Співвідношення держави та інших суб'єктів політичної системи

 

 

Політична організація суспільства – це система всіх державних і недержавних організацій, громадських об'єднань і трудових колективів певного суспільства. Політичну організацію суспільства ще інколи називають політичною системою суспільства у вузькому розумінні.

Закон України “Про об'єднання громадян” передбачає наявність двох видів таких об'єднань. Це політичні партії та громадські організації [11].

Громадські об'єднання розрізняють:

1) за порядком утворення і формами діяльності – громадські організації, політичні партії, органи громадської самодіяльності, громадські рухи;

2) за умовами членства – об'єднання з формально фіксованим (документованим) членством, об'єднання з формально нефіксованим (недокументованим) членством;

3) за кількістю членів – масові й елітарні;

4) за внутрішньою організаційною структурою – централізовані і нецентралізовані;

5) за соціальною сферою діяльності – політичні, економічні, наукові, екологічні та інші;

6) за територією діяльності – місцеві, загальнодержавні, міжнародні;

7) за соціально-правовим статусом – легальні, долегальні, нелегальні;

8) за соціальною значимістю для існування і розвитку суспільства – прогресивні, консервативні, реакційні.

Політичною партією є об'єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого і регіонального самоврядування та представництво в їхньому складі.

Партії поділяються:

1) за соціальною спрямованістю програми і діяльності на: ліберальні, демократичні, комуністичні, соціалістичні;

2) за соціальною базою: партії, які виражають інтереси певного класу; певної національної чи етнічної групи; прихильників певного релігійного чи іншого понаднаціонального світогляду.

3) за методом здійснення своєї програми: реформаторські, революційні;

4) за представництвом у вищих органах влади: правлячі й опозиційні.

Функції партій:

- представницька – виявлення, відображення й обгрунтування інтересів певної частини суспільства;

- програмна – формування, відповідно до цих інтересів, політичної програми розвитку суспільства;

- ідеологічна – формування, розвиток і впровадження у суспільну свідомість своєї ідеології, вплив на громадську думку;

- владно-конкурентна – участь у політичній боротьбі за здобуття й утримання державної влади;

- владно-практична – реалізація і захист через державну політику інтересів відповідної частини населення;

- владно-кадрова – підготовка, добір, висування кандидатів для державного апарату.

Громадська організація – це об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

 

 

Держава займає центральне місце у політичній системі суспільства.

Таке місце держави у політичній системі суспільства зумовлюється тим, що тільки держава:

- виступає офіційним, тобто формальним, представником усього населення країни через представницький вищий орган законодавчої влади;

- є уособленням суверенітету народу (нації), результатом реалізації права народу на самовизначення;

- здатна забезпечити і захистити основні права людини, всіх людей, що перебувають на її території;

- покликана задовольняти загальносоціальні потреби, вирішувати загальносуспільні справи, виконувати загальносоціальні функції даного суспільства;

- має у своєму розпорядженні апарат, необхідний для виконання вказаних функцій;

- встановлює загальнообов'язкові для всіх суб'єктів суспільного життя правила поведінки – юридичні норми;

- володіє владою суверенною, тобто верховною, самостійною і формально незалежною.

Державі, як елементові політичної системи, притаманні такі ознаки:

- наявність території, тобто частини земної кулі, що відокремлена кордонами, на яку розповсюджуються повноваження держави і де проживає населення, усі громадяни даної держави;

- суверенітет;

- державна влада;

- державний апарат, як система державних органів, які здійснюють завдання і функції держави;

- повноваження видавати юридичні норми.

 

 

Держава за допомогою таких методів здійснення влади, як примус і переконання, керує і спрямовує діяльність інших суб'єктів політичної системи у тому об'ємі і мірі, які є необхідними для виконання загальноважливих, загальносуспільних справ. Досягається це шляхом встановлення в законах, що приймаються державою, прав і обов'язків інших суб'єктів політичної системи суспільства, сприяння з боку держави формуванню і розвитку бажаних суспільних відносин, забезпечення обов'язкового дотримання всіма іншими учасниками суспільних відносин вимог закону, інших правових актів.

Розглядаючи місце і роль держави у політичній системі суспільства, необхідно, перш за все, зупинитися на проблемі співвідношення держави і громадянського суспільства.

Громадянське суспільство – це суспільство з розвинутими економічними, культурними, правовими і політичними відносинами між його членами, незалежне від держави, але взаємодіюче з нею, це суспільство громадян з високим соціальним, економічним, політичним статусом, яке творить разом з державою розвинуті правові відносини [9].

Визначальними при співвідношенні держави і громадянського суспільства є такі принципи:

- держава сприяє формуванню громадянського суспільства;

- держава забезпечує рівні можливості для всіх суб'єктів у всіх сферах суспільного життя;

- чітко законодавчо окреслює межі можливого державного втручання у справи людини і суспільства.

Вплив громадських об'єднань та трудових колективів на державу:

- беруть участь у формуванні представницьких (законодавчих) органів державної влади;

- ефективність