Схід та Захід у контексті модернізації

Разом з тим можна виділити такі типи модернізації, як вестернізація без модернізації та модернізація без вестернізації, де модернізація відбувається на основі національних культурних цінностей (Єгипет, Філіппіни).

Поява різних варіантів модернізації свідчить про неможливість механічного відтворення досвіду розвинутих держав. Тут важливу роль відіграє внутрішній потенціал суспільства, що модернізується. Прикладом може слугувати успішний досвід модернізації Японії і «нових індустріальних країн», які змусили говорити про «модернізацію без вестернізації».

Після двадцяти шести років відносної незалежності, Україна все ще не має ефективної моделі розвитку. Саме тому сучасні науковці переймаються проблемою знаходження оптимальної програми реформ та модернізації нашого суспільства.

 

 

В умовах глобалізації, успішна модернізація України дає можливість інтегруватися у світовий політичний, економічний та інформаційний простір, не бути виштовхнутим за його межі і стати зайвим елементом у світовому масштабі. Проте, на думку В. Трачук, сліпе копіювання іноземних зразків модернізації суспільства загалом або його окремих сфер (як-от: «болонізація» системи вищої освіти та науки) здатні призвести до знекровлення України та позбавити її перспектив на майбутнє. З огляду на цю обставину спроби «наздогнати» західний світ є доволі сумнівними [11, с. 143].

Правлячий клас України ще недостатньо усвідомив цей факт, як і те, що модернізація за готовими західними зразками спрямована передусім на цілі західного світу і аж ніяк не на цілі загальнолюдського процвітання та благоденства, створення «колоніальних демократій», за яких масам населення надається сурогат демократії у вигляді розпусти, послабленого контролю з боку влади, доступні розваги, залишеність самим собі, система цінностей, яка позбавляє людей від зусиль над собою і моральних обмежень.

У той же час, слід зауважити, українська модель модернізації – це не класична модель 80-90-х років, а швидше неомодерністська модель, характерними рисами якої є [2]:

• ця модель не відстоює тільки світові зразки модернізації – досвід США, Великобританії, Німеччини, Франції, Японії, а комплексно використовує як класичні цілі модернізації – демократія, ринок, розумне державне регулювання законами, самодисципліна, соціальний захист, так і зразки модернізації Угорщини, Польщі, Росії, де враховуються історичні умови і постсоціалістична спадщина. Тобто, модернізація розглядається як комплексний проект, який формується на досвіді Заходу, Сходу і постсоціалістичних країн;
• ця модель не акцентує увагу на «унікальності України», на ізоляціонізмі, а орієнтується на участі в модернізації країни зовнішніх інвесторів зі Сходу та Заходу;
• українська модель модернізації є спробою модернізації за ініціативою «верхів», які діють на блоковій, а не однопартійній основі;
• в цій моделі відчувається технократизм, однолінійність проекту, слабке врахування інтересів регіонів;
• відсутність політико-культурного забезпечення проекту модернізації, щоб підготувати населення до позитивів і негативів модернізації в політико-правовій і етнокультурній сферах.

Потрібна модернізація для України – це конкретні реформи, що ведуть до якісних змін. Зараз в Україні існує реальний запит на масштабне впровадження інновацій. Свої дослідження соціологи мають проводити і розвивати шляхи їх вирішення з урахуванням основних потреб та вимог для суспільного блага. Нові соціальні ініціативи мають бути перенесені на практичний вимір, а поштовхом для цього повинні бути детальні описи загрози та можливі підходи до вирішення проблем, одні з яких наступні [10].

• Основа майбутньої особистості закладається в ранньому віці. Знання та вміння, набуті в дитинстві, впливають на подальший життєвий шлях людини, на можливості її гармонійного розвитку. Це реалізується доступом до здобуття якісної освіти. Зараз Україна зберігає достатньо високі показники в освітній сфері, але для удосконалення та покращення системи потрібно внести нові корективи у цю структуру та модернізувати її функціонування для конкурентоспроможності національної системи освіти.
• Бідність – одна з найбільш важливих соціальних проблем в Україні, яка пов’язана із економічними провалинами законодавства. Необхідно активізувати соціальну політику, спрямовану на забезпечення високих стандартів життя, підвищення ролі громадських інститутів, підтримку громадських ініціатив, орієнтованих на соціальний захист.
• Екологічна ситуація в Україні характеризується значним рівнем техногенного навантаження на навколишнє природне середовище. Для вирішення проблеми потрібна ефективна міжнародна співпраця та об’єднання зусиль місцевої влади, науки, промисловості.

Саме тому в наступному розділі нами докладно буде розглянуто перспективи інтеграції нашої країни по лінії «Схід-Захід» в контексті модернізації суспільства.

 

 

 

Сам факт ідентичності культури свідчить про те, що людина, перебуваючи в культурі, є тотожною культурному полю, культурному цілому, у якому вона, власне, стає людиною, у якому їй дається світ. Здається, що така конфігурація інтерпретації культур є найбільш сприятливою для опису глобалізаційних процесів, оскільки вона не зводить культуру до придатку економіки, ідеології.

Сучасний дослідних світ-системних глобалізаційних процесів І. Валлерстайн констатує, що світ як система, по-перше, засновується на світовій економіці, яка є капіталістичною та включає в себе всі інші країни; по-друге, існує багато держав, які розповсюджують свій вплив; по-третє, товарний взаємообмін, внутрішні й міждержавні відносини формуються як взаємовідносини капіталів і трудових ресурсів [4]. 

Такий підхід фіксує зміну пріоритетів від ідеального об’єкта інтерпретації актантів та акторів глобалізації (дух капіталізму, за М. Вебером, і дух