Технологічні та якісні властивості вовни овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень та основні положення дисертації доповідались на засіданнях Вченої ради інституту тваринництва “Асканія-Нова” (1999…2006), на міжнародній науково-практичній конференції “Вівчарство: стан, проблеми, перспективи” (Кам’янець-Подільський, 2004), на міжнародній науково-практичній конференції “Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики” (Львів 2005, 2006). 

Публікації. Матеріали дисертаційної роботи опубліковано в 6 наукових працях у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України, всі одноосібно. 

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота включає – вступ, огляд літератури, матеріал і методику досліджень, результати досліджень, їх аналіз і узагальнення, висновки і пропозиції виробництву, список використаних джерел, додатки. Дисертація викладена на 140 сторінках комп’ютерного тексту, вміщує 33 таблиці, 16 додатків, 1 рисунок, 5 фото. Список використаної літератури налічує 243 найменування, в тому числі 26 іноземних. 

 

 

У племзаводі “Асканія-Нова” в період ягніння вівцематок у лютому-березні 1999 р. було оцінено за характером вовнового покриву, складчастістю шкіри та живою масою 180 ярок таврійського типу. В основу групування новонароджених ярок покладено три ознаки * наявність песиги у їх вовновому покриві, її густоту та довжину. До групи безпесижних відносили ягнят, які не мають песиги, або мають поодинокі песижні волокна. До груп з короткою віднесли ягнят, песига яких досягає довжини штапелю або довша за нього на 0, 1-0, 3 см. Ягнят з песигою, яка була довшою, віднесли до групи довгої. З рідкою песигою * ягнят, що мають рідко розподілені песижні волокна, до густопесижних * ярок, які мають густу песигу по всьому тулубу. В залежності від песижності ярок було розподілено на п’ять піддослідних груп: без песиги (БП), з короткою рідкою (КР), з короткою густою (КГ), з довгою рідкою (ДР) та з довгою густою песигою (ДГ). 

За ступенем складчастості шкіри новонароджені ярки були згруповані за загальноприйнятою схемою – нормальноскладчасті, мало- та багатоскладчасті. 

Піддослідні ярки знаходилися з матерями увесь підсисний період. Після відлучення від вівцематок у 4-місячному віці ярок утримували в окремій групі до 15 місяців. Після першого стриження у віці 15 місяців їх було переведено до групи переярок. 

Ріст та розвиток ярок вивчено шляхом індивідуального зважування та взяття промірів при народженні, у 4, 8, 15 та 27-місячному віці з подальшим обчисленням індексів будови тіла. 

Отримані експериментальні дані опрацьовано з використанням методів варіаційної статистики (М. О. Плохінський, 1969). 

 

 

Характеристика вовнового покриву новонароджених ярок і його вікова мінливість. У відповідності з методикою було описано 180 ярок. Із них до групи без песиги виділено 30 голів, або 16, 7%. З короткою песигою було 55% ярок, в т. ч. з рідкою 62 голови і густою 37 голів. Ягнят з довгою рідкою песигою було 28 голів і з довгою густою 23 голови, або 15, 5% та 12, 8% відповідно. 

Питома частка песижних волокон у вовновому покриві ягнят коливалася від 5, 1% до 24, 2% від загальної кількості волокон в штапелі (табл. 1). Найбільша її кількість знаходилася на стегні (в середньому 12, 4%). На боці її менше – 10, 4%, але вона грубіша – 32, 3 мкм проти 30, 7 мкм на спині та 30, 0 мкм на стегні. 

У ярок без песиги песижні волокна становили 5, 1…8, 4% від загальної їх кількості. Вони мали діаметр 26, 3-27, 0 мкм, звивистість і мало відрізнялися за цією ознакою від пухових волокон. У групах з рідкою песигою (КР та ДР) кількість песиги коливалася від 7, 0 до 10, 5% і була дещо грубіша – 27, 9…33, 5 мкм. У групах з густою песигою (КГ та ДГ) питома частка песижних волокон становила 9, 1…24, 2% з діаметром 30, 2... 34, 4 мкм, вони не мали звивин і значна їх кількість була з серцевиною (від 25, 8 до 41, 2%). 

Пухові волокна у ярок при народженні характеризуються тониною 15, 8... 17, 7 мкм та нормальною звивистістю. У ярок з короткою густою та довгою рідкою песигою діаметр волокон більший на всіх ділянках тулуба, порівняно з тваринами інших груп. 

Песига у ягнят випадає у перші місяці життя. Встановлена синхронність її випадання на боці та спині. У віці 2 місяців песига на цих ділянках збереглася лише у 7, 5-8, 1% ярок і при відлученні відсутня повністю. На стегні випадання песиги відбувалося дещо повільніше, так в 2-місячному віці вона відмічена у 19, 3% ярок, а при відлученні зустрічаються лише поодинокі волокна у 5 тварин. 

Ріст та розвиток ярок з різним характером песижності. Середня жива маса ягнят при народженні склала 3, 5 кг і вірогідної різниці між групами ярок за цим показником не встановлено (табл. 2). При відлученні жива маса була в межах 22, 2... 23, 9 кг і в середньому становила 23, 2 кг. У ярок з густою песигою вона була меншою і ця тенденція збереглася до 8-місячного віку. 

 

Таблиця 1

Характеристика вовнового покриву