Стійкі народні порівняння як об’єкт фразеології (семантичний і структурний аспекти)

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше в україністиці цілісно досліджуються структурно-семантичні трансформації стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру, детально аналізуються мотиви й шляхи виникнення варіантів стійких народних порівнянь, конкретні модифікаційні зміни структури стійких народних порівнянь, обґрунтовуються засади формування стереотипних образів-характеристик антропонімів за допомогою стійких народних порівнянь.

Оригінальний фактичний матеріал дозволив по-новому підійти до вирішення питань проникності структури структурно-семантичної моделі, проблем варіювання компонентів стійких народних порівнянь, здатності стійких народних порівнянь формувати стереотипні образи-характеристики антропонімів. У процесі роботи з мовним матеріалом окреслилися динаміка еволюції структури та деякі характерні особливості стійких народних порівнянь у фразеології, місце етнокультурного ґрунту в їх генезисі.

Практичне значення роботи полягає в тому, що одержані результати та ідеографічно систематизований матеріал можуть бути використані в дослідженнях із загальних проблем компаративістики, при укладанні фразеологічних словників ідеографічного типу, при розробці навчальних посібників, спецкурсів і спецсемінарів з проблем фонетики, словотворення, лексикології. Укладений автором покажчик стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру допоможе у шкільній і вузівській практиці вивчення української мови на різних рівнях.

Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження одержані дисертантом самостійно. Теоретичні праці написані також одноосібно.

Апробація дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри української мови Дніпропетровського національного університету, на підсумкових наукових конференціях викладачів Дніпродзержинського університету (1996, 1997), заслуховувалися на Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 80-річчю від дня народження Олеся Гончара (21-22 квітня 1998 р.).

Остаточний текст дисертації обговорений на засіданні кафедри української мови Дніпропетровського національного університету

(травень 2001 р.)

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, покажчика стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру, який є додатком до основного тексту дисертації.

 

 

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено наукову новизну роботи, її практичне значення, описано методи дослідження.

У першому розділі Фразеологізація стійких порівнянь розглядаються теоретичні засади фразеологізації стійких народних порівнянь. Незважаючи на тривалу традицію з'ясування змісту поняття “фразеологічна одиниця” (Б. О. Ларін, В. В. Виноградов, В. М. Мокієнко, В. М. Огольцев, М. М. Шанський, Л. Г. Скрипник, В. М. Білоноженко), вимушені наголосити що визначення його й досі залишається дискусійною проблемою. Відповідно до одного з найбільш загальновизнаних поглядів на природу й сутність стійких зворотів мови фразеологізми як продукт особливого способу вторинної номінації утворюють особливий рівень у мові. Враховуючи результати попередніх досліджень, зважаючи на детальний аналіз стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру, що здійснюється у цій роботі, вважаємо стійкі народні порівнянння об'єктом фразеології. При цьому автор ґрунтується на тому, що конструктивними ознаками фразеологічної одиниці є:

функція непрямої номінації;

лексико-граматична стійкість складу;

структурна нарізнооформленість;

семантично невільна сполучуваність;

образність;

здатність оцінювати.

Результати дослідження показують, що процес фразеологізації стійкого порівняння полягає в перетворенні компаративного значення на метафоричне, яке може здійснюватися в такий спосіб:

відкиданням порівняльного сполучника: курка в попелі – як курка в попелі; на вербі грушки – як на вербі грушки;

переосмисленням компаративного значення словосполучення без зміни його компаративної структури – заліг як кошеня в грубі /солодко спить/; гострий як коса /різкий у вчинках/.

У підрозділі Взаємодія порівняння й метафори констатується, що порівняння й метафори є потенційно співвідносними в плані мисленнєвого процесу: порівняння базується на метафорі, а метафора входить до складу порівняльної конструкції, певним чином впливаючи на її семантику.

Основними критеріями їх розмежування є: порівняння має чітко окреслену структуру (основа порівняння, показник порівняльних відношень, образна основа порівняння) / метафора не підлягає точному компонентному аналізу (загальне значення метафори ґрунтується на асоціаціях) ; результатом порівняння не є єдиний семантичний комплекс/ процес метафоризації передбачає виникнення нового семантичного значення.

Враховуючи те, що кожен фразеологізм в період становлення являє собою метафору або порівняння, ми можемо констатувати, що стійкі народні порівняння є фразеологізмами.

У підрозділі Зближення показника порівняння з об'єктом порівняння аналізується характер семантичних зв'язків між компонентами стійкого народного порівняння. Зауважується, що з'ясування механізму реалізації порівняльної семантики можливе з обов'язковим урахуванням ролі показників порівняльних відношень у структурі стійкого народного порівняння як об'єкта фразеології. Специфікою таких структур є семантичне зближення показника порівняння з основою порівняння, унаслідок чого вона втрачає значення предметності й позначає разом з порівняльним сполучником тільки ознаку. Показник порівняння як такий функціонує виключно в поєднанні з іншими компонентами стійкого народного порівняння й залишається в конструкції традиційно.

За характером семантичних зв'язків доцільно вважати стійкі народні порівняння фразеологічними одиницями.

У підрозділі Специфіка вираження емоційної оцінки в стійких народних порівняннях досліджується одна з основних властивостей фразеологічних одиниць – їх здатність оцінювати. Оцінка надає порівнянню властивостей фразеологічної одиниці, бо стійкі народні порівняння завжди є засобом образного відображення індивідуальної ознаки й вираження емоційно-оцінного ставлення антропоніма до дійсності. Стійке народне порівняння антропоморфічного характеру не може бути нейтральним за семантикою, бо це суперечить його природі. Експресивність, здатність оцінювати для стійких народних порівнянь є самодостатньою семантичною властивістю, без якої вони не можуть існувати.

У підрозділі Образність