Технологія фізичної реабілітації дітей із обмеженими психофізичними можливостями

Мета: пошук ефективних шляхів фізичної реабілітації дітей дошкільного і молодшого шкільного віку із затримкою психічного розвитку з урахуванням їх соматичних та психофізичних особливостей і реальних можливостей.

Гіпотеза дослідження: соціально-психологічна реабілітація дітей із особливими потребами буде ефективною за умови врахування впливу первинного дефекту на психологічні особливості дітей із різними нозологіями та за умови комплексного впливу програми фізичної реабілітації для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку з урахуванням їх соматичних, психофізичних і реальних можливостей.

Завдання дослідження:

Проаналізувати спеціальну літературу з галузі корекційної педагогіки й психології, фізичної реабілітації з проблеми дослідження.

Виявити відхилення в стані здоров'я та психофізичному розвитку дітей із затримкою психічного розвитку віком від 6 до 8 років.

Визначити засоби фізичної реабілітації, спрямовані на покращення соматичного стану та відновлення і корекцію вторинних недоліків у психофізичному розвитку дітей із ЗПР.

Експериментально апробувати комплексну програму фізичної реабілітації для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку із затримкою психофізичного розвитку.

Методи дослідження: теоретичний аналіз спеціальної науково-методичної літератури з проблеми дослідження; медико-біологічні методи дослідження, тестування рівня психофізичного розвитку: педагогічний експеримент, методи математичної статистики.

Наукова новизна і теоретичне значення результатів дослідження полягають у тому, що:

Нами систематизовано наукові підходи і практичні здобутки щодо фізичної реабілітації дошкільників і дітей молодшого шкільного віку із затримкою психічного розвитку;

здобуто нові експериментальні дані щодо фізичного стану здоров'я та психофізичного розвитку дітей із затримкою психічного розвитку віком 6-8 років;

доведено корекційно-реабілітаційний вплив засобів фізичної реабілітації на покращення здоров'я та корекцію вторинних недоліків у психофізичному розвитку дошкільників і дітей молодшого шкільного віку із ЗПР.

Практичне значення дослідження полягає в розробці та апробації комплексної програми фізичної реабілітації з урахуваннями соматичних та психофізичних особливостей і можливостей дітей від 6 до 8 років із ЗПР. Матеріали роботи можуть бути використані для підвищення ефективності лікувально-реабілітаційної та корекційно-розвивальної роботи в спеціальних навчальних закладах для дітей із затримкою психофізичного розвитку.

Експериментальна база дослідження – спеціальна загальноосвітня школа-інтернат м. Вознесенська.

Структура і обсяг роботи. Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (_ найменувань) та _ додатків. У тексті містяться _ таблиць, _ малюнки. Основний зміст роботи викладено на 90 сторінках. Загальний обсяг дипломної роботи становить 118 сторінки.

Апробація результатів дипломного дослідження відбувалося на науково-практичній конференції «Мій науковий дебют» (______ м. Миколаїв) та науково-практичній конференції «Наукові досягнення молодих – шлях до професії» (9 квітня 2015, м. Миколаїв).

 

 

 

Проблема слабовираженних відхилень у психічному розвитку виникла і здобула особливе значення, як у закордонній, так і у вітчизняній науці лише в середині XX ст., коли внаслідок бурхливого розвитку різних галузей науки і техніки і ускладнення програм загальноосвітніх шкіл з'явилася велика кількість дітей, що зазнають труднощі в навчанні [103].

Комплексне клініко-психолого-педагогічне обстеження стійко невстигаючих учнів зі шкіл різних регіонів країни і теоретико-науковий аналіз стали засадою сформульованих уявлень про дітей із затримкою психічного розвитку (ЗПР).

За всіма досліджуваними показниками психосоціального розвитку діти даної категорії якісно відрізняються від інших дизонтогенетичних розладів, з одного боку, і від «нормального» розвитку – з іншого, займаючи за рівнем психічного розвитку проміжне положення між розумово відсталими і нормально розвинутими однолітками.

Діти із затримкою психічного розвитку описуються в літературі [9; 18] як особлива група відставанням у психічному розвитку, що мають такі особливості інтелекту і особистості, які не дозволяють їм вчасно і якісно опановувати елементарними знаннями.

Затримка психічного розвитку (ЗПР) – це вповільнення темпу розвитку психіки і виражається в нестачі загального запасу знань, обмеженості уявлень, незрілості мислення, перевазі ігрових інтересів і нездатності займатися інтелектуальною діяльністю [4; 19; 28; 55]. Поняття «затримка психічного розвитку» вживається стосовно до дітей зі слабко вираженою органічною або функціональною недостатністю центральної нервової системи. У них спостерігається поліморфна клінічна симптоматика: незрілість складних форм поведінки, цілеспрямованої діяльності на тлі швидкої виснажуваності, порушення працездатності. Такі діти відзначаються, як діти з недостатніми здатностями до навчання.

Для затримки психічного розвитку характерне вповільнення темпу формування пізнавальної і емоційної сфер з їхньою тимчасовою фіксацією на більш ранніх етапах. Характерна мозаїчність ураження, при якій поряд із дефіцитарними функціями є і збережені [5].

Патологічною сутністю ЗПР є вплив цілого ряду патологічних факторів перинатального, натального і постнатального періоду [16; 20; 23]. Аналіз электрофізіологічних даних свідчить про наявність органічних уражень мозку у майже всіх дітей із ЗПР. У більшості випадків при ЗПР виявляється сполучення органічних ушкоджень у вигляді енцефалопатичних розладів і недостатності окремих психічних функцій з ознаками загального психічного недорозвинення[38].

Дослідники [29; 30] вказують на варіабельність прояву затримки психічного розвитку. У літературі, присвяченої вивченню дітей із ЗПР, відзначається відставання в розвитку пізнавальних процесів, порушення функції активної уваги, загальна неорганізованість діяльності, перевага ігрових мотивів і малої здатності до вольового зусилля, недостатність загального запасу знань, обмеженість уявлень, слабка працездатність [37; 52; 53].

У роботі К. С. Лебединської [56] узагальнено дані про різні причини