Створення інтегрованих регіональних енергоринків

Частки такої енергії є незначними з огляду на їх поліваріативність, окрім традиційної енергії біомаси, проте кожна з них набуває щораз більшого поширення на світогосподарській арені в розрізі паливно-енергетичних ресурсів (рис. 1.3)

 

Рис. 1.3. Співвідношення нетрадиційної енергії у частках

 

Найбільш використовуваним ресурсом сьогодні є енергія традиційної біомаси. В останні роки цей напрям переживає етап бурхливого розвитку, позаяк ця енергія може бути конвертована в будь-які інші зручні види  палива. Крім цього, її можна застосовувати для одержання енергії способом біологічної або термохімічної конверсії (спалювання, піроліз або газифікація). Для цього годиться майже будь-який матеріал, наприклад, органічні та рослинні рештки, міське сміття, відходи птахівництва, тваринництва, відходи деревини.

На особливу увагу в розрізі використання цього виду ресурсу заслуговує можливість застосовувати його на транспорті. Тут основними видами пального є біоетанол – спирт, вироблений з цукрового буряку, тростини, зерна, та біодизель – хімічно модифікована олія. Проте позитивність і простота використання цих речовин нівелюється фактом того, що вирощування рослин, потрібних для їх виробництва, вимагає значних площ сільськогосподарських угідь, а сьогодні, коли проблема забезпеченості населення багатьох країн харчовими ресурсами стає особливо актуальною, переорієнтація орних угідь на вирощування саме технічних культур  значною

мірою суперечить політиці глобальної безпеки, адже в недалекому майбутньому може настати світова катастрофа.

Наступний нетрадиційний ресурс – сонячна енергія. Для її отримання використовують   два   методи:   фотоелектричний   та   термодинамічний. Перший із них є більш поширений. У світі започатковуються щораз більше програм отримання енергії саме з цього виду ресурсу (проект «Тисяча дахів» у Німеччині, програма «Мільйон сонячних дахів» у США та ін.).

Однак, слід зауважити, що незважаючи на очевидну доступність цього ресурсу, на шляху активного розвитку стоїть вартісний показник. Так, фотоелектрична батарея містить кремнієву пластину, ціна якої здебільшого визначається високим попитом та низькою пропозицією на ринку полікристалічного кремнію.

Ще один ресурс – енергія вітру. Інтенсивність її застосування підвищується, адже зростає як сумарна потужність установок,  необхідних для отримання енергії вітру, так і їх одинична потужність. При цьому найбільш позитивним аспектом те, що всі вимоги Кіотського протоколу можуть бути виконані в повному обсязі, адже викиди в атмосферу вуглецю значно скоротяться.

Вітроенергетика має і низку недоліків. Використання установок з переробки енергії вітру може локально впливати на зміни клімату через зниження швидкості вітру на місцевості, а це призведе до зрушень у  структурі світу флори та фауни та збільшення забруднення міст  від шкідливих речовин, що викидаються в повітря. Крім цього, вітряні установки продукують, як механічні й аеродинамічні шуми, так і низькочастотні вібрації, що потребує їх виваженої локації. Тому, часто позитивний ефект знижується з огляду на надмірну кількість вимог до установок та можливі негативні наслідки.

На окрему увагу заслуговує геотермальна енергетика. Джерелом енергії тут  є  теплова  енергія,  що  міститься  в  надрах  землі:  наприклад,    енергія

гейзерів. При цьому непереборним позитивним моментом є те, що цей ресурс є майже невичерпним та отримання енергії з нього не залежить від умов навколишнього середовища чи ситуації. Проте використання підземних термальних вод, що містять величезну кількість шкідливих домішок і сполук (цинк, кадмій, аміак, феноли тощо), породжує проблему зворотного закачування відпрацьованої води, яка разом із шкідливими домішками може забруднювати водні системи, призводячи до негативних наслідків.

Енергія приливів та енергія морських хвиль також використовується в енергетиці, проте не є дуже поширеною з огляду на обмеженість виходу до цього джерела. Електростанції встановлюються на узбережжі морів і в гирлах річок. Вони використовують у своїй роботі гравітаційні сили Сонця та Місяця, змінюючи рівень води двічі на добу. Проте, існують міркування з приводу того, що подібні установки можуть чинити руйнівний вплив, як на екосистему, так і на рух планети Земля, уповільнюючи його.

Із розвитком новітніх технологій, автоматизацією виробництва та можливістю дистанційного керування, розвиток малих гідроелектростанцій набуває поширення. Так, у деяких країнах навіть створюються програми зі стимулювання цього джерела енергії, наприклад, запроваджується  спрощення ліцензійної процедури оформлення при оформленні будівель малих гідроелектростанцій.

Воднева енергетика – ще один спосіб підтримки світової енергетичної безпеки. Сам по собі водень – найбільш поширений елемент на планеті  Земля. Продуктом його згорання є вода, він має  найбільшу енергоємність. Крім цього, процес отримання енергії з такого джерела може бути досягнуте за рахунок використання широкого спектру методів: газифікації, парової конверсії метану, електролізу води, риформінгу водню з вуглеводнів тощо. Проте докладний розгляд кожного виокремлює низку недоліків: так, за використання     термохімічного     способу     отримання     енергії      (водень отримується з води, завдяки високій температурі та її реакції з хімічно активними сполуками) потребує надзвичайно великих енерговитрат на нагрівання; при газифікації (відбувається розкладання важких