Схід та Захід у контексті модернізації

Привабливість європейських стандартів для нашого суспільства полягає не тільки у безвізовому режимі, розширенні зовнішнього ринку чи фінансових грантах, але й у соціокультурному просторі. Адже в Копенгагенських критеріях, які є обов’язковими для вступу в асоціацію, прописані і такі вимоги до правового стану держави як: гарантія безпеки, економічного та соціального розвитку, а також охорона свобод, прав та інтересів громадян. Не забудемо про політику захисту спільних цінностей, інтересів та незалежності країн Євросоюзу, відповідно до постанов Хартії Об’єднаних Націй. Європейські культурні здобутки активно інтегруються в інші культури, і є не менш значимими ніж економічно-політичні досягнення країн Західної Європи.

 

 

Якщо говорити про значення зовнішніх партнерів у здійсненні модернізації в Україні, то найбільша роль з огляду на географічні чинники, безперечно, належить Європейському Союзу, який є найближчим до нас серед гравців, що мають високий потенціал впливу на глобальні процеси та сформовані на основі порядків відкритого доступу.

Якщо дещо детальніше проаналізувати інший вимір «європейської привабливості» – насамперед той, що пов’язаний з ціннісними орієнтирами і дотриманням демократичних принципів, то варто сказати, що вони фактично ніколи, починаючи з початку 90-х років, не змінювалися і були достатньо прозорими і зрозумілими. Ось як висловився з цього приводу на круглому столі «Україна між Росією і Заходом» (який відбувся у Києві 19 червня 2000 р.) експерт Центру аналізу і планування МЗС Франції К. Бек: «Концептуально загальна Стратегія ЄС відносно України базується на аналізі, який визначає сприяння утвердженню верховенства закону і зміцнення демократії в якості бази для майбутніх відносин між Союзом та Україною. Політичне послання також зрозуміле: демократична Україна є стратегічним партнером, роль якого для Союзу зростає» [2, c.37].

І звісно, у цьому контексті зовнішній вплив з боку ЄС як активного гравця має для України все зростаюче, а іноді навіть вирішальне значення. Зменшення ж ролі такого європейського «зовнішнього чинника» має, як засвідчує практика розвитку ряду держав ЦСЄ, негативні наслідки. Ось що пише про брак активнішого впливу з боку ЄС на Болгарію, Румунію і Словаччину (країни що не так давно стали членами Євросоюзу) відома американська дослідниця Мілада Вахудова. Найважливіший результат той, що еліти Румунії, Болгарії та Словаччини досить довго «мали змогу «ганятися за двома зайцями» – домагатися членства як мети своєї зовнішньої політики» і водночас активно «практикувати етнічну нетерпимість та економічну корупцію у внутрішньополітичному житті». Причому неліберальні режими скористалися цією часовою прогалиною, підпорядкувавши свою зовнішню політику (вступ до ЄС) внутрішній (гонитві за рентами) [5, c.127 ].

Не забуваємо при цьому й особливу роль оновленої Польщі. Як зазначив сучасний російський дослідник А.С. Беспалов стосовно особливої ролі Польщі у ЦСЄ, саме вона є єдиною країною регіону, де в період посткомуністичної трансформації відбувалася активна дискусія про вибудовування політики країни стосовно колишніх радянських республік, в тому числі, Росії. Для сучасної польської «східної» політики характерно, насамперед, бачення Польщі як держави, здатної бути «регіональним актором, який виступає із власними ініціативами щодо сусідів або таким, що сприяє комунікації між країнами колишнього СРСР і Заходом» [3, c.4]. Таким є бачення ролі Польщі на початку ХХІ ст. в якості посередника між Сходом і Заходом.

Інтеграція в європейський простір – це не лише фізичне приєднання до тих чи інших європейських чи атлантичних структур, а насамперед творення всередині країни сучасних інституцій, які забезпечуватимуть конкурентоздатність економіки, технологій, предметно-політичних, освітньо-культурних практик. Найважливішою якістю сучасних держав є їх здатність до інноваційного розвитку, яка, у свою чергу, залежить від характеру політичної, економічної, соціальної і ціннісних систем суспільства на його постіндустріальній стадії.

Очевидно, що інтеграція України в європейські структури – це не стільки засвоєння зовнішніх форм європейського життя, часом розкладкових і минущих, скільки вічної культурної та інтелектуальної спадщини, духу творчості, громадянської постави і всього того, що зветься «громадянським суспільством».

Важливим чинником формування європейської ідентичності в Україні є належне пошанування й осмислення власної філософської та політичної думки, як і самої вітчизняної історії. Треба осягнути «європейськість» української ідеї та рухатися до привнесення «українськості» в ідею європейську. Європеїзація України має відбуватися одночасно із українізацією Європи. Оскільки Європа протягом тисячоліть перебуває в пошуку власного духовного обличчя, український народ повинен також виразно задекларувати свій внесок у розвиток загальної європейської ідеї, одначе для цього маємо органічно відчути її своєю [1, с. 357-358].

Шануючи власну історичну та духовну сутність, відкриваючи для себе, що вона нерозривно пов’язана з європейськістю, плекана з її джерел, та й сама була її джерелом, українці неодмінно прийдуть до осмислення власної української Європи, яка зможе і неодмінно долучиться до Європи польської, французької, німецької, італійської, чеської, естонської. 

 

 

В наш час термін «модернізація» є досить популярним, але дещо відсутнє цілісне бачення цього процесу. Модернізація – це комплексний процес реформування існуючих та створення нових політичних, правових, економічних та суспільних інституцій. В силу радянських традицій під модернізацією розуміють її вузьке значення — переважно науково-технічний прогрес, але потрібно вийти за ці рамки і розглядати динамічний ріст економіки, інституційних реформ, реорганізовані зміни в політиці.

Модернізація як головний чинник трансформації капіталістичних, а згодом і пострадянських систем сучасного суспільства також є складною реальністю, що потребує ви значення всіх суб’єктів та об’єктів процесів, які презентують соціокультурну реальність як тотальність. Саме соціокультурна реальність глобалізації свідчить насамперед про ідентичність всіх учасників процесу як продуцентів і реципієнтів акту глобалізації.

На сьогоднішній день гостро постає питання визначення зовнішньої орієнтації України, де вектор діяльності балансує між Сходом та Заходом. В Україні ведеться боротьба, як на загальнодержавному рівні, так і в свідомості її громадян, щодо майбутньої долі суспільства.

Специфіка становища України в сучасній системі міжнародних відносин та цивілізаційних взаємозв’язків давно стала темою гострих дискусій українських політиків і науковців, а в останні півтора-два десятиліття – предметом спорадичної полеміки в зарубіжній пресі та спеціалізованих наукових виданнях. Невдалі спроби форсування модернізаційних процесів у 90-х роках ставить перед Україною завдання пошуку власного шляху модернізації в руслі світового розвитку, вишукуючи і реалізуючи свої потенційні переваги, займаючи провідні позиції в тих сферах діяльності, де для цього є умови. Такій підхід забезпечить їй економічну незалежність і подолання розриву з економічно розвинутими країнами на основі принципу «обігнати, не доганяючи».

Географічне розташування України між двома потужними інтеграційними проектами зумовлює необхідність співпраці з ними обома, підвищення ролі нашої держави як посередника між ними. Водночас прискорена інтеграція в ЄС можлива лише після, а не до кардинальних реформ у самій Україні. При цьому надмірний акцент на досягненні формальних критеріїв, необхідних для членства в ЄС, у реальності може стати не локомотивом, а гальмом модернізації.

 

 

1. Андрійчук О. Україна – Європа: тести на сумісність. – К.: Смолоскип, 2007. – 378 с.
2. Бек К. Взаємовідносини в «трикутнику» Захід – Україна – Росія / Крістіан Бек // Україна між Росією і Заходом. Стратегія на початок ХХІ століття / Матеріали круглого столу, 19 червня 2000 р.– К.: Ін-т міжнародних відносин КДУ, 2000. – С.39-43.
3. Беспалов А. С.Традиции геополитического мышления в современной восточной политике Польши / Антон Сергеевич Беспалов / автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 – политические проблемы международных отношений и глобального развития. – М., 2008. – 27 с.
4. Валлерстайн И. Миро-системный анализ / И. Валлерстайн // Время мира: альманах современных исследований по теоретической истории, макросоциологии, геополитике, анализу мировых систем и цивилизаций / под ред. Н. Розова. – Новосибирск, 1998. – Вып. 1. – С. 105–123.
5. Вахудова А.М. Нерозділена Європа: демократія, важелі впливу та інтеграція після комунізму / Анна Мілада Вахудова. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська» академія, 2009. – 379 с.
6. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер. – М. : Прогресс, 1990. – 804 с.
7. Громадянське суспільство України: сучасний стан і перспективи впровадження європейських стандартів взаємодії з державою : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. (12 грудня 2013 р., м. Київ) / упоряд. В. М. Яблонський, О. А. Корнієвський, П. Ф. Вознюк; за заг. ред. О. А. Корнієвського. – К. : НІСД, 2014. – 192 с. – (Сер. « Громадянське суспільство», вип. 1).
8. Зомбарт В. Собрание сочинений : в 3 т. / В. Зомбарт. – СПб. : Владимир Даль, Т. 2: Торгаши и герои. Раздумья патриота. – 2005. – 654 с.
9. Наумова Н.Ф. Рецидивирующая модернизация России: беда, вина или ресурс человечества? – М., 1999. – 135 с.
10. Офіційний сайт Міністерства соціальної політики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.mlsp.gov.ua/labour/control/uk/index
11. Трачук В. Політична еліта та політична модернізація / В. Трачук // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: зб. наук. праць. – Л.: «Львівська політехніка», 2008. – № 20. – С. 139-144.
12. Федотова В.Г. Типология модернизаций и способов их изучения // Вопросы философии. – № 4. – 2000. – С. 10-13.
13. Штомпка П. Социология социальных изменений. – М.: Аспект Пресс, 1996. – 184 с.
14. Kluckhohn С., Universal Values and Antropological Relativism / Сlyde Kluckhohn // Modern Education and Human Values. – Pittsburg, 1952. – V. 4.
15. Pinatel J.-B. L’ Ukraine en crise, un pays clé pour la construction de l’Eurasie / J.-B. Pinatel [Ressource électronique]. – Régime d’accès: http://www.geopolitique-geostrategie.fr/lukraine-en-crise-un-pays-cle-po...