Світоглядні орієнтації особи в умовах трансформації суспільства

Соціальна раціональність світоглядних орієнтацій особи можлива тільки через виділення критеріїв соціального прогресу, через аналіз відповідності між тим, що є, і тим, що повинно бути. Саме протиріччя між буттям і станом, до якого прагне особа, є передумовою її розвитку. Внаслідок відмінності ідеалів у соціальних суб'єктів “належний” стан суспільства оцінюється по-різному, залежно від відповідності його інтересам спільноти і особи. Ніяка світоглядна установка не може бути однозначно оцінена як соціально раціональна або нераціональна, оскільки і вона сама розвивається, і змінюються соціальні умови, що визначають принципи її інтерпретації. Оцінка світоглядних установок з необхідністю плюралістична і релятивна. Світоглядна орієнтація має право на життя, якщо вона надає сенс життя людям, які прийняли її на озброєння. 

У підрозділі 2. 2. “Детермінанти формування світоглядної орієнтації особи” стверджується, що на вибір особою світоглядних орієнтацій впливають такі фактори: 

великомасштабні соціальні структури, що відбиваються у змісті і формах виховання, механізмах соціалізації; 

сила соціальних норм, звичаїв, мікросоціальних (регіональних, локальних) установок; 

соціальні лідери, “кумири”, приклад досягнувших соціального успіху сильних осіб; 

пропаганда і агітація у засобах масової інформації; 

ступінь відкритості суспільства, доступ до альтернативних джерел інформації; 

індивідуальний досвід людини, його життєва стратегія, конкретна ситуація, що передує світоглядному вибору. 

Формування світоглядних орієнтацій особи є безперервний процес через постійну зміну об'єктивних умов її життєдіяльності і освоєння людиною нових соціальних ролей. 

Залежно від детермінації можна виділити такі типи світоглядної орієнтації особи: 

Переважно “ззовні-орієнтована” – традиціями суспільства, сталими стереотипами, зразками мислення і поведінки, впливом засобів інформації, модою, авторитарною бюрократією, харизматичною особою вождя, кумира та іншими зовнішніми факторами. 

Переважно “зсередини-орієнтована”. Світоглядна орієнтація людини тут визначається інтерналізованими у дитинстві і у процесі набування соціального досвіду принципами. 

Суспільству у початковий період його трансформації притаманна соціальна атомізація, ослаблення сили традиції, внутрішньогрупової інтеграції і соціального контролю. Особа стає більш відкритою по відношенню до світоглядних нововведень, у неї відсутнє не тільки сильне “Зверх-Я”, тобто інтерналізована система соціальних норм, але й сильне самостійне “Я”. Трансформація суспільства веде до того, що особа на початкових етапах соціальних змін почуває себе дезорієнтованою, спустошеною, іноді апатичною і цинічною. Нестійкість переважно зсередини-орієнтованої особи полягає в тому, що вона часто стає у сучасному суспільстві об'єктом маніпулювання з боку різних соціальних суб'єктів. 

Глибина, масштаби і темпи світоглядних змін у значній мірі обумовлені темпами соціальних змін, глибиною і масштабами трансформації суспільства. Перехід до нових світоглядних установок є формою відповіді, реагування особи на кризу, якої вона зазнає у зв'язку з неадекватністю її “карти світу” новим соціальним реаліям. 

Особливості світоглядної конструкції формуються під впливом об'єктивних, так званих “реальних факторів” (економіка, ідеологія, держава та ін.) і суб'єктивних факторів. В умовах трансформації суспільства соціальний фактор дисертант розглядає як ведучий з точки зору причинного впливу на формування або зміну світоглядних орієнтацій. Це не виключає аналізу такого фактора як самобудівництво особи, конструювання або вибір нею образу світу і власного образу, вибір нею долі і соціальної ролі, цінностей і ідеалів. 

Підрозділ 2.3. “Світоглядні орієнтації: співвідношення індивідуального світовідчуття та масових установок”. Розглядаючи питання про співвідношення індивідуального світовідчуття і масових установок, настроїв (“народного духу”, “соціального характеру”), дисертант виходить з діалектики загального і одиничного, цілого і частини. Як свідомість індивіда не зводиться до вихідних елементів, так і суспільна свідомість, масові установки являють собою нову надособову реальність, яка не є простою сумою індивідуальних світоглядних орієнтацій. В той же час типова для даної епохи особа виражає типові масові настрої, погляди. Тут важливо відмітити, що в умовах різкої соціальної та майнової диференціації населення перехідного суспільства є неоднорідним і багатотиповим у плані пануючих колективних або народних світоглядних орієнтацій. 

Вплив на формування світоглядних орієнтацій особи здійснюють об'єктивно існуючі у фольклорі, способі життя, традиціях того чи іншого етносу або епохи первісні образи, “осадок історичної пам'яті”, або архетипи по К. Юнгу. Світоглядні орієнтації “людини-маси” анонімні у натовпі, вони повністю співпадають з груповими установками і не існують поза їх рамками. Така людина схильна до будь-якого світоглядного зараження і впливу, вона наслідує світоглядним установкам лідера, сильної особи, авторитета. Але, перебуваючи всередині соціальної спільноти, особа може як адаптуватися до масових установок, так і перебувати у опозиції до них, або ж створювати і утверджувати власні світоглядні новації. 

У підрозділі 2.4. “Світоглядна свобода та світоглядна істина” розглядаються об'єктивні і суб'єктивні можливості особи у досягненні свободи та світоглядної істини. Аналізуються моделі реалізації світоглядної свободи: органічна, страглистська, ескапістська, адаптивна та їх специфіка. 

Питання “Що є істина? ” має для людини нашого часу глибокий життєвизначальний сенс. На рівні повсякденності особа мусить вирішувати проблеми віддання переваги істинним життєвим орієнтаціям, істинним ідеологіям, цілям, цінностям. Істинне те, у чому людина знайшла себе, істина у самовираженні, самотворенні. Якщо виходити з істини – “як об'єктивності, що тотожна поняттю” (Гегель), то суспільні відносини, соціальні інститути, світоглядні установки істинні у тому випадку, коли вони виражають межу, вищу ступінь можливостей їх здійснення у відповідності