Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Соціально-правовий захист інвалідів по зору

Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
17
Мова: 
Українська
Оцінка: 

року № 1228/2007 «Про додаткові невідкладні заходи щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями», на превеликий жаль, в сучасних умовах векторної спрямованості розвитку держави до об’єднаної Європи соціально-економічне та правове становище інвалідів по зору в Україні залишається незадовільним і потребує якнайшвидшого врегулювання.

Основними чинниками незадовільного становища інвалідів з вадами зору в Україні слід вважати:
1. Стереотипне упереджене суспільне ставлення до людей з інвалідністю, що перешкоджає гармонійній інтеграції осіб з глибокими вадами зору у суспільне життя.
2. Невиконання чи неналежне виконання чиновниками різного рівня вимог діючого законодавства, яке регулює правовий та соціальний захист інвалідів.
3. Ігнорування державою реальних проблем інвалідів з вадами зору через недиференційоване узагальнення, певне змішування потреб інвалідів різних нозологій і, як наслідок, неналежне правове врегулювання та соціальний захист інвалідів по зору.
В Україні відсутня система обліку дітей з вадами зору. Не ведеться системна просвітительська робота з батьками щодо охорони зору дітей. З батьками, які вже знають про проблеми зору своїх дітей, не ведеться жодної системної роботи: вони не поінформовані ні про медичні, ні про педагогічні аспекти допомоги дітям з вадами зору. Спеціалізованих дошкільних закладів вкрай недостатньо, а до виховання таких дітей у звичайних дитсадках суспільство взагалі не готове. В результаті, діти з вадами зору нерідко залишаються поза системою соціальної підготовки до школи, з раннього дитинства відчуваючи на собі різні прояви дискримінації.
Існує ряд проблем одержання особами з глибокими вадами зору якісної середньої освіти та рівного і безперешкодного доступу до середньо-спеціальної та вищої освіти.
Хоча п. 5 Указу Президента України від 18 грудня 2007 року № 1228/2007 «Про додаткові невідкладні заходи щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями» регламентує видання достатньої кількості спеціальних підручників, наочно-дидактичних матеріалів для дітей-інвалідів та дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку, специфічні освітні потреби дітей з глибокими порушеннями зору вимагають розробки й залучення додаткових заходів. Адже на сьогодні складається доволі невтішна ситуація: за останні роки у країні взагалі не видаються підручники збільшеним плоским шрифтом (для слабозорих), а підручники шрифтом Брайля друкуються лише з розрахунку на учнів спецшкіл, проте, окрім обов'язкових підручників, інша дитяча література шрифтом Брайля також не видається. Спеціалізовані наочні посібники для сліпих дітей сьогодні також не закуповуються. Через ці та інші вагомі причини для дітей з глибокими вадами зору інклюзивна освіта виявляється недоступною навіть теоретично.
У школах для сліпих дітей створюються комп'ютерні класи, обладнані спеціальними тифлокомплексами, але річ у тім, що вони використовуються хіба що на уроках інформатики, і сліпі діти, на відміну від своїх зрячих однолітків, не можуть вільно оволодівати комп'ютером, практично позбавлені можливості вирішувати певні навчальні завдання, одержувати необхідну інформацію, спілкуватися. А широке застосування спеціальних адаптивних технічних засобів у навчально-виховному і корекційному процесі шкіл-інтернатів для дітей з глибокими порушеннями зору зумовлене передусім необхідністю компенсування відсутності зору технічними засобами реабілітації, що є вагомою передумовою успішної подальшої інтеграції осіб з вадами зору як повноцінних членів суспільства, що здатні приносити користь.
До того ж, відсутні методики використання комп'ютерних технологій для сліпих у навчальному процесі в цілому. Cпостерігається недостатня підготовленість вчителів та вихователів спеціальних навчальних закладів до впровадження і використання адаптивних інформаційних технологій. Через це комп'ютерна епоха, незважаючи на революційні зрушення у засобах доступу до інформації, дедалі збільшує прірву в умовах освіти зрячих і сліпих дітей.
Яскравим прикладом дискримінації молоді з вадами зору стало введення системи незалежного тестування абітурієнтів без створення належних умов для осіб з глибокими вадами зору. Хоча запровадження продуманої системи зовнішнього незалежного оцінювання якості знань, за умови створення належних і доступних умов тестування осіб з глибокими вадами зору, може стати важливим чинником у здобутті якісної освіти та забезпеченні суспільної конкурентоздатності інвалідів по зору.
У більшості вищих навчальних закладів України досі не створено належних умов для навчання та успішної інтеграції студентів з вадами зору, не проводиться належна просвітительська робота з педагогічними колективами ВНЗ щодо освітніх потреб та умов навчання інвалідів по зору. Крім того, не достатньо виконуються вимоги нормативно-правових актів щодо обов’язкового викладання у педагогічних навчальних закладах дисципліни «Основи корекційної педагогіки», а також не врегулювано питання введення зазначеного навчального курсу у ВНЗ, де здійснюється підготовка фахівців, які можуть викладати у середніх та вищих навчальних закладах. Тому про рівний доступ інвалідів з вадами зору до якісної вищої освіти не може бути й мови.
Хоча формально держава вживає заходів для стимулювання використання праці інвалідів, ці заходи є вкрай неефективними. Законодавство не диференціює, інвалідів якої групи бере на роботу роботодавець. Як наслідок, три чверті працевлаштованих інвалідів є інвалідами третьої групи, 24 відсотка – інвалідами другої групи і лише трохи більше одного відсотка – інвалідами першої групи. Сліпі ж і слабозорі є здебільшого інвалідами першої або другої групи. Зрозуміло, що для працевлаштування більш важких категорій інвалідів роботодавець повинен здійснити більше додаткових заходів, а йому це економічно невигідно. Натомість, законодавче встановлення оптимальної градації кількості працевлаштованих осіб з обмеженими фізичними можливостями залежно від групи інвалідності дозволить ефективно врегулювати ситуацію. Безумовно, відлякує потенційних роботодавців і складна та недостатньо
Фото Капча