний банк і грошово-кредитна політика. – Сімферополь, 2003. – 156 с.

9. Величко О. Становлення і розвиток грошово-кредитної системи України / / Економіка України. – 2001. – № 5. – С. 8-16.

10. Григоренко Є., Макаренко О. Стан та можливі напрями вдосконалення системи валютного контролю в Україні / / Вісник НБУ. – 2000. – № 12. – С. 38-40.

11. Гриценко А. стабільність грошової одиниці як ціль монетарної політики / / Вісник НБУ. – 2002. – № 11. – С. 20-22.

12. Іваненко Ю. Державний борг України в цифрах і не тільки. Чи є необхідність у його достроковому погашенні / / Вісник НБУ. – 2003. – № 12. – С. 4-6.

13. Литвицький В. Подолання макроекономічної анемії в Україні / / Банківська справа. – 2003. – № 2. -с. 8-11.

14. Мельников В. М. Про валютне регулювання / / Гроші та кредит. – 1999. – № 5. – С. 9-15.

15. Михайличенко С., Корсак І., Михайличенко М. Валютно-курсова політика 2003 року – збереження орієнтирів стабільності / / Вісник НБУ. – 2003. – № 12. – С. 10-13.

16. Михайличенко С. Обов'язковий продаж валютних надходжень в Україну: «за» і «проти» / / Вісник НБУ. – 2003. – № 7. – С. 44-47.

17. Мороз С. Валютний контроль: проблемні аспекти / / Вісник НБУ. – 2001. – № 6. – С. 58-59.

18. Про банки і банківську діяльність. – Закон України від 7 грудня 1997р.

19. Загальна теорія фінансів / під ред. Л. А. Дробозиной. – М. : ЮНИТИ, 1995.