Ринок праці, зростання і зайнятість населення. Механізми державного регулювання зайнятості населення

Курсова робота

 з економічної теорії

на тему: «Ринок праці, зростання і зайнятість населення. Механізми державного регулювання зайнятості населення»

ЗМІСТ

ВСТУП 

Розділ 1. Ринок праці в економічній системі 

1.1. Поняття ринку праці та його особливості 

1.2. Структура ринку праці та механізм його функціонування 

1.3. Державне регулювання ринку праці 

Розділ 2. Ринок праці як сфера здійснення зайнятості 

2.1. Поняття, види та форми зайнятості 

2.2. Причини виникнення, сутність та основні види безробіття 

2.3. Механізм державного регулювання зайнятості населення 

2.4. Основні обов’язки Державної служби зайнятості 

ВИСНОВОК 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

ВСТУП

Розвиток економіки будь-якої держави визначається наявними людськими ресурсами, їх здібністю до ефективної праці, а також наявністю умов для її здійснення. Тому можливість займатися ефективною працею, забезпечення зайнятості та її регулювання можна розглядати як чинник забезпечення стійкого економічного зростання держави. У свою чергу, стійке економічне зростання розширює можливості зайнятості, приводить до скорочення безробіття, збільшення продуктивності праці та підвищення доходів працівників. У випадку, коли економічне зростання не супроводжується збільшенням кількості робочих місць, підвищенням продуктивності праці та доходів, користь отримують тільки ті, хто працює, а у цілому відбувається зростання безробіття та збільшення розриву між зайнятими і безробітними. Необхідність усунення подібних деформацій обґрунтовує актуальність дослідження державного регулювання зайнятості в контексті забезпечення стійкого економічного зростання України. Предметом курсової роботи є державне регулювання зайнятості. Об’єктом дослідження виступає державна політика стимулювання зайнятості населення в Україні. Виходячи з дослідженого теоретичного аспекту державного регулювання зайнятості населення дослідити сучасний стан та запропонувати перспективи розвитку державної політики зайнятості населення. Для досягнення визначеної мети необхідно виконати наступні завдання: 

- дослідити соціально-економічний зміст зайнятості; 

- виявити взаємозв’язок зайнятості населення та ринку праці в системі ринкової економіки; 

- визначити інструменти регулювання зайнятості населення; 

- дослідити динаміку чисельності та розподілу зайнятого населення в Україні; 

- виявити фактори та наслідки змін зайнятості населення в Україні; 

- з’ясувати позитивні моменти та проблеми у практиці регулювання зайнятості населення України; 

- визначити напрямки вдосконалення державного регулювання зайнятості в Україні.

 Інформаційною базою послужили праці вітчизняних і зарубіжних економістів та соціологів, що спеціалізуються на вивченні різних аспектів проблем зайнятості; використовувалися збірники наукових статей, матеріали конференцій, журнальні статті, закони й інші нормативно-правові документи, що стосуються питань забезпечення зайнятості населення, соціального партнерства і регулювання соціально-трудових відносин. 

Основними методами дослідження є абстрактно-логічний підхід на базі системного аналізу процесів економічного життя й відносин зайнятості, який дає змогу простежити процеси становлення, функціонування та розвитку відносин зайнятості як історично визначених типів. Застосування принципів порівняльного, структурно-функціонального й економіко-математичного підходів необхідне для якісного й кількісного аналізу досліджуваних явищ. Система зайнятості та засоби її забезпечення розглядалися на макро- і мікрорівнях.

Розділ 1. Ринок праці в економічній системі

1.1. Поняття ринку праці та його особливості

Одними з основних понять ринкової економіки є поняття ринку і його різновидів. Ринок взагалі – це система економічних відносин між продавцями і покупцями товарів та послуг, форма зв'язку між сторонами обміну, в процесі якого встановлюється ринкова ціна на об'єкт обміну і відбувається зміна його власника.

Також поняття ринку означає економічний або географічний простір, у якому відбувається процес товарного обігу, обміну товарів на гроші і навпаки.  Ринком називають також механізм, що зводить разом продавців і покупців товарів та послуг і регулює відносини між ними.  Ринок праці – це система суспільних відносин, пов'язаних з наймом і пропозицією праці, тобто з її купівлею і продажем; це також економічний простір – сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці і продавці праці; і це механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями і найманими працівниками та регулює її попит та пропозицію.  Слід підкреслити, що ринок праці не вичерпується відносинами по працевлаштуванню безробітних та заповненню вакансій, а охоплює всю сферу найманої праці. Це положення має не лише теоретичне, але і важливе практичне значення, оскільки з нього витікає, що об'єктом політики ринку праці повинно бути широке коло трудових відносин і все економічно активне населення. Сюди відносяться проблеми оплати і умов праці, обсягу й інтенсивності виконуваної роботи, стабілізації і гарантій зайнятості, трудової мотивації, підготовки і перепідготовки робочої сили. Таке трактування предмету ринку праці називається розширеним на відміну від звуженого, яке відносить до проблем ринку праці лише сферу обігу, а до суб'єктів ринку праці лише людей, що безпосередньо в даний момент активно шукають роботу, та вакантні робочі місця. На нашу думку, звужене трактування ринку праці веде до підміни всієї сукупності проблем у сфері трудових відносин однією проблемою безробіття, яка хоча і є дуже важливою, однак не може розглядатися як єдина.

Головними складовими частинами ринку праці є сукупна пропозиція (Пр), що включає все економічно активне населення, та сукупний попит (П), що визначається загальною потребою економіки у найманій робочій силі. Вони складають сукупний ринок праці, або ринок праці в широкому розумінні. Основна частина сукупного попиту та сукупної пропозиції задовольняються, що забезпечує працівників роботою, а робочі місця – працівниками та створює