Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Сучасна українська літературна мова

Предмет: 
Тип роботи: 
Курс лекцій
К-сть сторінок: 
81
Мова: 
Українська
Оцінка: 

груп число із семантичного погляду формальне, характеризує ці слова лише граматично, з формально-граматичного боку. 

Відсутність семантико-граматичного змісту числа в таких іменниках  підтверджуване їхньою нездатністю сполучатися з означеними числівниками. З-поміж іменників, які позначають предмети з органічно притаманними їм кількісними характеристиками, виділяються дві групи: з одного боку, дуже  велика кількість іменників, у яких одиничність і множинність виражена  морфологічними засобами: берест — берести, будинок — будинки, парта — парти, човен — човни, колесо — колеса, професор — професори, з іншого боку,  кількісно набагато менша група іменників, у яких одиничність і множинність не  виражена морфологічними засобами і які становлять дві підгрупи: а) іменники типу ворота, ножиці, окуляри, сани, штани з морфологічно вираженою множиною; б) так звані невідмінювані іменники на зразок кенгуру, попі, таксі з  морфологічно не вираженою одниною і множиною. В останньому випадку наявні  омонімічні з граматичного погляду форми однини і множини в одній лексемі.  
Фактична одиничність чи множинність предметів, позначених іменниками з  морфологічною множиною і з омонімічними одниною і множиною, виявляється тільки у відповідному контексті. 
Поділ іменників за числовими характеристиками можна провести на суто формально-морфологічному ґрунті. В такому разі іменники поділяються натри групи: словоформи з морфологічною формою однини, словоформи з  морфологічною формою множини і словоформи з омонімією однини і множини. 
Формально-морфологічна класифікація числа побудована на відмінних від  семантичної класифікації принципах і лише частково перетинається з реальним кількісним протиставленням предметів. Це означає, що формальні показники в певній словоформі можуть не збігатися з реальним числовим значенням. Незаперечним є факт, що морфологічна форма числа може не збігатися з реальним числовим значенням словоформи. Проте тут потрібно розрізняти явища, що стосуються мовної системи, і явища, існування яких зумовлене  мовленням. Маємо на увазі випадки, коли морфологічна форма й реальне  значення числа збігаються в системі мови, але в мовленні словоформа набуває  протилежного, не властивого в системі мови, числового значення. Наприклад,  словоформа людина має граматичну форму однини, позначає одиничний предмет: Ця людина мені подобається. Проте в реченні Людину пізнають у праці ця ж словоформа позначає не одиничний предмет, а множинність предметів. У  таких випадках спостерігаємо нейтралізацію в мовленні (під впливом  відповідного контексту) закріпленого в мові числового значення. 
Контекстуальні семантичні модифікації словоформ числа зближують  числове значення зі значенням означеності/неозначеності. Категорія означеності/ неозначеності, наявна в багатьох європейських мовах у вигляді морфологічної категорії, в українській мові має інший характер. Вона в ній позбавлена  концентрованого морфологічного вираження і, напевно, більшою мірою існує як мисленнєва категорія, а не граматична. Однина іменників може втрачати  значення реальної одиничності й набувати значення множини неозначених  предметів, деякої сукупності неконкретних представників відповідного  предметного ряду. Множина також може входити у нетипову для неї сферу означеності/ неозначеності. Такі семантичні зміщення трапляються в мовленні. Мовлення збільшує кількість розбіжностей між морфологічною формою числа та її  реальним числовим значенням. У результаті взаємодії словоформи числа з  контекстом не тільки порушується відповідність між планом вираження і планом змісту, тобто між морфологією і відображуваною нею реальною дійсністю, а й виникає можливість нашарування нових елементів змісту, пов'язаних з  означеністю/неозначеністю. 
 
Іменників  першої  групи  в мові  найбільше.  Причому  форма  множини  означає  не  механічно  збільшене  значення  форм  однини,  а  невизначену  й узагальнену множинність. 
Іменники, в яких не виявляються ознаки обчислюваності, мають або лише однину, або множину. О д н и н н і іменники охоплюють  слова  з  абстрактним  значенням  (мудрість, Щастя, журба,  смерть,  істина,  правда,  страх),  збірні  іменники (начальство,  худоба,лицарство,ректорат,  ганчір'я),  речовинні  (сметана,  вугілля,  кисень,  цукор,  молоко,  свинець,  сатин), власні назви (Полтава, Ірпінь, Балатон, Михайло, Людмила, «Літературна Україна»). Ці іменники характеризує те, що вони можуть мати форми множини з погляду граматичного, але в мовній практиці їх немає потреби уявляти в будь-якій кількості. 
З  відповідною  стилістичною  настановою  їх  зрідка  використовують  поети,  прозаїки  й  журналісти:  «Коло  мого  двору  дві тополі. Коло твого двору дві журби» (пісня). 
Множинні   іменники охоплюють назви предметів, які у своїй будові мають парні частини: ножиці, сани, ворота, окуляри,  двері,  обценьки,  терези,  лапки,  штани,  дужки;  деякі  збірні:  надра,  копалини,  гроші;  речовинні  назви:  збоїни, вершки, консерви; назви часових та пов'язаних з ними понять: приморозки, сутінки, обжинки, входини, роковини; назви дій, процесів: пустощі, походеньки, заробітки, дебати, смішки; назви ігор: шахи, шашки, піжмурки, скраклі; назви абстрактних понять:  ресурси,  заздрощі,  хвастощі,  ревнощі,  радощі,  прикрощі,  а  також  деякі  власні  назви:  Чернівці,  Суми,  Піренеї, Княжолуки,  Борт-ничі, Кордильєри. Множинні  іменники  цього  типу  в  сучасній  українській мові майже  не  утворюються. 
Досить  часто  вживаються  множинні  іменники  прикметникового  походження:  зернові,  бобові,  ярові,  колоскові,  остюкові, озимі, цитрусові. 
 
КАТЕГОРІЯ ВІДМІНКА 
Категорія   відмінка   іменника  суто  граматична.  Відмінкові  форми  виступають  засобами  зв'язку іменників з іншими словами. У сучасній українській мові сім відмінків: Називний — хто? що? Родовий — кого? чого? Давальний — кому? чому? Знахідний — кого? що? Орудний — ким? чим? Місцевий — на кому? на чому? Кличний — хто? що? Кожний відмінок становить єдність форми  і значення. Під значенням відмінків розуміється такий конструктивний елемент, який унаслідок взаємовідношень між явищами об'єктивної дійсності виявляє узагальнені синтаксичні функції в поєднанні зі значеннями словосполучень. 
Називний  і  кличний  відмінки  — прямі .
Фото Капча