Що треба знати батькам про вплив медійних засобів на особистість дитини (методичні рекомендації)

жива людська розмова заміняється ТВ, комп’ютером; при цьому по-новому розглядається потреба дитини у спілкуванні з іншими членами родини, друзями. Екран через оптичні ефекти трансформує дитячу картину світу у віртуальну реальність, нерідко змінюючи свідомість дитини, формуючи нові етичні норми. У процесі занурення в ілюзорний світ у підлітків слабшає зв’язок з реальністю. Звикаючи розв’язувати віртуальні проблеми натисканням кнопки, людина поступово втрачає здатність змінювати дійсність вольовими зусиллями.
Якщо говорити про розвиток сімейної культури, моральне виховання дітей і підлітків, то сьогодні світ казок, цікавих книг виявився витісненим переглядом не завжди якісних мультфільмів, фільмів, телевізійних серіалів, комп’ютерними іграми, Інтернетом. Усе більша кількість родин стає залежними від телевізійних передач та комп’ютерних програм. Отже, батьки мають усвідомити, що дитину не можна залишати наодинці із засобами медіа. Час перегляду ТВ, взаємодії з комп’ютером повинен бути обмеженим, фільми, які батьки дозволяють дивитися дитині, потрібно заздалегідь переглядати ними.
Аналіз найпопулярніших мультфільмів, художніх фільмів, комп’ютерних ігор за рейтингом користувачів Інтернету свідчить, що далеко не всі вони є невинними. Замість національних традицій українським родинам активно пропонуються образи героїв іноземних кіностудій. Таких мультфільмів і фільмів більше 90%. У процесі їх перегляду в дітей відбуваються суттєві зрушення в бік виховання меркантильності, що виражається в перебільшеній увазі до грошей, бізнесу, фінансів. Яскравим прикладом такого «героя» є Джин із американського мультфільму «Аладін». Батькам треба взяти до уваги, що під впливом медіа підлітки поступово починають орієнтуватися на цінності, в основі яких – культ сили, експансія, агресія, романтизація кримінального життя, невластиві для української родини зразки поведінки. Цінності та способи поведінки, що виникли у віртуальному світі, дитина може засвоїти, і тоді вони перейдуть у реальний світ. Постають риторичні запитання: наскільки такі ігри, мультиплікаційні та художні фільми, телевізійні програми можуть сприяти розвитку культури сучасної родини? ; які стереотипи поведінки героїв цієї продукції можуть перейняти наші діти?
Помічено, що характерною рисою багатьох мультфільмів є посилене насадження культу потворного. Дисгармонія кадрів і дій, потворні, агресивні обличчя героїв, гіпердинамічність сюжету – ось їх загальна характеристика. До таких медіапродуктів можна віднести, наприклад, мультсеріал «Покемон» (у перекладі з англійської – «pocket monster» – кишеньковий монстр, чудовисько), що прищеплює дітям агресивні моделі поведінки. Ідентифікуючи себе з істотою, що успішно вбиває інших, дитина поступово засвоює, а потім інколи використовує агресивні моделі поведінки.
Батькам потрібно уважно ставитися до перегляду дітьми мультфільмів, фільмів, відеоігор, в основі яких – сюжети, пов’язані з загибеллю всього живого на Землі, екологічними катастрофами, руйнуваннями: «ВААЛ-І», «Остання година Землі», «Цунамі», «День катастрофи», «Землетрус», «Вулкан», «Армагедон»…
Досить часто діти й підлітки з раннього віку цікавляться питаннями сексу [3]. У результаті активно відбувається сексуалізація дитячої й юнацької свідомості, цинічне ставлення до інтимного життя дорослих, виникає занепокоєність питаннями сексу та порнографії. Пригадаймо численні підкреслено еротичні образи мультиплікаційних красунь, що спокушають чудовиськ. Також з’явилася велика кількість еротичних фільмів. Тому батькам треба пам’ятати, що поняття «сімейна культура» та зміст більшості презентованих кінострічок є просто несумісні. Натомість подібні фільми викладено в мережу Інтернет, і не лише фільми…
Ще одна гостра проблема – підлітки все частіше починають сприймати реальність через призму діяльності чарівників, джинів, демонів і чудовиськ. Цьому сприяють ігри – «Володар Всесвіту», «Гаррі Потер», мультфільми «Монстри проти прибульців», «Франкенвіні», «Університет монстрів». Ось як про цю проблему говорить О. В. Богомолець: «Коли старшому сину виповнився рік, він був дуже непосидючим, весь час вимагав уваги – як і всі в цьому віці. Єдиним виходом було, щоби ним не займатися, – увімкнути йому мультфільм (на той час це був «Том і Джеррі» – порівняно з теперішніми дуже добрий мультик). І дитина могла годину просидіти спокійно не відриваючись від телевізора. Через певний час я помітила, що в півтора роки він, граючись з іграшками, на підсвідомому рівні повторює те, що бачив у цьому мультфільмі. Тобто: когось побити, когось відлупцювати. І я зрозуміла, що формується поведінкова модель, на яку я жодним чином не можу впливати. Тому що вона заходить до дитини через зоровий аналізатор, засвоюється мозком і працює вже як модель. Це те, чого словами не поясниш і що потім уже не викорениш. Тому я телевізор скасувала, він просто зник із нашого життя. Замість нього прийшли малювання, ліплення, фізична робота, вправи, читання» [7].
Значну частину сучасних мультфільмів, художніх фільмів знято за фантастичними темами. Отже, варто пам'ятати, що діти запозичують не лише стереотипи поведінки головних героїв, але й прагнуть відтворити вигадані ситуації. Спеціалісти, що працюють з дітьми, свідчать, що перегляд фільмів, де порушуються закони фізичного світу, чинять на них провокувальну дію: у дітей втрачається почуття самозбереження, починається викривлене сприйняття навколишньої дійсності. Вони наслідують кіногероїв, героїв комп’ютерних ігор, які можуть усе: стрибаючи, перелітати з даху на дах, не розбиватися при падінні, миттєво вставати після нищівного удару. На жаль, спроби буквально повторювати побачене трапляються нерідко й призводять до сумних наслідків. Відомо, що Україна за кількістю самогубств займає восьме місце у світі.
Дуже часто батьки не звертають увагу на те, що значна частина підлітків постійно проводить вільний час у чаті – засобі обміну повідомленнями в