Стратегія захисту авторського права та суміжних прав в українському сегменті Інтернету

Таким чином, процесуальною формою звернення до суду має бути скарга, наприклад, на неправомірні дії органів влади або посадових осіб.

У нашому випадку порушення з боку органів влади відсутнє, а посадові особи не несуть відповідальності за порушення авторського права володільцем сайту. Однак закриття сайта-порушника може відбуватись тільки за вмотивованою ухвалою (рішенням) суду.

Отже, для того щоб суд прийняв скаргу, слід надати беззаперечні докази того, що ви всіма можливими шляхами намагались вирішити це питання, не доводячи його до суду. До скарги необхідно приєднати такі матеріали:

1. копія претензії;

2. копія відповіді на претензію;

3. всі електронні листи, направлені порушнику;

4. відповіді, отриманні на ваші електронні листи;

Прим.: пункти 3 та 4 бажано розшифрувати, або зробити виділення різними кольорами ваших запитань та відповідей порушника, аби суд зрозумів де чиї записи.

5. роздруківку з сайта з договором (угодою) на реєстрацію сайту;

6. листування між вами і адміністрацією сайта-реєстратора, який надає місце для розміщення сайта-порушника. В листах до адміністрації слід вказувати:

– хто ви і кого представляєте;

– невеликий опис порушення з обов’язковою вказівкою на місце розташування спірного матеріалу.

Наприклад:

Сайт-порушник знаходиться за адресою: http://www.plagiat.com.ua.

Сторінка з спірним матеріалом має назву: sperlitvir.htm.

У листі адміністрації необхідно вказувати повну адресу, а саме:http://www.plagiat.com.ua/sperlitvir.htm;

7. докази того, що твір, на який ви вказуєте, є твором іншої особи (ксерокопії газети, книги, адреса сайта де розташований оригінальний примірник твору тощо).

Надавши всі ці матеріали, можна стверджувати з вірогідністю у 80%, що прийняте за вашою скаргою рішення буде позитивним. Про це свідчать такі обставини:

1. Сайт зареєстровано на невідому особу, а ви маєте докази того, що цей твір (матеріал) належить чітко визначеній особі, яка має паспортні данні та джерела, які підтверджують її авторство.

2. Частина 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачає виключні права авторів на дозвіл чи заборону використання твору (зокрема, відтворення), а в оглядовому листі Вищого господарського суду від 14 січня 2000 р. № 01-8/31 "Про деякі питання вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про інтелектуальну власність" зазначається, щорозміщення твору в мережі Інтернет у вигляді, доступному для широкого загалу (наприклад, як Інтернет-сторінку з текстом), є його використанням, і, відповідно, потребує дозволу автора цього твору, або особи яка має відповідні права. Хоча цей лист є оглядовим і він розповсюджений для ознайомлення серед господарських судів, його можна використати і в цивільному судочинстві при вирішенні спорів у галузі авторського права.

На думку автора, посилання на цей лист є необхідним, позаяк, як вже наголошувалося, суд розглядає всі фактичні дані, що стосуються об’єкта спору, а в нашому випадку як щодо господарських спорів, так і щодо цивільних спорів об’єкт єдиний – права автора на твір, які порушені і потребують захисту. Оскільки наше законодавство не розподіляє суди на вузькогалузеві, то судді, які розглядатимуть справу, можуть і не знати про цей лист, оскільки зміни в законодавстві відбуваються досить стрімко, і суди не можуть встигнути їх відслідковувати. Отже, посилання (бажано із додаванням тексту оглядового листа) для вас є обов’язковим, позаяк допоможе швидше та об’єктивніше встановити істину і прийняти законне рішення у справі.

Наостанку зазначу, що оскільки більшість юристів є вихованцями "старої школи права", багато хто з них не розуміється на електронних технологіях і намагається певним чином оминати питання, в яких не розуміються. Для чіткого і швидкого вирішення нагального питання захисту авторського права в мережі Інтернет слід залучати молодих фахівців, які розуміються не тільки в юридичній сфері, але й на електронних технологіях і вміють застосовувати свої юридичні навички у сфері захисту авторського права інформації, яка розповсюджується (застосовується) за допомогою електронних джерел.

 Методи захисту авторських прав включають сучасні способи захисту інформації і прав в мережі Інтернет.

 Один з них — це запис інформації із сторінок сайтів на лазерний диск, з подальшим депонуванням його у Веб-депози-тарії. Даний метод ефективний у вживанні по відношенню Щодо об'єктів інтелектуальної власності, для захисту суміжних прав і правової охорони нетрадиційних об'єктів, наприклад, охорони службової і комерційної таємниці. Окрім цього, захищаючи зміст інформації на сайті, можна уникнути вірогідних претензій, пов'язаних із змістом

публікацій. Цей метод досить простий і виглядає таким чином: існує депозитарій, куди депонуються всі наявні матеріали, у тому числі CD і Веб-сторінки. Особа подає заявку про те, що вона є власником, описуючи матеріал. Далі фіксується дата прийому матеріалу (дуже важливо для встановлення пріоритетності). Заявнику видають свідоцтво про те, що матеріал, прийнятий на збереження, і як одиниця збереження матеріал залишається в депозитарії.

 Ще один спосіб, поширений за кордоном, — це водяні знаки в електронних копіях зображень і фотографій, їх наносять за допомогою спеціального програмного забезпечення, яке встановлює таємний код певного формату у файли. При звичайному (візуальному) розгляді зображення не можливо побачити закодовані зображення —