Схід та Захід у контексті модернізації

 

РОЗДІЛ ІСОЦІОКУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ МОДЕРНІЗАЦІЇ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ

1.1.Модернізація як імператив розвитку сучасного суспільства

1.2.Напрями та проблеми модернізації в Україні: геополітичний контекст

РОЗДІЛ ІІСУПЕРЕЧНОСТІ ПО ЛІНІЇ «СХІД-ЗАХІД» У КОНТЕКСТІ МОДЕРНІЗАЦІЇ

2.1.Західна та східна ідентичність в процесі глобалізації

2.2.Україна між Заходом та Сходом: подолання розбіжностей

2.3.Європейська інтеграція і національна ідентичність: український контекст

 

 

Актуальність теми. На початку третього тисячоліття Світове співтовариство знову звертається до аксіологічного усвідомлення фундаментальних підвалин свого існування, пошуку глобальних об’єднуючих цінностей як відповіді на потреби нового – постіндустріально-інформаційного етапу цивілізаційного розвитку людства. У сучасній Україні надзвичайно актуальною є думка K. Клакхона, що криза нашої епохи – це криза цінностей, коли єдиною умовою побудови нових стабільних соціальних утворень є становлення нових, більш широких і більш складних відносин на основі цінностей, що не тільки є загальновизнаними і глибоко укоріненими в почуттях, але і мають також наукове обґрунтування.

Сьогодні перед Україною гостро постали три найважливіші завдання: необхідність інтеграції в європейську і світову спільноти з відповідним формуванням власної геостратегії і забезпечення своєї національної безпеки; формування єдиної політичної української нації, національної ідентичності; невідкладність проведення модернізації і набуття ознак сучасної держави, модерного соціального облаштування.

Основні завдання української модернізації лежать не тільки в економічній, техногенній сфері і полягають не лише в комп’ютеризації шкіл, в будівництві різних «біоагроекополісів» чи прискореному розвитку нанотехнологій. Головне призначення української модернізації – це створення сучасного суспільства, сучасних соціальних інститутів та інфраструктури, усвідомлення своєї «сучасності», формування громадянина-патріота з інноваційним світоглядом, мисленням, культурою. Результуюча мета модернізації – забезпечення конкурентоздатності України як держави і нації.

Метою нашої курсової роботи є дослідження ролі і місця модернового українського суспільства в контексті відносин «Схід-Захід».

Завдання, що витікають з поставленої мети, які було вирішено під час дослідження, полягають у наступному:

• розкрити сутність модернізації як імперативу розвитку сучасного суспільства;
• виокремити напрями та проблеми модернізації в Україні в геополітичному контексті;
• висвітити базові питання відносин між Заходом та Сходом в процесі глобалізації;
• проаналізувати особливості геополітичного позиціонування України між Сходом і Заходом в контексті євроінтеграції.

Об’єктом дослідження курсової роботи є модернізація в сучасному суспільстві.

Предметом дослідження є основні проблеми по лінії «Схід-Захід» у контексті модернізації українського суспільства.

Інформаційну базу дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних вчених з теми дослідження, а також підручники, монографії та статті в наукових фахових виданнях. 

Структура роботи зумовлена сформульованою метою і визначена послідовністю вирішення основних завдань дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, а також списку використаної літератури, який включає 15 найменувань видань.

 

 

 

В середині ХХ століття в умовах розпаду європейських колоніальних імперій і появи великої кількості «молодих націй» в Азії, Африці та Латинській Америці була сформована модернізаційна парадигма. В сучасній соціологічній літературі виділяють наступні фактори, що сприяли виникненню цієї теорії [12]:

• соціополітичний, пов’язаний з необхідністю вивчення «третього світу», представленого країнами колишніх колоній, маловідомого Заходу і маловивченого соціальними науками того часу, за виключенням етнографів;
• інформаційно-політичний, якій полягав у зборі інформації та розробці політичних рекомендацій для відповідних відомств США та їх союзників;
• ідеологічний, тобто створення теорії модернізації як альтернативи соціалізму;
• теоретичний, якій полягав у розробці нової оптимістичної парадигми історичного розвитку, на відмінну від тієї, що була популярна між двома світовими війнами – від концепції кризи та «занепаду» західного світу, представленими вченими О. Шпенглером, А. Тойнбі, П. Сорокіним, К. Ясперсом та ін. Всі ці концепції були далекі від оптимістичного погляду на історичний процес і заперечували існування прогресу як такого. Необхідна була альтернатива цьому, яка змогла б подолати соціальний песимізм, дати оптимістичне бачення на тільки в прагматичному, але й в загальнотеоретичному плані.

Існують різні інтерпретації поняття модернізації. П.Штомпка [13, с. 10] виділяє три значення цього поняття:

1. модернізація – синонім всіх прогресивних соціально-економічних змін, коли суспільство рухається уперед;
2. поняття «модернізація» тотожно поняттю «сучасність» і означає комплекс соціальних, політичних, економічних, культурних і інтелектуальних трансформацій, які відбувалися на Заході з XVI-го століття і досягли свого апогею в ХІХ – ХХ століттях. Сюди включаються процеси індустріалізації, урбанізації, раціоналізації, бюрократизації, домінуючого впливу капіталізму, розповсюдження індивідуалізму і мотивацій успіху, утвердження розуму та науки;
3. термін «модернізація» відноситься до відсталих або слаборозвинутих суспільств і описує їх зусилля, спрямовані на те, щоб «наздогнати» провідні, найбільш розвинуті країни, які існують з ними в одному історичному часі, в рамках єдиного глобального суспільства. Іншою мовою, у цьому випадку «модернізація» описує рух від периферії до центру сучасного суспільства.

В загальному вигляді модернізація визначається як перехід від традиційного суспільства до сучасного, яке, на думку В. Федотової, включає в себе передусім корінну відмінність від традиційного, тобто орієнтацію на інновації, переваження інновацій над традицією, світський характер соціального життя, поступовий (нециклічний) розвиток, відокремлену персональність, переважну орієнтацію на інструментальні цінності, індустріальний характер, масову освіту, активний дійовий психологічний склад тощо [12].

Досвід багатьох країн показує, що безболісний перехід до сучасного суспільства мало ймовірний.