Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Соціальна структура суспільства

Предмет: 
Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
18
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Тема 3.Соціальна структура суспільства
 
3.1.Сутність соціальної структури суспільства та її складові елементи
3.2.Сучасні концепції соціально-класової структури
3.3.Тенденції розвитку соціальної структури суспільства
 
3.1.Сутність соціальної структури суспільства та її складові елементи
 
Під соціальною структурою суспільства розуміють всю сукупність існуючих в даній країні стійких спільностей людей, а також взаємозв’язки і взаємовідносини між ними.
Основними елементами соціальної структури суспільства є:
  • класи та соціальні верстви (страти) ;
  • соціально-етнічні спільності (нації, народності, національні та етнічні групи);
  • соціально-демографічні спільності (групи людей за віком, статтю, сімейним станом);
  • професійно-кваліфікаційні спільності (за родом занять в тій чи іншій галузі і професії) ;
  • соціально-територіальні спільності (населення міста, села, регіону).
Таким чином, соціальна структура суспільства в свою чергу складається із ряду структур: соціально-класової, соціально-етнічної, соціально-демографічної, професійно-кваліфікаційної, соціально-територіальної.
 
3.2.Сучасні концепції соціально-класової структури суспільства
 
Є різні теорії щодо характеру соціальної структури суспільства. З-посеред них:
  • соціальної стратифікації;
  • класів;
  • еліти;
  • середнього класу;
  • соціальної мобільності.
Теорія соціальної стратифікації.
Саме поняття “стратифікація” запозичене із природничих наук: від лат. stratum–пласт, шар, а faciо–робити. В соціології під соціальною стратифікацією розуміють “водночас процес і результат соціального розшарування елементів соціальної структури. ” (1, 606). Як процес, це– відтворення нерівного доступу індивідів та їх об’єднань до дефіцитних благ і ресурсів. Як результат–це ієрархічне, вертикальне розміщення членів суспільства відповідно до міри володіння й розпорядження певними благами. Множина індивідів, для яких така міра є спільною чи близькою за значенням, утворює соціальний прошарок (соціальну верству). Слід особливо підкреслити, що соціальна стратифікація це не просто різне становище в суспільстві різних індивідів, сімей чи навіть верств, але саме нерівне їх становище.
Різні вчені і школи по-різному пояснюють виникнення соціальної нерівності. В англійському словнику із суспільних наук зокрема сказано, що : “Стратифікація – це процес, в результаті якого сім’ї і індивіди виявляються нерівними один одному і групуються в ієрархічно розміщені страти з різним престижем, власністю і владою”. (2, 25).
Основи теорії стратифікації закладені Максом Вебером, який розглядав соціальну структуру суспільства як багатомірну систему, де поруч з класами і їх відносинами власності важливе місце належить статусним і владним групам. Соціальний статус означає становище особи, яка займає його в суспільстві відповідно до віку, статі, походження професії, сімейного становища. Соціальний статус пов’язаний з престижем, тобто оцінкою індивіда в суспільстві.
У конфліктологічній теорії Р. Дарендорфа вирішальним критерієм у стратифікації визначається розподіл влади в суспільстві, яким забезпечується доступність матеріальних благ і символічних ресурсів у вигляді шани, честі й слави.
Функціональна теорія, що представлена американськими соціологами Т. Парсонсом, Р. Мертоном, К. Девісом, У. Муром та ін., причиною соціальної стратифікації вважає розподіл функцій в суспільстві. Згідно цієї теорії тим, хто виконує найважливіші функції, а також функції, що потребують для свого виконання ґрунтовної підготовки, компетентності, суспільство забезпечує доступ до тих благ, які в даний час і в даному суспільстві дефіцитні.
Е. Гідденс, англійський соціолог, крім критеріїв багатства, власності й доступу до матеріальних благ та продукції культури, називає і такий критерій поділу на страти як статева належність. Жінки, вважає він, завжди мали нижчий соціальний статус.
Отже, теорія соціальної стратифікації допомагає побачити в повному обсязі ту соціальну нерівність, що існує між індивідами і групами суспільства, а також виявити різноманітні ознаки, що лежать в основі цієї соціальної ієрархії.
Теорія класів. Слід зауважити, що багато соціологів, як в минулому, так і тепер, серед всіх соціальних верств і груп соціальної структури найбільшого значення надають саме класам. Звичайно, зміни в суспільному житті в багатьох розвинутих країнах світу в епоху пізнього модерну, а також реформації посткомуністичних держав поставили на порядок денний питання актуальності суспільної ролі класів. Тому одні вчені поспішили обмежити соціальний простір впливом лише соціальних страт, а інші–основними соціальними акторами визнали тільки еліту.
Перехід від заідеологізованої в радянські часи теорії класів до виключно теорії стратифікації пояснюється різними причинами.
Перший аргумент пов’язаний з пострадянською трансформацією соціальної структури. Вона стає більш фрагментарною, багатоверствовою. Така фрагментарність, або поділ на різні групи, відбувається навіть в межах великих класів, зокрема, робітничого, селянського, а також серед такої соціальної групи, як інтелігенція.
Другий аргумент. Теорія про “смерть класу” розповсюджується і на Заході. (3, 7). Соціологічні дослідження фіксують відносне падіння значення класової ідентифікації на тлі розходження секторів споживання, культури і т. ін. в сучасному світі.
Третій аргумент. В радянській теорії не було повної науково-розробленої класової теорії, хоча був зроблений значний внесок у вивчення соціально-професійних груп (теорії О. Шкаратана, Т. Заславської, Р. Ривкіної, Ю. Арутюняна, Л. Гордона та ін.). Радянське суспільствознавство користувалось значною мірою заідеологізованою, вихолощеною версією марксизму. Водночас, у сучасній західній соціології процеси класоутворення вивчені досить ґрунтовно. Ці твердження про “кінець класу” підштовхнули дослідників до перевірки даної тези. Упродовж 80-90-х років групами вчених Г. Маршалла, М. Хоута, Дж. Голдторна, Е. Райта, Дж. Еванса та ін. було переконливо показано, що кристалізація класової свідомості в індустріальних країнах залишається високою. А це означає, що класи продовжують бути провідними “акторами” соціальних процесів у сучасних суспільствах. Таким чином, відбувся не “занепад класу”, а сталися зміни змісту соціальних класів та
Фото Капча