Світоглядні орієнтації особи в умовах трансформації суспільства

Вітчизняна філософія ХХ ст., через особливості соціально-політичного розвитку країни, відчувала особливий інтерес до світоглядної проблематики. На протязі багатьох десятиріч дослідження світогляду велось у рамках марксистської соціальної парадигми. Це обумовило розгляд марксистської філософії – діалектичного та історичного матеріалізму – як єдиного вірного, наукового світогляду. В той же час дослідниками робилися спроби виявити співвідношення філософії, науки і світогляду (В. Вернадський, В. Черноволенко, В. Дригін, П. Алексієв). Відхід від ідеологічних “обручів” і аналіз світогляду як такого характерний для робіт Р. Арцишевського, Є. Андроса, А. Чанишева, М. Ашманіса та ін. Київська філософська школа, до якої належить В. Шинкарук, І. Бичко, Є. Бистрицький, І. Бойко, В. Горський, В. Табачковський, М. Попович та інші, розробляє концепцію світогляду, суть якої в тому, що світогляд являє собою індивідуально вмотивований спосіб життєдіяльності особи, спосіб духовно-практичного освоєння оточуючого світу. Світоглядна свідомість і регуляція людської діяльності аналізується В. Табачковським, а соціально-духовні виміри світоглядної свідомості є предметом дослідження в роботах В. Жадько. В. Сагатовський розглядає філософію як категоріальну основу світогляду, а М. Каган у своїх роботах виходить з бачення філософії як світогляду. 

Проблема світогляду розроблялась у зв'язку з теоретичним осмисленням суперечливого розвитку наукового знання. Так, в роботах Р. Карпинської, І. Мартиничева, І. Фролова аналізувались світоглядні проблеми біології, природознавства тощо. 

В публікаціях С. Кримського, В. Кузнєцова, М. Єсипчука підкреслюється необхідність поглибленого вивчення відносин “людина-світ”, що складають суть світогляду, розробляється понятійний апарат, який виражає зміст цього відношення. Внутрішню структуру взаємодії “людина-світ”, сутність процесів цілеполягання і формування ідеалів як моделей майбутнього, специфіку інформаційних образів світу дослідив А. Яценко. Аналіз сутності такого універсального атрибута світоглядної орієнтації як раціональність проводився П. Йолоном. Проблема світовідношення та ірраціональності досліджується в роботах Є. Щербина-Яковлевої. Проблеми формування світогляду особи через аналіз феномену історичної свідомості розглядає В. Воловик. Смисложиттєві, світоглядні парадигми життєдіяльності особи – предмет наукових пошуків таких вчених, як Г. Кириленка, Л. Когана, І. Кона, О. Москаленка, В. Сержантова, Н. Соболєвої, В. Століна та інших. 

Проблеми сутності світогляду, його змісту, типи світогляду аналізуються в роботах В. Дільтея, А. Шопенгауера, Ф. Ніцше, А. Камю, Х. Ортеги-і-Гассета, Ж. -П. Сартра, М. Вебера та багатьох інших філософів. 

Соціальна трансформація в Україні обумовила значні зміни в світогляді сучасного українця. Недостатня вивченість світоглядних орієнтацій особи в умовах трансформації суспільства були основним мотивом вибору теми дисертаційного дослідження, визначили його структуру і логіку. 

Об'єктом наукового дослідження є світогляд особи. 

Предметом дослідження є світоглядні орієнтації особи в умовах трансформації суспільства. 

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз “больових точок” світоглядної карти особи в умовах трансформації суспільства і з'ясування детермінант та критеріїв оптимізації світоглядної орієнтації особи в умовах становлення і розвитку незалежності України. 

Згідно з поставленою метою в роботі вирішуються такі завдання: 

осмислення поняття “світогляд” як соціально-філософської категорії; 

аналіз типології світогляду і проблем існування наукового світогляду особи як окремого типу; 

з'ясування специфіки філософського світогляду; 

аналіз поняття “світоглядна орієнтація” і особливості її пізнання; 

з'ясування детермінант формування світоглядної орієнтації особи; 

дослідження співвідношення індивідуального світовідчуття і масових установок у світоглядній орієнтації особи; 

осмислення сутності світоглядної свободи і світоглядної істини; 

дослідження постмодерністського характеру світоглядної орієнтації сучасної особи; 

розгляд сутнісних ознак соціальної трансформації; 

аналіз тенденцій у розвитку світоглядних орієнтацій особи в умовах соціальної трансформації; 

дослідження специфіки світоглядної орієнтації особи пострадянського типу; 

з'ясування детермінант і критеріїв оптимізації світоглядної орієнтації особи в сучасній Україні. 

Наукова новизна дисертаційного дослідження обумовлена вибором теми, яка ще не одержала в Україні системного висвітлення, змістом цілей і науково-теоретичних завдань. 

Наукова новизна роботи полягає у розкритті сутності світоглядної орієнтації як закономірності становлення особи, у з'ясуванні специфіки світоглядних орієнтації особи в умовах трансформації суспільства, у виявленні детермінант і критеріїв оптимізації світоглядної орієнтації особи в умовах становлення та розвитку незалежної України. 

Результати дисертаційного дослідження, що становлять наукову новизну і висунуті автором на захист, можуть бути сформульовані у такому вигляді: 

вперше досліджено світоглядну орієнтацію особи в умовах трансформації суспільства і принципи її соціально-філософського аналізу. Обгрунтовується, що поняття “світоглядна орієнтація”, що вперше використовується дисертантом, відображає мінливість, рухливість, змінність світогляду особи, виявляє сумарний вектор в даний момент, уловлює сучасні тенденції розвитку історичних форм світогляду та механізм його формування; 

стверджується, що світоглядна орієнтація особи являє собою смислову конструкцію, обумовлену як впливом об'єктивних, так званих “реальних факторів” (економіка, держава, ідеологія та інше), так і самобудівництвом особи, конструюванням або вибором нею власного образу і образу світу, вибором особою соціальної ролі, цінностей і ідеалів. Наголошується суттєвий вплив несвідомого (індивідуального “ВОНО” і колективного “ЗВЕРХ-Я”) на процес формування і функціонування світоглядних орієнтацій особи, на їх символічний, “пунктирний” характер; 

вперше світоглядні орієнтації розглядаються як соціальний феномен, що має такі “шари”: 

а) об'єктовані у словесній, мовній, фізично-матеріальній формі погляди, судження, цінності, програми дії і т.