Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Русь – Україна у ХІІ – ХVІ ст. Формування козацтва та Запорозької Січі

Предмет: 
Тип роботи: 
Лекція
К-сть сторінок: 
33
Мова: 
Українська
Оцінка: 

не встиг повністю викристалізуватися, а в ХV ст. і зовсім зник із документів.

Відроджується він аж у ХVII ст. і знову спочатку у церковному житті. Оскільки у цей період московський патріарх уже присвоїв собі титул "всія Русі", то київський митрополит у листуванні з ним підписувався митрополитом Малої Русі. І тільки після приєднання козацької України до Росії у 1654 р. цей термін перейшов із церковної у державну площину. Відтепер московський цар – Олексій Михайлович починає іменуватися царем "всія Великая, Малая и Белая Русі", а назва Малоросія все частіше поширюється на українські і частково білоруські землі. Згодом цей термін став офіційною назвою українських земель у складі Російської імперії. У ХІХ ст. він, фактично, означав ніщо інше, як колоніальне становище України у складі Росії.
Що стосується середньовіччя, то на наших землях стабільно використовувалася давня назва "Русь"; водночас, починаючи із козацької доби, все більшого поширення набуває термін Україна, спочатку як географічне, а згодом і як етнічне поняття.
 
Галицько-Волинська держава в останній період існування
 
На початку XIV століття, скориставшись чварами у Золотій Орді, Галичина та Волинь за часів князювання Юрія І (1301 – 1315 рр.), який теж прийняв королівський титул, знову об’єдналися, піднявши свій авторитет на міжнародній арені. Сини Юрія І – Андрій і Лев ІІ (1315 – 1323 рр.) продовжували політику батька. У зовнішній політиці вони орієнтувалися на союзницькі стосунки із Тевтонським орденом з метою протидіяти натиску Литви та Золотої Орди. Ці князі брали активну участь в угорських справах. Але у боротьбі з татарами брати загинули.
Останнім правителем об’єднаної Галицько-Волинської держави був Болеслав-Юрій ІІ Тройденович – син мазовецького князя і правнучки Д. Галицького Марії. Він прийняв православну віру та іменувався як Юрій ІІ "королем всієї Малої Русі". Підтримував союз з Тевтонським орденом і зблизився з Литвою, але не зумів налагодити добросусідські стосунки з Польщею та Угорщиною. Ймовірно був отруєний боярами у 1340 р.
Скориставшись цією обставиною, на Галичину напав польський король Казимир. Однак галицькі бояри відстояли свою незалежність ще до 1349 р. В останні роки керував Галичиною боярин Дмитро Дедько, що прийняв титул "старости й управителя Руської землі".
На Волині з двадцятих років, утвердився литовський князь Любарт, що був одружений з волинською княжною – Бушею.
 
Історичне значення Русі та Галицько-Волинського князівства
 
- Упродовж довготривалого періоду Русь відігравала роль стабілізуючого фактора у Східній Європі на основі економічних, політичних, культурних і династичних зв'язків руських князів з візантійським та європейськими дворами. Руська земля була форпостом християнського світу на сході, захищала його моральні цінності й спосіб життя, виконувала роль сполучної ланки між народами Європи і кавказькими країнами, арабським Сходом;
- Русь захищала країни країни Західної та Центральної Європи від навали степових кочовиків і фактично врятувала їх від монголо-татарського нашестя; високий рівень культури Русі став надбанням світового значення і справив позитивний вплив на розвиток культур інших народів.
- Русь стала важливим етапом в історії українського державотворення. Тут здобувався необхідний досвід вирішення міжнародних і внутрішніх проблем, а Галицько–Волинська держава безпосередньо успадкувала політичну спадщину Київської Русі, утвердивши тим самим державницькі традиції українського народу. Важливо підкреслити, що Галицько–Волинське князівство охоплювало в основному лише сучасні українські землі, що сприяло етнічній консолідації українського народу.
 
2.2 Українські землі у складі Литви і Польщі. Люблінська унія та її наслідки
 
Після занепаду Київської Русі і Галицько-Волинського князівства українські землі надовго втратили свій державницький статус. Цим максимально повно скористалися сусідні держави ─Польща, Угорщина, Литва, Московія, Молдавія, Туреччина і Крим.
До Великого Князівства Литовського увійшли землі: - Київська, Переяславська, Чернігово-Сіверська, Східна Волинь, Поділля.
До Польщі – Галичина, частина Волині, західне Поділля.
До Угорщини - Закарпаття.
До Молдавії – Буковина та Покуття (згодом ці землі перейшли під владу Османської імперії, яка також встановила протекторат над Кримом).
До Московського царства – у ХVІ ст. відійшла Чернігово-Сіверщина.
З часом між цими державами розпочалися кровопролитні війни за українські землі.
Захоплення українських земель відбувалося різними шляхами:
• приєднанням і силою;
• союзницькими угодами;
• династичними зв'язками;
• нав'язуванням підданства.
Переважна більшість теперішніх українських земель у ХІV ст. потрапила під владу Литви і Польщі. Становище цих земель значно відрізнялося.
У Литві було збережено стару систему управління (“старовизни не зачіпаємо, новизни не вводимо”); руське законодавство, мова, православна релігія і культура не переслідувалися, а навпаки – набули офіційного статусу; руське боярство і знать брали участь в управлінні державними справами, а литовська знать поступово асимілювалася, хрестилася за православним обрядом, зростала кількість змішаних шлюбів тощо.
Під владою Польщі швидко відбулося запровадження нової адміністративної системи; призначення на вищі посади лише польських феодалів; поширення польського права; насильницьке запровадження латинської і польської мов; зміцнення позицій католицької церкви; збільшення повинностей у зв’язку з розширенням фільваркового господарства; зростання утисків української культури, традицій, звичаїв тощо.
 
Галичина під польським пануванням
 
Скориставшись смертю Юрія-Болеслава ІІ, поляки здійснили у 1340 р. великий набіг
Фото Капча