Шабрування

 

Шабруванням називається операція зняття (зіскоблювання) з поверхонь деталей дуже тонких часток металу спеціальним різальним інструментом – шабером. Мета шабрування – забезпечення щільного прилягання спряжуваних поверхонь і герметичності (непроникності) з'єднання. Шабруванням обробляють прямолінійні й криволінійні поверхні вручну або на верстатах.

За один робочий хід шабером знімається шар металу завтовшки 0, 005... 0, 07 мм. Шабруванням досягається висока точність (до 30 несучих плям у квадраті 25 X 25 мм) і шорсткість поверхні не більш як Rа 0, 32. Його широко застосовують в інструментальному виробництві як завершальний процес обробки незагартованих поверхонь.

 

Рис. 1. Припилювання поверхні з перевіркою на фарбу.

 

Широке застосування шабрування пояснюється тим, що оброблена поверхня має особливі якості:

стійкіша проти спрацювання, ніж шліфована чи виготовлена притиранням абразивами, бо не має шаржированих у пори залишків абразивних зерен, які прискорюють процес спрацювання;

краще змочується й довше зберігає мастильні речовини завдяки наявності так званої розбивки (зіскоблюванню) цієї поверхні, що також підвищує її стійкість проти спрацювання та знижує коефіцієнт тертя;

дає змогу використовувати найпростіший і найдоступніший метод оцінки її якості за числом плям на одиницю площі.

Ручне шабрування – трудомісткий процес, тому його замінюють продуктивнішою обробкою на верстатах.

Шабруванню передує чистова обробка різанням. Поверхню, яку потрібно прошабрувати, чисто й точно обробляють, обпилюють личкувальним напилком, стругають або фрезують. На шабрування залишають припуск 0, 1... 0, 4 мм залежно від ширини й довжини поверхні. При великих припусках і значних нерівностях поверхню спочатку припилюють личкувальним налилком з перевіркою на фарбу (рис. 1), при цьому напилок попередньо натирають крейдою для усунення ковзання по фарбі та засалювання насічки.

Напилок переміщують круговим рухом, знімаючи метал з пофарбованих місць. З метою недопущення утворення глибоких рисок напилок чистять стальною щіткою. Обпилюють обережно, бо при надмірному обпилюванні можуть залишитися глибокі западини.

Після обпилювання пофарбованих плям заготовку (деталь) звільняють від лещат і знову деревіряють площини на пофарбованій перевірній плиті, потім продовжують обпилювати шар металу на нових плямах фарби. Обпилювання й перевірку чергують доти, поки не матимуть рівної поверхні з великою кількістю рівномірно розміщених плям (особливо по краях).

Шабери – металеві стержні різноманітної форми з різальними кромками. Виготовляють їх з інструментальних вуглецевих сталей У10, У12А. Різальний кінець шабера загартовують без відпуску до твердості 64... 66 НRC.

   

Рис. 2. Плоскі однобічний (а) і двобічний (б) шабери та кути їх загострення

  

Рис. 3. Шабери із зігнутими кінцями та кути їх загострення.

 

За формою різальної частини шабери поділяють на плоскі, тригранні, фасонні; за числом різальних кінців (граней) – на однобічні й двобічні; за конструкцією – на суцільні й зі вставними пластинками.

Плоскі шабери застосовують для шабрування плоских поверхонь – відкритих пазів, канавок та ін. Вони можуть бути однобічними (рис. 2, а) та двобічними (рис. 2, б). Найраціональнішою є опукла форма леза, окреслена дугою радіусом 30... 40 мм для півчистового шабрування і 40... 55 мм для чистового.

Плоскі шабери виготовляють з прямими (рис. 2) і зігнутими (рис. 3) кінцями. Відкриті площини шабрують шаберами з прямим кінцем; стінки пазів, канавок і суміжних площин, а також м'які метали (алюміній, цинк, бабіт тощо) – шаберами з відігнутим кінцем.

Довжина плоских двобічних шаберів становить 350... 400 мм. Ширину шабера для грубого шабрування приймають рівною 20... 25 мм, для точного – 5... 10 мм. Товщина кінця різальної часгини коливається від 2 до 4 мм. Кут загострення в шаберах (рис. 2, 3, 4) для чорнового шабрування приймають рівним 70... 75°, для чистового – 90°.

 

Рис. 4. Тригранні (а) і чотиригранні (б) шабери та кути їх загострення

 

Двобічний плоский-шабер (див. рис. 2, б) завдяки наявності двох різальних кінців має значний строк служби.

Три- і чотиригранні шабери (рис. 4, а, б) застосовують для шабрування угнутих і циліндричних поверхонь. Тригранні шабери, як правило, виготовляють лише однобічними (інколи – зі старих тригранних напилків).

Тригранні шабери мають довжину 190, 280, 380 і 510 мм. Для полегшення загострення площин шабер має жолобки, які утворюють різальні кромки з кутом загострення 60... 75° (для сталі).

 

Рис. 5. Складані шабери:

а – плоский: б – тригранний прямий, в – тригранний зігнутий.

 

Складані шабери значно легші за суцільні тих самих розмірів. За формою різальної частини їх поділяють на плоскі, тригранні прямі й тригранні зігнуті (рис. 5, а – б). Такі шабери при роботі пружинять, що підвищує чутливість рук шабрувальника і сприяє збільшенню точності шабрування.

Шабер з рад і усним загостренням (рис. 6) завдяки плавності й легкості проникнення у метал значно полегшує шабрування, бо потребує застосування менших зусиль, ніж при шаб-руванні плоским шабером. Для попереднього, шабрування радіус загострення становить 30... 40 мм, а для остаточного – 40... 55 мм.

Універсальний шабер зі змінними різальними пластинками (рис. 7) складається з корпуса 3, тримача 2, рукоятки 5, затискного гвинта 4, змінної різальної пластинки 1 із швидкорізальної сталі або твердого