Співвідношення держави та інших суб'єктів політичної системи

- участь у захисті природного середовища;

- участь у міжнародному культурному співробітництві;

- участь у створенні світової економічної системи на основі міжнародного розподілу та інтеграції виробництва і праці;

- участь у розв'язанні глобальних господарських та наукових проблем (енергетичної, використання Світового океану, досліджень і освоєння космосу тощо) ;

- організація, підтримка і розвиток міждержавних договірних відносин на основі загальновизнаних принципів міжнародного права;

- оборона країни від зовнішнього нападу, анексії;

- участь у забезпеченні миру в усіх регіонах планети;

- участь у боротьбі з порушеннями міжнародного правопорядку (у тому числі використання військових засобів).

Схожість, аналогічність або збіг основних функцій (проте не всіх) для існуючих нині держав свідчать про зближення їхньої соціальної сутності і про втілення у сучасні міжнародні відносини нового політико-правового мислення, про посилення взаємозалежності і взаємозв'язку всіх країн, про об’єктивно зумовлену поступову консолідацію зусиль більшості народів світу у розв'язанні серйозних глобальних проблем. Так людство поступово здійснює поворот до цивілізації нового типу.

Кожна держава, як і будь-яке інше суспільне утворення, має бути певним чином організована, побудована, сформована, так само і здійснювати владу вона повинна певними способами, методами. До них перш за все належить форма держави як спосіб (порядок) організації і здійснення державної влади, її елементами є: державне правління (спосіб організації вищої державної влади), державний устрій (спосіб поділу держави на певні складові частини та розподіл влади між нею та цими частинами, державний режим (спосіб здійснення державної влади певними методами і способами).

Історично склалися дві форми:

- монархія, де вища державна влада здійснюється однією особою і передається у спадок;

- республіка, коли вища державна влада здійснюється виборним колегіальним органом, який обирається населенням (або його частиною) на певний строк.

У сучасних державах є такі форми правління:

- президентська республіка, де глава держави (президент) одноосібне або з наступним схваленням верхньої палати парламенту формує склад уряду, яким керує сам (наприклад США, Аргентина, Іран, Швейцарія)

- напівпрезидентська республіка, де глава держави (президент) особисто пропонує склад уряду (насамперед кандидатуру прем'єр-міністра), який підлягає обов’язковому затвердженню парламентом (наприклад Україна, Фінляндія, Франція) ;

- парламентська республіка, де глава держави (президент) не може прямо впливати на склад і політику уряду. Він формується виключно парламентом і підзвітний лише йому (Італія, ФРН) ;

- парламентська монархія, де глава держави (монарх) не може прямо впливати на склад і політику уряду. Уряд формується виключно парламентом і підзвітний лише йому (Англія, Швеція, Японія) ;

- дуалістична монархія, де глава держави (монарх) особисто формує склад уряду, яким керує сам або через призначеного ним прем'єр-міністра.

До основних видів державного устрою належать:

- проста (унітарна) держава, де частини її не мають свого суверенітету, всіх ознак державності. Деякі унітарні держави (наприклад, Іспанія, Італія, Португалія, Україна) включають автономні утворення;

- складна держава, де частини її мають суверенітет, усі ознаки державності. Складні держави поділяються на федерації – союзні держави і конфедерації – об'єднання, союзи держав, що створюються для виконання певних завдань.

Основні види державного режиму:

- демократичний – державна влада здійснюється з дотриманням основних прав людини; забезпечуються легальні можливості вільного волевиявлення і врахування інтересів усіх груп населення через демократичні інститути (вибори, референдуми), вільно діють різноманітні громадянські об'єднання, які представляють ці інтереси і впливають на вироблення і здійснення політики держави. Демократичний режим має такі різновиди, як демократично-ліберальний, демократично-консервативний, демократично-радикальний;

- тоталітарний – державна влада здійснюється шляхом обмеження або порушення основних прав людини; скорочення або недопущення, усунення легальних можливостей для вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення (зокрема, через діяльність громадських організацій, об'єднань, які їх представляють) ; зосередження неконтрольовадої населенням державної влади в руках правлячої верхівки (олігархії) або однієї особи. Останній різновид тоталітаризму має назву «автократія» або «вождизм». Тоталітаризм існував у вигляді таких державних режимів, як расистський, фашистський, військово-диктаторський.

У другій половині 80-х років в Україні (як і в інших колишніх радянських республіках) відбувається поступовий, хоча й не завжди послідовний перехід від тоталітаризованого державного режиму до демократичного [12].

 

 

Держава – це організація політичної влади, і, як організація політична, вона є одним із компонентів всієї сукупності політичних відносин й інституцій, які виникають і функціонують у суспільстві і складають політичну систему суспільства.

Політична система суспільства – це система політичних явищ, які існують у соціально неоднорідному суспільстві.

Якщо характеризувати політичну системи суспільства більш повно, то необхідно зазначити, що це цілісна, впорядкована сукупність політичних інститутів, політичних відносин, процесів, принципів політичної організації суспільства, підпорядкованих певним політичним, соціальним, правовим, ідеологічним, культурним нормам, історичним традиціям і засадам політичного режиму даного конкретного суспільства. Політична система включає у себе організацію політичної влади, відносини між суспільством і державою, характеризує протікання політичних процесів, включаючи інституалізацію влади, стан політичної діяльності, рівень політичної творчості у суспільстві, характер участі у політичному житті.

Політична система являє собою одну з частин або