Світоглядні орієнтації особи в умовах трансформації суспільства

б) суб'єктивні переживання, емоції, почуття, що також одержують ту або іншу форму відбиття і фіксування; 

в) смисл і значення світоглядної системи, що інтерпретується залежно від інтересів інтерпретатора і предметно-соціального контексту; 

г) об'єкти світоглядного інтересу і поклоніння (інтенціональність світоглядних орієнтацій) ; 

вперше виділені і проаналізовані такі моделі реалізації світоглядної свободи як органічна, страглистська (від англ. struggle – боротьба), ескапістська (від англ. escape – втеча), адаптивна. Стверджується, що світоглядна істина повинна орієнтувати на забезпечення буттєвості кожної людини і повноцінної життєдіяльності самої особи, суб'єкта світоглядної орієнтації; 

стверджується, що “соціальна трансформація” – поняття, яке відбиває перехід у розвитку суспільства, коли становлення, утвердження нових соціальних принципів співіснують з ще активно функціонуючими колишніми соціальними формами. Трансформація суспільства – це процес зміни соціуму, що не визначається цілком перетворюючою, свідомою діяльністю людини. Значним за обсягом є потік процесів, що не контролюються, по суті стихійних, розгортаючих свій зміст всупереч або паралельно діяльності соціального суб'єкта. Дисертантом виділені сутнісні ознаки соціальної трансформації пострадянського суспільства; 

дисертантом виявлені такі тенденції у розвитку світоглядних орієнтацій особи в умовах трансформації суспільства як: 

а) криза наукового обгрунтування і розповсюдження ненаукового, псевдонаукового обгрунтування світоглядних орієнтацій; 

б) ренесанс релігійного обгрунтування світоглядних орієнтацій; 

в) опора дезорієнтованої соціальними змінами особи на здоровий глузд; 

г) синкретизм обгрунтування світоглядної орієнтації особи. Дисертантом виділені фактори звертання сучасної особи до релігійного світорозуміння; 

вперше здійснена спроба дослідити специфіку світоглядної орієнтації особи пострадянського типу. Її становлять такі характерні моменти як агресивне соціальне порівняння, орієнтація на сильну особу і “соціальне самобудування”; 

дисертантом стверджується, що детермінантами оптимізації світоглядної орієнтації особи в умовах становлення і розвитку незалежності України є: надихаюча маси національна ідея та ефективна соціальна стратегія її реалізації; толерантність як укорінений в суспільстві принцип саморозвитку соціуму; подолання сучасною наукою функціональної кризи. Дисертантом висунуті критерії оптимізації світоглядної орієнтації особи, відзначається їх гуманістична направленість і соціальна обумовленість; 

дістав подальшого розгляду світогляд як соціально-філософська категорія, що відображає духовно-практичний спосіб освоєння і орієнтування особи в оточуючому світі; вдосконалена типологія світогляду і методологія дослідження специфіки його окремих видів; 

дисертант стверджує, що науковість може виступати як характеристика світогляду того чи іншого типу, як характеристика його окремих блоків, але як окремий тип, науковий світогляд не існує, бо окремі елементи світогляду – такі як почуття, емоції, переживання – не оцінюються з позиції науковості або ненауковості. Тільки знання, уявлення, як складова частина світогляду, аналізуються на предмет їх науковості, ненауковості або псевдонауковості; 

дістала подальшого розгляду проблема філософського світогляду. Його специфікою є позамежність, всеохоплюваність і всечутливість, вихід за рамки наявного буття, принципова відкритість, направленість на чергове вирішення вічних питань про першоначала, першопричини та сенс буття людини і світу. Філософський світогляд виступає як пошуко-проективна теорія творчого людського самоздійснення, він не імперативний і не обіцяє готового рецептурного знання або інструктивної настанови. Він з'ясовує лише загальний хід, тенденції розвитку і передбачає самостійний вибір, самообмеження і саморегуляцію особи. Сучасний філософський світогляд тяжіє до відмови від конфронтації, агресивності, претензій на монопольне володіння істиною. Відбувається посилення ролі образних засобів у розумінні оточуючої дійсності та ірраціональності філософського осмислення сучасного світу. Ідучи вперед, філософський світогляд звертається до своїх витоків, намагається поряд з пізнанням першопричин і першоначал вибрати життєву стратегію особи, яка відповідала б її інтересам, духу часу і суті змін; 

дисертантом вдосконалена методологія дослідження світоглядних орієнтацій особи. Доведено принципову неможливість єдиної “наукової” або “істинної” методології у соціально-філософському пізнанні. Методологія дослідження світоглядних орієнтацій особи обумовлена: а) особливостями, специфікою насамперед об'єкту пізнання; б) пізнавальними здібностями і можливостями суб'єкта пізнавального процесу, установкою його суб'єктивності і засвоєними принципами інтерпретації одержаних даних; в) соціальною кон'юнктурою, ціннісними і соціальними параметрами, зв'язками об'єкта дослідження. 

Практичне значення дисертації. Значення роботи полягає в тому, що в ній вперше запропоноване систематизоване осмислення світоглядних орієнтацій особи в умовах трансформації суспільства; поглиблена методологія соціально-філософського пізнання. Результати дослідження мають цінність для розуміння і теоретичного аналізу явищ та процесів духовного життя сучасного суспільства. Теоретичні висновки роботи можуть бути використані при розробці концепції трансформації пострадянського суспільства, теорії формування і самовиховання особи. Положення роботи можуть слугувати методологічною основою для розробки соціологічних і соціально-психологічних прикладних досліджень процесів духовної життєдіяльності, використовуватися філософами, соціологами, політологами. Результати дослідження можуть бути використані у процесі читання курсів філософії, соціальної філософії, соціології, політології. Результати роботи можна використовувати при розробці державних і відомчих культурно-виховних програм, а також для масової популяризації соціально-конструктивних світоглядних орієнтацій особи, що сприяють подоланню соціально-економічної кризи в Україні. 

Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на кафедрі філософії Запорізького державного університету. 

Принципові ідеї, теоретичні положення, висновки автора були викладені на конференціях: “Багатомірність людини як проблема філософії та наук” (Рудний, 1991, всесоюзна наукова конференція) ; “Виховний потенціал трудового колективу та шляхи його підвищення” (Запоріжжя, 1991, межрегіональна науково-практична конференція) ; “Духовна діяльність та її специфіка” (Запоріжжя, 1993, республіканська науково-практична конференція) ; “Універсум людини: мислення, культура, наука” (Київ, 1994, республіканська наукова конференція пам'яті М. О. Парнюка) ; “Філософія. Менталітет. Освіта” (Одеса, 1994, міжнародна конференція) ; “Концепція національного виховання студентів і шляхи її вирішення в сучасних умовах” (Запоріжжя, 1995, регіональна науково-практична