Середовище існування підприємства

Найбільший вплив на особливості функціонування підприємств справляє форма власності, оскільки від неї залежать особливості господарювання, система управління, принципи розподілу прибутку, соціальний захист працівників тощо. За формами власності можна виділити такі види підприємств: державні, колективні, приватні, спільні.

За характером економічної діяльності підприємства поділяються на виробничі, торговельні, фінансово-кредитні, посередницькі, науково-дослідні тощо.

Залежно від сфер діяльності між підприємствами є відмінності, що дають підстави говорити про існування їх форм за такими критеріями. Наприклад, вугільні, нафтодобувні, залізорудні та інші гірничодобувні підприємства можуть створюватись лише в місцях покладів корисних копалин, наявності ресурсів. Отже, такі підприємства мають певну географічну обмеженість створення. Частина підприємств утворюються ближче до споживачів: хлібозаводи, кондитерські фабрики, побутові підприємства тощо.

Підприємства різних сфер господарювання відрізняються і своєю продукцією. Промислові, сільськогосподарські, будівельні підприємства виробляють, як правило, матеріальну продукцію. Але є підприємства, які надають послуги (наприклад, підприємства зв'язку, побуту).

Відповідно до господарського обсягу і кількості його працівників – незалежно від форм власності – підприємства можуть поділятись на: великі, середні та малі.

В ефективно діючій економіці завжди органічно поєднано в оптимальній кількості малі, середні та великі підприємства. У сукупності вони краще задовольняють різнобічні потреби суспільства, оперативніше реагують на вимоги ринку та на досягнення науково-технічного прогресу.

Також можна класифікувати підприємства за масштабами: масового, серійного та індивідуального виробництва.

З точки зору доходності (прибутковості) виділяються: прибуткові (високорентабельні), малоприбуткові (малорентабельні) та збиткові (нерентабельні) підприємства.

Будь-яке підприємство як організаційно-правову форму підприємництва можна розглядати і як виробничо-технічну діяльність, спрямовану на випуск конкретного товару або послуг, і як колектив людей зі своїми економічними інтересами в отриманні прибутку і особистого доходу.

 

 

Поточні витрати – це сукупність затрат живої та уречевленої на здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства, а за натурально-речовим складом – спожиту частину матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. До складу поточних витрат підприємства відносяться:

- витрати обігу;

- собівартість продукції, що виробляється;

- витрати на проведення позареалізаційних операцій (здача частини майна в оренду, здійснення фінансових інвестицій і ін.).

Витрати обігу – це сукупність затрат живої та уречевленої праці на здійснення процесу реалізації товарів, що виражені в грошовій формі. Вони є собівартістю послуг торговельного підприємства щодо доведення товарів від виробника до споживача та зміною форм власності (перетворення товарів на гроші).

Управління процесом фінансування поточної діяльності торговельного підприємства включає облік не тільки експлуатаційних витрат, а й витрат пов'язаних з придбанням товарів. Собівартість товарообороту – кількісна сума витрат, пов'язаних з закупівлею товарів і їх доставкою до місця реалізації.

Валові витрати виробництва та обігу згідно з 5 ст закону «Про оподаткування прибутку» є сумою будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах здійснюваних як компенсація вартості товарів, придбаних таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В загальному по підприємстві можна виділити такі види витрат:

- витрати на перевезення;

- витрати на оплату праці;

- втрати на оренду та отримання основних фондів;

- амортизаційні відрахування на повне відтворення основних фондів і нематеріальних активів;

- витрати на поточний ремонт основних фондів;

- знос та отримання МШП;

- витрати на паливо, газ, електроенергію для виробничих потреб;

- витрати на зберігання, підсортування, обробку, пакування і передпродажну підготовку товарів;

- витрати на рекламу;

- відсотки за кредит;

- втрати товарів в межах норм природного убутку під час перевезення, зберігання та реалізації;

- витрати на тару;

- відрахування на соціальні заходи;

- витрати на обов'язкове страхування майна;

- інші витрати.

Витрати обігу як економічний показник характеризують суму витрат, пов'язаних з використанням ресурсів підприємства, ефективність використання ресурсів підприємства визначає розмір витрат обігу. Рівень витрат обігу характеризує середні витрати обігу в розрахунку на одиницю товарообороту, тобто частку витрат обігу в роздрібній ціні товару.

Крім рівня витрат обігу в цілому по підприємству розраховують і рівні витрат обігу за окремими товарами і товарними групами (тобто знаходиться показник «витратомісткість продукції») [5].

Стратегія управління поточними витратами є допоміжною стратегією управління діяльності торговельного підприємства. Метою її розроблення є управління витратами обігу, виходячи з основної мети управління – максимізації ринкової вартості підприємства та збільшення його прибутку.

Розробка стратегії управління витратами обігу передбачає дослідження впливу процесів формування витрат на здійснення торговельної діяльності, визначення їхніх тенденцій та закономірностей, кількісної оцінки факторів, що сбумовлюють обсяг та рівень витрат. Отримання доходів – виручки від реалізації продукції (робіт послуг) – свідчать про те, що продукція підприємства знайшла свого споживача, що вона відповідає вимогам попиту ринку за ціною, якістю, іншими технічними, функціональними характеристиками та властивостями.

Необхідність отримання доходів від торговельної діяльності підприємства обумовлена потребою відшкодування витрат на ведення діяльності і отримання певної суми прибутку, яка забезпечує досягнення стратегічної цілі підприємства.

Основними джерелами доходів від продажу товарів є: