Спілкування як інструмент професійної діяльності

розмовляйте середнім за силою голосом.

Службова розмова складається з таких етапів:

• момент налагодження контакту;
• викладення сутності справи (повідомлення мети дзвінка, підхід до питання, обговорення повідомленої інформації) ;
• закінчення розмови.

Будь-яку телефонну розмову починаємо коротким виявленням ввічливості: Добрий день (ранок, вечір)! Доброго (ранку, вечора)! Якщо телефонуєте у справі, то потрібно назвати не лише прізвище, ім'я та по батькові, а й посаду, що її ви обіймаєте. Якщо той, хто телефонує, забув назвати себе, співрозмовник має право запитати: Вибачте, з ким я розмовляю? У відповідь ви не повинні обурюватися чи одразу класти слухавку – згідно з правилами етикету вам слід відрекомендуватися; на анонімний дзвінок можна не відповідати й одразу покласти слухавку. Якщо до телефону підійшов не той, хто вам потрібен, ви повинні перепросити і звернутися з проханням покликати потрібну вам людину: Добрий день. Перепрошую за турботу, чи не могли б ви запросити до телефону Івана Петровича (пана Петренка) ; Дуже прошу, попросіть до телефону Ольгу Власівну (пані Ольгу, пані Романчук) ; Будь ласка, покличте до телефону... Зазвичай відповідають так: Добрий день. Зачекайте, будь ласка, хвилиночку, я зараз передам їй слухавку;... Прошу зачекати;... Будь ласка, зачекайте.... На жаль (шкода, вибачте), Іван Петрович вийшов, повернеться о 14 годині. Можливо, ви хотіли б йому щось передати. Є його заступник, можливо, він зміг би допомогти вам. Коли до телефону підійде потрібна вам людина, неодмінно слід знову привітатись і назвати себе.

Нетактовно давати абонентові неправильну інформацію, розмовляти грубо, якщо він помилився номером телефона. Буде люб'язно з вашого боку, коли допоможете абонентові з'ясувати причину невдачі. Своєю чергою, якщо ви зателефонували не за потрібним вам номером, маєте обов'язково перепросити за завдані турботи. Намагайтеся завжди бути ввічливим, адже ваша тактовність – це насамперед повага до самого себе. Ввічливість має стати духовною потребою кожної людини. Після встановлення зв'язку намагайтеся викладати інформацію чітко, стисло та по суті. Саме така розмова характеризуватиме вас як досвідчену, ділову людину, що не зловживає чужим часом і увагою, як людину, котра досконало володіє етикетом телефонної бесіди. Ще однією надзвичайно важливою умовою ведення розмови є логічність і послідовність висловлення думок. Неприпустимо, щоб ваша розмова була хаотичною, адже так мета вашого дзвінка може залишитися незрозумілою для співрозмовника. Не забувайте про дотримання пауз – у такий спосіб ви надасте співрозмовникові можливість висловити своє ставлення до проблеми. У розмові уникайте категоричності, докладайте зусиль, аби тон вашої розмови був якомога доброзичливішим. Якщо ви поважаєте себе і свого співрозмовника, намагайтеся уникати категорично-наказових висловлювань.

Ініціатива закінчення розмови належить зазвичай тому, хто телефонував. Іноді викликаний до телефону може ввічливо сказати, що з тієї чи іншої причини поспішає, хоче закінчити розмову. Завершуючи розмову, обов'язково треба попрощатися.

Не варто телефонувати в особистих справах зі службового телефону, а в службових справах недоречно телефонувати додому тій особі, котра має їх виконати (розв'язати). У разі, якщо вам телефонують на роботу в особистих справах, відповідайте, що ви неодмінно зателефонуєте після роботи.

І насамкінець, не зловживайте займенником я, адже ваша діалог, а не монолог.

Мобільний телефон нині є неодмінним атрибутом кожної ділової людини. Послуговуючись ним, треба дотримуватися певних етичних норм, не створювати незручностей для інших. Звичайно, традиційні правила спілкування по телефону, які названо вище, залишаються, але треба враховувати специфіку мобільного зв'язку, оскільки телефон завжди у його власника.

Отже, не можна:

•користуватися мобільним телефоном під час перегляду спектаклю, кінофільму, на концертах, конференціях, під час наради і звичайно ж, під час навчальних занять. Краще переадресовувати вхідні дзвінки на поштову скриньку або ввімкнути вібродзвінок замість звукового сигналу;

класти телефон на стіл під час ділової зустрічі, в кав'ярні чи аудиторії, щоб не засвідчити неповаги до співрозмовника викладача. Якщо все ж вхідний дзвінок перервав бесіду, треба розмову по телефону закінчити якнайшвидше і на час розмови відійти або вийти взагалі;

голосно розмовляти у транспорті, на вулиці;

гратися телефоном під час занять, демонструвати його функціональні можливості;

розмовляти по телефону, перебуваючи за кермом автомобіля, бо це відволікає вашу увагу.

Загальне правило користування мобільним телефоном – не створ незручностей, не виказувати неповаги до людей, які перебувають поруч.

Питання на модуль (залік) з навчальної дисципліни

«Ділова українська мова» (5 курс, 10 семестр)

Документація з кадрово-контрактових питань: Рекомендаційний лист. Особовий листок з обліку кадрів. Наказ щодо особового складу. Трудова книжка.

Документація з кадрово-контрактових питань: Трудовий договір. Контракт. Трудова угода.

Довідково-інформаційні документи: Службова записка. Прес-реліз. Звіт. Рапорт.

Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.

Види і форми професійного спілкування.

Невербальні компоненти спілкування. Гендерні аспекти спілкування.

Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення.

Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування.

Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Структурні компоненти презентацій.

Культура сприймання публічного виступу. Слухання і його роль у комунікації. Види запитань.

Культура ділового спілкування: загальні риси.

Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування.

Функції та види бесід.

Мистецтво перемовин: сутність перемовин, їх функції. Класифікація перемовин. Стадії проведення перемовин.

Збори як форма прийняття колективного рішення. Нарада.

Дискусія. „Мозковий штурм” як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми. Технології проведення „мозкового штурму”.

Українська термінологія у професійному спілкуванні. Термін та його ознаки. Термінологія як система.

Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія. Способи творення термінів.

Проблеми сучасного термінознавства.

Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думок. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.

Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань. Анотування і реферування наукових текстів.

Стаття як самостійний науковий твір. Рецензія, відгук.

Вимоги до виконання та оформлювання дипломних, магістерських робіт.

Суть і види перекладу.

7. Тематика індивідуальних завдань

З метою поглибленого вивчення теоретичного і практичного матеріалу студент пише реферат. Підготовка реферату – один з етапів вивчення курсу “Ділова українська мова”. Його метою є розширення і поглиблення теоретичних знань та практичних навичок аналітичної роботи з певної теми на основі самостійного узагальнення зібраного матеріалу.

Реферат є результатом самостійного дослідження з обраної теми.

При написанні реферату студент має показати вміння користуватися літературними джерелами, узагальнювати підібрані матеріали, формулювати обгрунтовані висновки і пропозиції.

Підготовка реферату включає такі етапи: вибір теми; визначення завдань дослідження та складання плану реферату; підбір літературних джерел та фактичного матеріалу; написання та оформлення реферату.

Тема реферату обирається з переліку тем самостійно або за допомогою викладача.

Мета реферату – закріплення теоретичних знань з курсу “Ділова українська мова”. Реферат складається зі вступу, кількох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. План реферату передбачає послідовний логічний виклад матеріалу, що розкриває зміст теми.

7. 2. Тематика наукових рефератів

Засоби забезпечення статусу престижності української мови. Історичний досвід.

Тенденції розвитку української мови на сучасному етапі.

Комунікативні ознаки культури української мови. Мовні норми.

Труднощі української словозміни та словопоєднання.

Соціопсихолінгвістичний аспект культури мови.

Гендерні аспекти спілкування.

Невербальні засоби спілкування.

Особливості нейролінгвістичного програмування.

Сучасні технології паблік рілейшнз.

Мовні засоби переконування.

Мовленнєві, стилістичні, композиційні і комунікативні принципи презентації.

Дискусія, полеміка, диспут як різновид суперечки.

Особливості текстів кадрово-контрактних документів.

Становлення і розвиток наукового стилю української мови.

Анотування і реферування наукових текстів.

Науковий етикет. Наукова дискусія та її правила.

Калькування елементів близькоспоріднених мов. Переклад термінів.

Державна мова – мова професійного спілкування.

Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні.

Комунікативне призначення мови в професійній сфері.

Професійна мовнокомунікативна компетенція.

Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.

Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.

Комунікативні ознаки культури мови. Типологія мовних норм.

Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет. Стандартні етикетні ситуації.

Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.

Поняття комунікації, типи комунікацій, перешкоди та бар’єри комунікації.

Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.

Термінологія обраного фаху. Кодифікація і стандартизація термінів.