+3 8(066) 185-39-18
fщо передували початку безробіття, працював не менше 26 календарних тижнів; не нижче встановленого законодавством розміру.
2.3. Механізм державного регулювання зайнятості населення
Серед ключових напрямів соціально-економічного розвитку України чільне місце посідають проблеми зайнятості населення та ринку праці. Поглиблення економічних реформ, зокрема перехід до етапу стабілізації та економічного зростання, формування приватного сектора економіки, існування різних форм власності, розвиток конкурентних відносин, свобода підприємництва та вільний вибір видів зайнятості, зумовлюють необхідність здійснення адекватної державної політики та застосування ефективних механізмів державного регулювання не тільки окремих елементів, а й усього циклу відтворення робочої сили, включаючи професійну підготовку та всі складові економічної активності населення.
Досвід економічних перетворень в Україні засвідчив хронічне відставання структурної перебудови системи зайнятості. Стихійна лібералізація зайнятості не супроводжувалася послідовною державною політикою, а також цілеспрямованим створенням широкої й доступної системи соціальних амортизаторів.
Проблема стану ринку праці й зайнятості населення винятково актуальні для української економіки, що знаходиться перед необхідністю зберегти, примножити й раціонально використовувати наявний трудовий потенціал. Без цього неможливий подальший розвиток України та її повноцінна інтеграція в систему міжнародних економічних відносин, де вирішальною передумовою конкурентоспроможності країни є висококваліфікована, мобільна робоча сила, зацікавлена в результатах виробництва й забезпечена стійкою зайнятістю.
Державна політика зайнятості населення залежить від темпу і характеру ринкових перетворень. Її завданням є стимулювання попиту на робочу силу і зближення структури пропозиції праці зі структурою попиту на неї. Вона передбачає систему адаптації різних категорій незайнятого населення до вимог ринку праці, а також систему соціального захисту безробітних та осіб з обмеженою конкурентоспроможністю. Практично це означає розробку і реалізацію комплексу заходів щодо відповідності робочих місць та робочої сили.
Що стосується України, то для неї реальну небезпеку являє деградація структури робочих місць і людського потенціалу в результаті скорочення зайнятості у галузях, що потребують кваліфікованих кадрів, і збільшення зайнятості в торгівлі та посередницької діяльності переважно у неформальному секторі.
Основними обов’язками Державної служби зайнятості є:
- аналіз і прогноз попиту та пропозиції на робочу силу, інформування населення й державних органів управління про стан ринку праці;
- консультування громадян, власників підприємств, установ та організацій;
- введення обліку вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування;
- надання допомоги громадянам у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій, або уповноваженим ним органом у підборі необхідних працівників;
- організація професійної підготовки громадян у системі служби зайнятості.
Для забезпечення повної і продуктивної зайнятості державна політика зайнятості повинна здійснюватися за такими напрямами: удосконалення трудового законодавства; оптимізація зайнятості; розвиток системи соціального партнерства; розвиток підприємництва; сприяння зростанню рівня реальних доходів населення тощо.
У правовій системі України має бути передбачено: використання нових форм контрактів з урахуванням усіх можливих форм зайнятості; регулювання діяльності приватних кадрових агентств; узгодження трудового законодавства із законодавством інших сфер економічного життя суспільства.
Поряд з державними структурами зайнятості в Україні дедалі більшого розвитку набувають приватні агентства зайнятості. З метою вдосконалення структури зайнятості необхідно вирішити такі три завдання: боротьба з безробіттям; подолання регіональної диференціації в рівнях зайнятості; допомога безробітним, що не мали роботи протягом тривалого періоду часу.
На обліку у Державному центрі зайнятості на кінець I кварталу 2010 року було зареєстровано 518 874 безробітних, що на 378 942 (42, 2%) менше ніж за аналогічний період минулого року. Значною частиною у загальній кількості безробітних є молоді люди до 35 років – 40, 2% у поточному році; 40, 7% – у 2009. Працевлаштовано на підприємства, в установи і організації за звітний період 137495 осіб, з них 24% – у сфері торгівлі, ремонті автомобілів, побутових приладів та предметів особистого вжитку, по 20% – у переробній промисловості та сільському господарстві. За даними Державного центру зайнятості у січні-березні цього року створено 174900 робочих місць, кожне десяте робоче місце створено у переробній промисловості, кожне дванадцяте у галузі операцій з нерухомим майном, оренди, інжинірингу та наданні послуг підприємцям. Найближчим часом передбачено вивільнення 70539 працівників, це торкнеться у першу чергу працівників державного управління (18, 5%) та фінансового сектору (10, 4%).
Таким чином, регулювання зайнятості на рівні держави являє собою процес впливу на трудову сферу для досягнення цілей, нормативно зумовлених суб’єктами регулювання.
Державний механізм регулювання зайнятості населення в умовах формування соціально орієнтованої економіки має визначатись як система заходів щодо забезпечення ефективної зайнятості, нормальних умов праці та раціонального використання робочої сили на макро-, мезо-, та мікроекономічному рівнях. Він має бути вдосконалений і ґрунтуватись на сучасній концепції гідної праці, новітніх теоретико-методологічних положеннях і охоплювати законодавчі, нормативно-правові акти, соціально-економічні стандарти, інвестиційні важелі. Також має забезпечити формування цивілізованого ринку праці, що сприятиме збалансуванню попиту і пропозиції шляхом створення необхідної кількості робочих місць з гідними умовами та оплатою праці, з одного боку, та робочої сили за обсягами, професійним складом та освітньо-кваліфікаційним рівнем відповідно до попиту регіональних ринків праці, потреб суспільного виробництва – з іншого.
Метою державної політики зайнятості в Україні є створення умов для повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості та зменшення безробіття.
Державна політика зайнятості базується на таких основних принципах:
‒пріоритетності забезпечення повної, продуктивної