Соціологічні ідеї Еміля Дюркгейма

Предмет:

Тип роботи:

Реферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

певних суспільних груп задовольняти свої бажання. Вона чинить тиск на певні особистості в суспільстві, змушуючи їх вести себе не конформістськи, а протиправно. p> Вищою метою західної цивілізації є досягнення матеріального благополуччя, добробуту. Люди без грошей деградують. Цивілізація в західному індустріальному суспільстві штовхає всіх індивідуумів до того, щоб йти до можливо більшій благополуччю. У той же час існує егалітарна, вирівнююча ідеологія, що змушує людей думати, що кожен член суспільства має однакові шанси домагатися благополуччя. Однак ніхто не очікує, що всі люди досягнуть цієї мети, хоча кожен сподівається хоча б наблизитися до неї, в іншому випадку його вважатимуть ледарем і позбавленим честолюбства [3, с. – 55-56].

2.2 ''Самогубство'' – найвидатніша робота Дюркгейма

З ціллю спростування теорій, згідно з якими самогубство пояснювалося кліматичним, географічними, біологічними, сезонними, психологічними і психопатологічними факторами, Дюркгейм здійснює збір і аналіз статистичних даних, характеризуючи динаміку самогубств в різноманітних європейських країнах. Він вважав, що соціологія здатна пояснити різницю в кількості самогубств, котрі були вчинені в різних європейських країнах. В якості альтернативного пояснення Дюркгейм висунув припущення, що самогубство – соціальний факт – продукт тих значень, очікувань і погоджень, котрі виникають в результаті спілкування людей одне з одним.

Дюркгейм виділив наступні типи самогубств, обумовлених різноманітною силою впливу соціальних норм на індивіда:

• Егоїстичне самогубство – навмисний розрив людиною своїх соціальних зв'язків.

• Альтруїстичне самогубство – виникає внаслідок абсолютної інтеграції індивіда у соціальне середовище. Наприклад, капітан, котрий згідно кодексу честі, у випадку аварії на кораблі повинен потонути разом із кораблем.

• Аномічне самогубство – самогубство, пов'язане з втратою цінності системи в суспільстві; коли в суспільстві старі соціальні норми вже не працюють, а нові – ще не сформувалися. Цей стан Дюркгейм назвав соціальною аномією.

• Фаталістичне самогубство – виникає в наслідок надмірного контролю суспільства над індивідом, «надмірною суспільною регламентацією».

Серед протестантів самогубці трапляються частіше, чим серед католиків; не жонаті та незаміжні жінки частіше закінчують життя самогубством, чим ті, що знаходяться у шлюбі; серед військових самогубств більше, чим серед цивільного населення; в мирний час кількість самогубств більше, ніж під час війни і революції; в періоди економічного процвітання і спаду самогубства трапляються частіше, ніж в періоди економічної стабільності; самогубств більше в містах, ніж у сільській місцевості. На основі отриманих результатів Дюркгейм дійшов висновку, що типовою причиною самогубств в сучасному суспільстві служить послаблення соціальних зв'язків, індивідуальна ізоляція. Чим вище рівень інтеграції соціальної групи, тим нижче рівень самогубств. «Самогубство», на відміну від всіх інших робіт автора, ґрунтувалися на аналізі конкретного статистичного матеріалу. Таким чином, Дюркгейм став основоположником прикладної соціології і сприяв розвитку в соціологічній науці кількісного аналізу. В роботі було запропоновано термін «аномія» для визначення одного з найважливіших факторів, сприяючих росту кількості самогубств. Аномія – це стан, виникаючий в наслідок руйнування системи суспільних норм і цінностей [4, c – 508].

РОЗДІЛ ІІІ. Головні соціологічні погляди та ідеї Е Дюркгейма та їх втілення у його роботах

3.1 Теорія аномії за Е. Дюркгеймом

Аномія – це стан беззаконня, відсутність правових норм. Фундамент для теорії аномії, що використовується при поясненні причин злочинності, заклав Еміль Дюркгейм. Він вважав, що якщо ліквідується злочинність, припиняється і прогрес. Злочинність – це плата за соціальні зміни. У тій же мірі, в якій геній повинен мати можливість до самовдосконалення, злочинець повинен мати шанс на злочин. Суспільство без злочинності немислимо. Якби перестало відбуватися все те, що зараз зветься злочинним, в категорію злочинності довелося, б зарахувати якісь новий вигляд поведінки. Бо злочинність неминуча, незнищенна. І причина цього не в тому, що люди слабкі і злі, а в тому, що в суспільстві існує нескінченна безліч самих різних видів поведінки.

Солідарність у людському суспільстві досягається тільки тоді, коли проти цього розмаїття у поведінці використовують конформістський пресинг. Цей пресинг забезпечують покарання. Злочинність-це фактор суспільного здоров'я, в суспільстві без злочинності тиск колективної свідомості був би настільки сильним і жорстким, що ніхто не зміг би йому протистояти. У цьому разі злочинність була б, звичайно, знищена. Але разом з нею зникла б і будь-яка можливість прогресивного соціального розвитку. І якщо оригінальність ідеаліста, чиї мрії випереджають свій повік, самовиражається, то повинна знайти своє вираження і «оригінальність» злочинця, який неабияк відстає від свого століття. Злочинець – це не якесь нездатне до соціалізації істота, що не паразит, не чужа елемент, що не пристосувався до суспільства, а фактор, що грає в житті суспільства певну роль

[5, c – 115-116].

За Дюркгейма, злочинність буває незначною в суспільстві, де людської солідарності та соціальної згуртованості достатньо. У результаті соціальних змін, які можуть йти як у бік економічного краху, так і в напрямку розквіту, створюються сприятливі умови для поділу праці та більшої різноманітності Життя, а інтегруючі, сили послаблюються. Суспільство розпадається і розколюється. Окремі його частинки ізолюються. Коли єдність соціуму руйнується, а ізольованість його елементів збільшується, соціально відхиляється поводження і злочинність зростають. Товариство опиняється в стані аномії. Дане положення Дюркгейм аргументує наступним чином. Французьке суспільство в останні 100 років умисно