Соціально-правовий захист інвалідів по зору

Особливо наочною є ця проблема під час виборів, коли сліпий повинен самостійно здійснити волевиявлення і при цьому зробити це у таємному режимі. Громадські організації інвалідів по зору неодноразово підкреслювали цю проблему і пропонували внести зміни до виборчого законодавства, передбачивши для сліпих інститут довіреної особи, але відповідні пропозиції не були враховані.

У суді виникають ті самі проблеми написання заяви, вчинення підпису, ознайомлення з документами зі справи. Сам сліпий прочитати справу не в змозі, але й сторонні люди до цього не допускаються. Коли ж сліпі намагаються фіксувати те, що відбувається у судовому засіданні, з допомогою диктофону, їм, як правило, у цьому відмовляють або й вилучають засоби аудіозапису.

Таким чином, в сучасній Україні існує система всебічної дискримінації громадян за ознакою відсутності зору. Законодавство не забезпечує рівності таких громадян у реалізації їхніх конституційних прав. Воно також не передбачає шляхів захисту сліпими своїх прав у разі їх порушення. Громадські організації інвалідів по зору не мають правових важелів для захисту законних інтересів своїх членів.

На думку численних представників громадських організацій інвалідів по зору, ситуація в Україні може бути змінена на краще лише за умови комплексного вдосконалення законодавства, що регулює права інвалідів, із залученням міжнародного досвіду, та обов’язкового консультування з відповідними громадськими організаціями.

Вирішальними принципами такого вдосконалення мають бути:

кодифікація прав інвалідів в Україні із встановленням відповідальності за порушення цих прав;

диференціація норм законодавства стосовно інвалідів з різними специфічними потребами та з різним ступенем втрати здоров'я;

створення спеціального законодавства, що забезпечує рівноправ'я сліпих у тих випадках, коли саме відсутність зору стає джерелом дискримінації громадянина;

обов'язковість врахування потреб інвалідів при прийнятті нових законодавчих актів;

превалювання права громадських організацій інвалідів на безпосередню участь у розробці відповідних законодавчих актів та обов'язковість їх громадської експертизи.

 

 

Система реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів забезпечує своєчасність, комплексність і неперервність медичної, психолого-педагогічної, фізичної, професійної, трудової, фізкультурно-спортивної, соціальної реабілітації, досягнення інвалідами, дітьми-інвалідами оптимального фізичного, інтелектуального, психічного і соціального рівня життєдіяльності.

Систему реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів складають:

органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють державне управління системою реабілітації інвалідів;

реабілітаційні установи для інвалідів, дітей-інвалідів незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

будинки дитини – дошкільні навчальні заклади для дітей з вадами фізичного та/або розумового розвитку віком до чотирьох років незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

спеціальні та санаторні дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) компенсуючого типу для дітей віком від двох до семи (восьми) років, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації, незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) комбінованого типу для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років, у складі яких можуть бути групи загального розвитку, компенсуючого типу, сімейні, прогулянкові, в яких забезпечується дошкільна освіта з урахуванням стану здоров'я дітей, їх розумового, психологічного, фізичного розвитку, незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

дошкільні навчальні заклади (центри розвитку дитини) системи освіти, в яких забезпечуються фізичний, розумовий і психологічний розвиток, корекція психологічного і фізичного розвитку, оздоровлення дітей, які відвідують інші навчальні заклади чи виховуються вдома;

спеціальні загальноосвітні школи (школи-інтернати) – загальноосвітні навчальні заклади системи освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку;

загальноосвітні санаторні школи (школи-інтернати) – загальноосвітні навчальні заклади I-III ступенів з відповідним профілем системи освіти для дітей, які потребують тривалого лікування;

навчальні заклади системи органів праці та соціального захисту населення;

установи соціального обслуговування інвалідів, дітей-інвалідів незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

санаторно-курортні установи системи органів праці та соціального захисту населення;

протезно-ортопедичні підприємства незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

установи культури, санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів;

академічні та галузеві науково-дослідні, науково-методичні установи, які беруть участь у здійсненні державної політики у сфері реабілітації інвалідів.

Інваліди, діти-інваліди з важкими формами інвалідності, які потребують спеціальних умов для одержання професійної освіти, за своїм бажанням можуть навчатися у спеціальних навчальних закладах чи в навчальних закладах загального типу, де створюються відповідні умови згідно з державними соціальними нормативами, та у разі необхідності – за навчальними програмами, адаптованими для навчання осіб, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку.

У разі неможливості здійснювати професійну освіту інвалідів, дітей-інвалідів у загальних і спеціальних навчальних закладах їх навчання організовується (за їх згодою або за згодою їх законних представників) вдома за індивідуальними навчальними планами, якщо ця форма допускається змістом професійного навчання за визначеною спеціальністю.

Професійна підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, може здійснюватися державною службою зайнятості і підприємствами, установами, закладами, з якими державною службою зайнятості укладені договори.

Професійна реабілітація інвалідів, дітей-інвалідів здійснюється відповідно до індивідуальних програм реабілітації інвалідів та в разі необхідності супроводжується медичним спостереженням за ними.

Зокрема, центр професійної реабілітації інвалідів (Центр) є закладом системи органів праці та соціального захисту населення, метою діяльності якого є здійснення заходів, спрямованих на підготовку особи з інвалідністю до професійної діяльності, відновлення чи здобуття професійної працездатності шляхом адаптації, реадаптації, навчання, перенавчання для подальшого ефективного працевлаш-ування з урахуванням стану її здоров'я, особистих схильностей та побажань.

Центр утворюється у формі державних та комунальних спеціалізованих підприємств, установ та закладів, які не мають на меті отримання прибутку, для тимчасового перебування осіб зі стійким розладом функцій організму (повнолітніх інвалідів), які мають відповідні медичні показання і потребують спеціальних умов для одержання системи професійних (в частині соціальних, психологічних, медичних) заходів реабілітації, зокрема професійний відбір, професійну орієнтацію, професійну підготовку, перепідготовку, перекваліфікацію, раціональне працевлаштування, професійно-виробничу адаптацію з метою інтеграції цих осіб в суспільство.

Завдання та основні напрями діяльності Центру:

проведення професійної орієнтації, професійної підготовки, перепідго-товки та підвищення кваліфікації інвалідів;

організацію професійної реабілітації із здійсненням медичного супроводу, яким передбачено надання конкретних видів і форм соціальної допомоги, а також послуг психологічного характеру, що забезпечить успішну адаптацію інваліда до праці;

організацію комплексної психотерапії та психокорекції, заснованих на передових досягненнях сучасної психології, фізіології та медицини;

оцінку результатів професійної реабілітації інвалідів за освітніми, соціальними, психологічними і медичними критеріями та показниками;

надання рекомендацій для подальшої професійної реабілітації інвалідів;

здійснення заходів щодо сприяння в ефективному працевлаштуванні інвалідів відповідно до набутої професії після закінчення навчання;

надання інформаційно-консультативних послуг інвалідам, громадським організаціям, підприємствам, установам з питань професійної реабілітації інвалідів;

створення матеріально-технічної бази для професійного навчання та реалізації комплексу заходів його соціального, психологічного та медичного супроводу;

безпечні умови реабілітаційної діяльності;

здійснення взаємозв'язків з аналогічними вітчизняними та закордонними центрами, освітніми, науковими, виробничими установами та організаціями з питань професійної реабілітації інвалідів.

 

 

Закон України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” / Відомості Верховної Ради (ВВР), 2006, № 11.

Законодавче забезпечення соціальної роботи з молоддю: зб. документів / упор. Палєнков А. А. – К. : Юрінком-Інтер, 2003.

Про становище інвалідів в Україні та основи державної політики щодо вирішення проблем громадян з особливими потребами: Держ. доп. – К. : Соцінформ, 2002 – 160 с.

Збірник нормативно-правових актів України щодо діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів. – К. : Всеукр. громад. -політ, об'єднання «Національна Асамблея інвалідів України», 2005. – Вип. 3. – 248 с.

Тюптя Л. Т., Іванова І. Б. Соціальна робота (теорія і практика) : навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів. – К. : Знання, 2008. – 574 с.

Юшко В. О., Сапалій А. Г. Коментарі щодо змін законодавства України із соціального забезпечення населення // Юрист. – № 2. – 2006.