Ринок праці, зростання і зайнятість населення. Механізми державного регулювання зайнятості населення

у селі, підробляючи при цьому у містах, оскільки доходів від праці на селі недостатньо для нормального існування.

Застійне перенаселення характеризується нерегулярністю зайнятості окремих категорій населення (сезонні робітники, надомники та ін.). Нижчим прошарком цієї категорії безробітних є паупери (непрацездатні і ті, що тривалий час не можуть знайти роботу).

Приховане безробіття спостерігається в окремих галузях на підприємствах, де кількість працівників перевищує необхідну для виробництва. Ця форма існує в Україні та інших країнах СНД, а також виникає у державному секторі економіки розвинутих країн у період кризи. Водночас приховане безробіття слугує засобом стримування соціального вибуху.

У західній економічній літературі виокремлюють:

1) фрикційне безробіття – зумовлене плинністю робочої сили і переходом від одного виду діяльності до іншого; ускладненнями, пов'язаними з пошуком нового місця роботи та спричиненими неповнотою інформації про вакантні робочі місця тощо, тобто з недоліками ринкового механізму. Таке безробіття, зазвичай, характеризується як короткострокове і мінімальне;

2) структурне безробіття – за наявності вакантних робочих місць через професійну невідповідність, географічну віддаленість місця роботи, недостатню професійну підготовку та ін. Воно зумовлене тривалими структурними зрушеннями в економіці і тому носить, як правило, довгостроковий характер;

3) технологічне безробіття – витіснення працівників внаслідок впровадження комп'ютеризації та автоматизації технологічних процесів нової техніки;

4) сезонне безробіття – працевлаштування протягом певного періоду, як правило, у сільському господарстві;

б) циклічне безробіття – зумовлене економічними циклами, у тому числі кризами, що супроводжуються значним скороченням використання виробничих потужностей;

б) конверсійне безробіття – пояснюється закінченням воєнних дій, значним скороченням виробництва військової продукції.

За волевиявленням розрізняють безробіття:

• добровільне – виникає за власним бажанням працівника у зв'язку з незадовільним рівнем оплати праці, несприятливими умовами праці тощо;
• примусове – виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація підприємства в примусовому порядку звільняє персонал (наприклад, під час економічного спаду).

За відкритістю і можливістю вивчення бувають такі форми безробіття:

• відкрите – ситуація, за якої людина визнає, що вона не має роботи, і реєструється на біржі праці, якщо така для неї доступна;
• приховане – ситуація, за якої частина безробітних людей не облікована в офіційних даних.

За обсягом існує дві форми безробіття:

• оптимальне – це такий його рівень, який нижче нормального;
• природний рівень – це такий рівень безробіття, коли будь-яке підвищення попиту на працю не призводить до скорочення чисельності безробітних; інакше кажучи, це рівень безробіття, за якого воно в основному добровільне.

У кількісному вимірі природний рівень безробіття становить 4-6% економічно активного населення. Поняття природного безробіття і рівень безробіття, що його перевищує, характеризує крива Беверіджа, яка ілюструє залежність між безробіттям і кількістю вільних робочих місць та вакансій (рис. 6. 10).

Крива Беверіджа не є сталою. Зміна економічної ситуації зумовлює її зсув, наприклад, у положення В, де більш високий рівень природного безробіття Uf і більша кількість вільних робочих місць Vf. Це означає, що економіка зазнає значних структурних змін.

Зв'язок між безробіттям і темпами зростання заробітної плати характеризує крива Філіпса (рис. 6. 11).

 Рис. 6. 11. Крива Філіпа.

Згідно з кривою Філіпа збільшення зайнятості й зменшення безробіття призводить до зростання номінальної заробітної плати, а також інфляції. При надвисокій зайнятості важко заповнювати вакансії, конкуруючи за кваліфіковану робочу силу, і наймач вимушений підвищувати заробітну плату. Наявність певного рівня безробіття змушує працівників погоджуватись на більш низький рівень заробітної плати.

Основні поняття безробіття як соціально-економічної категорії. До них належать:

- статус безробітного;

- рівень безробіття;

- рух безробітних;

- тривалість безробіття;

- розповсюдженість безробіття;

- допомога з безробіття;

- концепції безробіття.

Допомога з безробіття виплачується державою за таких умов:

- право на допомогу мають усі громадяни зі статусом безробітного, які не володіють іншими доходами, що перевищують розмір мінімальної заробітної плати;

- допомога виплачується, починаючи з 8-го дня після реєстрації, до працевлаштування громадянина, але не більше 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб перед-пенсійного віку – до 720 календарних днів. Громадянам, що вперше шукають роботу, та громадянам, що бажають відновити трудову діяльність після шестимісячної перерви, допомога виплачується не більше 180 календарних днів.

Розмір допомоги залежить від категорії безробітного:

1. Для осіб, які втратили роботу в зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, Закон надає особливі гарантії й вищий розмір допомоги, а саме: гарантується право на одержання допомоги з безробіття в розмірі 100% середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом 60 календарних днів; 75% – протягом 90 календарних днів і 50% – протягом наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітної плати в народному господарстві відповідної області за минулий місяць і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати.

2. Для громадян, зареєстрованих на загальних підставах, гарантії й допомога з безробіття виплачується у таких розмірах: не менше 50% середньої заробітної плати за попереднім місцем праці, але не більше середньої заробітної плати в народному господарстві відповідної області за минулий місяць і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, якщо громадянин протягом 12 місяців,