Технологія фізичної реабілітації дітей із обмеженими психофізичними можливостями

 

Вступ

РОЗДІЛ 1. Проблеми фізичної реабілітації дітей із ЗПР у науковій, психологічній і медичній літературі

1.1 Сутність і зміст поняття затримка психічного розвитку

1.2 Причини виникнення затримки психічного розвитку

1.3 Класифікація форм затримки психічного розвитку

1.4 Особливості психофізичного стану дітей зі ЗПР

РОЗДІЛ 2. Організація і методи дослідження проблеми фізичної реабілітації дітей із обмеженими психофізичними можливостями

2.1 Організація дослідження

2.2 Методи дослідження

2.3 Аналіз результатів констатуючого етапу дослідження

РОЗДІЛ 3. Ефективність експериментальної програми на психофізичний розвиток дітей із ЗПР

3.1 Програма фізичної реабілітації дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку

3.2 Комплексний підхід в роботі по соціальній реабілітації дітей з обмеженими можливостями

3.3 Психолого – педагогічні технології в роботі з дітьми – інвалідами

3.4 Моделі поетапної соціальної реабілітації дітей з обмеженими психофізичними можливостями

3.5 Результати експериментальної перевірки ефективності програми фізичної реабілітації дітей дошкільного віку із ЗПР

3.6 Аналіз і узагальнення результатів дослідження

ВИСНОВОК

Список використаних джерел

 

 

Актуальність дослідження. На сучасному етапі в Україні спостерігається тенденція до збільшення кількості дітей, які мають відхилення у психічному і фізичному розвитку. Значну частину серед них займають діти із затримкою психічного розвитку. Науковцями [14; 19; 57] доведено, що у дітей даної категорії спостерігається порушення пізнавальної та емоційно-вольової сфер, недостатній рівень розвитку координаційних здібностей, гнучкості, загальної витривалості. За даними медичної статистики [90] кількість здорових дітей із затримкою психічного розвитку складає лише 15%, що стає основною причиною труднощів їх адаптації до шкільного навантаження. У них спостерігається довготривала соматична недостатність різного походження, важкі соматичні захворювання (багато численні пневмонії, ангіни та ін.), що мають місце вже в перші роки життя.

Соціальна підтримка дітей з психофізичними вадами вважається одним із гуманістичних завдань усіх країн міжнародної спільності і відображена у найважливіших міжнародних правових документах. Світове співтовариство приділяє велику увагу вирішенню проблеми інвалідності, що вже сьогодні набула загальнопланетарної значущості і продовжує загострюватися.

За статистикою Всесвітньої Організації Охорони здоров'я при ООН кожний десятий мешканець Землі є інвалідом. У світі нараховується близько 450 мільйонів людей із порушеннями психофізичного розвитку, що становить 1/10 частину людства.

Наші діти живуть у певному культурному оточенні свого сімейного та предметно-просторового середовища. Проте ці середовища, створюються для здорових дітей, а для дітей з обмеженими можливостями здоров'я воно часто є недоступним. Дитина із самого початку потрапляє у нерівні умови, які залишають її на щаблі ієрархічних сходів духовних цінностей. Чим складніше захворювання має дитина, тим більшої допомоги вона потребує. Цю допомогу повніші надати найближчі їй люди, які знаходяться з нею поруч: батьки, спеціалісти – реабілітологи – все ближнє оточення дитини.

У формуванні здорового підростаючого покоління визначальну роль відіграє загальна соціально – економічна ситуація в країні та рівень життя населення і сімей. За даними соціологічних служб значна частина дітей – інвалідів в Україні живе в нужді. Так, серед молодих сімей з дітьми, що мешкають окремим домогосподарством, бідність за відносними критеріями вища в 5, 4 рази ніж у сім'ях, де дітей немає. Тому дитячу бідність потрібно розглядати не як проблему економічних можливостей родин, а як соціальну проблему подальшого розвитку нації.

Дві третини дітей-інвалідів в нашій державі мають вроджені аномалії. 89% процентів дітей-інвалідів проживають в сім'ях, 11% в інтернат них закладах. Сім'ї з дітьми які мають функціональні обмеження, із часом, як правило, опиняються в стані довготривалого емоційного струсу, що формує такі психічні риси особистості, як надмірна чутливість, тривожність, невпевненість у власних силах, внутрішні суперечності тощо. Цей стан причиняє розлад психічного здоров'я членів сімей у яких виховуються діти- інваліди. Такі сім'ї практично протягом усього свого існування потребують перманентного профілактичного обслуговування і за необхідності – послуг постійного лікаря – психотерапевта, але діюча система охорони здоров'я не дійшла поки що до такої форми обслуговування.

Діти з обмеженими психофізичними можливостями та їх сім'ї мають загальні, незалежні від виду хвороби проблеми пов'язані із недоліками нормативно – правового, фінансового і матеріально – технічного забезпечення; неефективною системою надання медичних, психологічних і соціальних послуг; недостатньою кількістю; недостатньою кількістю інформації щодо шляхів подолання існуючих проблем та загального розвитку. Крім того діти і сім'ї, де виховують дитину – інваліда мають специфічні проблеми, які залежать від виду хвороби дитини. Тому актуальним є проблема технології соціальної реабілітації дітей з психофізичними вадами.

Вивчення досвіду роботи спеціальних, дошкільних і загальноосвітніх закладів, аналіз літературних джерел дав змогу зробити висновок про значні недоліки в організації і змісті фізреабілітаційного процесу, достатність доступних для дітей даної категорії засобів фізичної реабілітації, малорозробленість спеціальних комплексних програм і методів фізичної реабілітації для дошкільників і дітей молодшого шкільного віку із затримкою психофізичного розвитку, заснованих на специфічних особливостях і реальних можливостях.

Отже, актуальність обраної проблеми, її соціально-педагогічне значення і недостатня розробленість у галузі корекційної педагогіки та фізичної реабілітації зумовили вибір теми дипломної роботи і мотивували перебіг відповідного дослідження.

Об'єкт дослідження: процес фізичної реабілітації дітей дошкільного і молодшого віку із затримкою психофізичного розвитку.

Предмет дослідження: корекційно-реабілітаційна спрямованість засобів фізичної