Сутність і соціальне призначення держави

 

 

Це – система поглядів, згідно з якою держава виникає у результаті договору між людьми, як наслідок усвідомлення ними своїх нагальних потреб та інтересів. Згідно з поглядами грец. філософа Епікура (341-270 до н. е.) держава і право з'являються тоді, коли люди уклали між собою угоду з метою забезпечити заг. користь – взаємну безпеку.

У 17-18 ст. розроблялися різні варіанти теорії суспільного договору. їх автори Г. Гроцій (1583-1645), Т. Гоббс (1588-1679), Дж. Мільтон (1608-1674), Дж. Лілберн (1614-1657), О. Сідней (1622-1683), Дж. Локк (1632-1704), Б. Спіноза (1632-1677), С. Пуфендорф (1632-1694), X. Томазій (1655-1728), X. Вольф (1679-1754), Ж. Ж. Руссо (1712-1778), О. М. Радищев (1749-1802) та ін. розглядали дуржаву, як форму сусп. життя, що засновується людьми добровільно, на основі взаємної згоди. Причини укладення договору пояснювалися по-різному. Т. Гоббс такою причиною вважав усвідомлення людьми необхідності забезпечити мир у сусп-ві, гарантувати людині життя, безпеку, спрямувати її дії на досягнення заг. блага. Хоча, на думку Т. Гоббса, людина є істотою розумною, але вона дуже егоїстична, нею керують властолюбство, жадоба багатства і бажання шкодити одна одній. У природ, стані це тягне за собою ненависть, ворожнечу, помсту і, як наслідок, «війну всіх проти всіх». Цей ненорм. стан долається за допомогою спільної влади, яка дбає про громад, порядок. Індивіди добровільно передають усі свої права і свободи державі, влада якої «настільки велика, наскільки це можна собі уявити». Так укладається сусп. договір, люди визнають політ, владу і підкоряються їй, виникають особливі узи єдності людей, відносини панування і підкорення, тобто політичний стан як такий.

Отже, у Т. Гоббса договір є не просто істор. передумовою д-ви як особливого політ, стану сусп-ва, а й її необхідною і пост, логічною складовою. Поняття договору має концептуальне значення у поясненні природи д-ви і політ, життя у цілому.

Дж. Локк вважав природний стан досить упорядкованим. Життя у ньому регулюється законами природи, продиктованими розумом. Але механізму, здатного забезпечити належне користування своїми природ, правами, люди не мають. Причина, що змушує їх перейти до громадян, стану, полягає у ненадійності прав у природ, стані, де кожний змушений самостійно обстоювати своє право і карати його порушників. Гарантувати свободу і надійне користування природ, правами допомагає укладення сусп. договору. Це більше акт усвідомлення, ніж вияв крайньої необхідності.

Причиною укладення сусп. договору Ж. Ж. Руссо вважав прагнення людей захистити себе від зовн. обставин, таких як стихійні лиха, а також наявність приватної власності, яка породжує нерівність і роз'єднує. У результаті укладення договору колект. сувереном стає народ. Кожний, об'єднавшись з усіма, перетворюється на неподільну частину цілого. При цьому кожний, підкорюючи себе всім, не підкорює себе нікому особисто, тобто залишається таким же вільним, як і раніше. Д. т. п. д. і тепер має своїх прихильників.

 

Дана теорія виходить з того, що держава виникла перш за все в силу економічних причин: суспільного поділу праці, появи надлишкового продукту і приватної власності, а потім розколу суспільства на класи з протилежними економічними інтересами.

Як об'єктивний результат цих процесів, виникає держава, що спеціальними засобами придушення і управління стримує протиборство цих класів, забезпечуючи переважно інтереси економічно пануючого класу. [10, c. 146]

Суть теорії, полягає в тому, що держава з'явилася на зміну родоплемінній організації, а право – звичаям. У матеріалістичній теорії держава не нав'язується суспільству ззовні, а виникає на основі природного розвитку самого суспільства, пов'язаного з розкладанням родового ладу, появою приватної власності і соціальним розшаруванням суспільства за майновою ознакою (з появою багатих і бідних) інтереси різних соціальних груп стали суперечити один одному. У нових економічних умовах, що складаються, родоплемінна організація виявилася нездатною керувати суспільством. Виникла потреба у владному органі, здатному забезпечувати перевагу інтересів одних членів суспільства в противагу інтересам інших.

Тому суспільство, що складається з економічно нерівних соціальних шарів, породжує особливу організацію, що підтримуючи інтереси імущих, стримує протиборство залежної частини суспільства. Такою особливою організацією стала держава.

За твердженням представників матеріалістичної теорії вона є історично плинним, тимчасовим явищем і відімре зі зникненням класових розходжень.

Матеріалістична теорія, виділяє три основні форми виникнення держави: афінську, римську і німецьку.

Афінська форма – класична. Держава виникає безпосередньо і переважно з класових протиріч виникаючих всередині суспільства.

Римська форма, відрізняється тим, що родове суспільство перетворюється в замкнуту аристократію, ізольовану від численної і безправної плебейської маси. Перемога останніх підриває родовий лад, на руїнах якого виникає держава. [15, c. 169]

Німецька форма – держава виникає як результат завоювання великих територій для держави над який родовий лад не дає ні яких засобів впливу.

Основні положення матеріалістичної теорії представлені в роботах К. Маркса і Ф. Энгельса.

Представники інших концепцій і теорій походження держави вважають положення матеріалістичної теорії однобічними, невірними, тому що вони не враховують психологічних, біологічний, моральних, етнічний і інші факторів, що обумовили формування суспільства і виникнення держави. Так, вважає Шершеневич, величезна заслуга економічного